ОЧКУ́Р
, а́, ч., заст.
Шнур, яким стягують у поясі шаровари або штани для їх підтримування
. Якби вам той чорт пострічався, то у вас з переляку, мабуть, очкур би луснув
(Марко Вовчок)
;Од напруги порвався очкур на товстеннім череві .. пана
(О. Ільченко)
;Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур
(Д. Бедзик)
;Виплів батько бриля свому
[своєму]
сину, З посторонка зробив очкура(С. Олійник)
;– Я сам полікую. Скину очкура та припарки поставлю, тоді твої вигадки як рукою зніме
(О. Бердник)
.◇
Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху)
див.
всипа́ти
1
;Затя́гувати (затяга́ти, підтя́гувати, стя́гувати і т. ін.) / затягти́ (підтягти́, стягти́ і т. ін.) па́ски (па́сок, пояси́, ремінці́, заст. очкурі́ і т. ін.) [тугі́ше]
див.
затя́гувати
;(1)
Як очку́р на ши́ю,
зі сл.
– потрібний
,
треба
і т. ін., ірон., жарт.уживається для вираження заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібний, треба)
.Воно, те підслухування, правду кажучи, йому потрібне, як очкур на шию
(М. Сиротюк)
.