СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧКУ́Р
, а́, ч., заст.
Шнур, яким стягують у поясі шаровари або штани для їх підтримування
.
Якби вам той чорт пострічався, то у вас з переляку, мабуть, очкур би луснув
(Марко Вовчок)
;
Од напруги порвався очкур на товстеннім череві .. пана
(О. Ільченко)
;
Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур
(Д. Бедзик)
;
Виплів батько бриля свому
[своєму]
сину, З посторонка зробив очкура
(С. Олійник)
;
– Я сам полікую. Скину очкура та припарки поставлю, тоді твої вигадки як рукою зніме
(О. Бердник)
.
Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху)
Затя́гувати (затяга́ти, підтя́гувати, стя́гувати і т. ін.) / затягти́ (підтягти́, стягти́ і т. ін.) па́ски (па́сок, пояси́, ремінці́, заст. очкурі́ і т. ін.) [тугі́ше]
(1)
 
Як очку́р на ши́ю,
зі сл.
потрібний
,
треба
і т. ін., ірон., жарт.
уживається для вираження заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібний, треба)
.
Воно, те підслухування, правду кажучи, йому потрібне, як очкур на шию
(М. Сиротюк)
.