СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧІ́ПОК
, пка, ч.
1
.
Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім шнурованим розрізом ззаду, під яким ховають волосся
.
Через намітку
[на голові]
блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками
(І. Нечуй-Левицький)
;
Бабуся прибралася в новий зелений очіпок і білу, вишивану занизуванням сорочку
(В. Підмогильний)
;
Сиве волосся, що вибивалося з-під очіпка, тепер здавалося ще білішим
(О. Гуреїв)
;
З-під очіпка у неї вибивалося не чорне, а русяве волосся, очі ж були темно-сині
(Валерій Шевчук)
;
Весільний обряд покривання голови молодої очіпком символізував перехід її у стан заміжньої жінки
(з навч. літ.)
;
* Образно.
Йому подобається .. знімати снігові очіпки з кілків у тинах
(Григір Тютюнник)
;
* У порівн.
Хата з хатиною під запрілою соломою, мов з-під зеленого очіпка, дивилась, як сліпий більмами, трьома вікнами через купу гною до повітки
(П. Панч)
.
2
.
Те саме, що ковпа́к 1
.
Весь кухонний персонал в білих халатах з білими очіпками на голові. Не кухня, а лабораторія
(Ірина Вільде)
;
Трапився чоловік в чорному очіпку, з довгою тичкою
(Г. Колісник)
;
Переступивши порiг, весь персонал переодягається в бiлi комбінезони, бiлi черевики, бiлi очіпки, бiлi рукавички
(В. Яворівський)
;
За прилавком сиділа мила жіночка в халаті й накрохмаленому очіпку та щось писала в зошиті
(І. Роздобудько)
.