О́ЧІ

див.

о́ко

О́КО

, а, с. (мн. о́чі, у знах. в. з прийм. у також ві́чі, оче́й).

Орган зору в людини, усіх хребетних і деяких безхребетних тварин

Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось

(Т. Шевченко)

;

Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей

(М. Коцюбинський)

;

Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах

(М. Рильський)

;

У неї був величезний білий пухнастий персидський кіт з фіалковими очима і печаткою презирства до всього світу на пещеному безносому обличчі

(Є. Кононенко)

;

Те саме, що по́гляд.

Двоє агентів ідуть попереду, шукаючи очима потрібне їм помешкання

(В. Винниченко)

;

Він довго проводив очима її постать, що поволі спускалася ковзкою дорогою

(У. Самчук)

;

На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик

(П. Загребельний)

розм.

Здатність бачити; зір.

Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: – Так, старію.. Не те вже око...

(О. Довженко)

;

тільки одн.

Особлива здатність бачення, властива людині завдяки певній професії, досвіду, навичкам і т. ін.

Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни

(О. Гончар)

;

Його досвідчене око помітило над високим кам'яним муром ще кілька темних тіней

(Микита Чернявський)

тільки одн., перен., розм.

Піклування, догляд.

– Еге-ге, ваша правда: воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують

(Дніпрова Чайка)

;

– Давно вже працюю на виробництві і скажу я вам, що це просто неохайність виробнича. Нема догляду на заводі, нема ока

(Остап Вишня)

;

А щоб за кіньми було око, домовився із онучком Петрусем, що, коли догляне за кіньми, дасть йому дорогу забавку

(Григорій Тютюнник)

Ви́брати о́чі

див.

вибира́ти

;

Вийма́ти / ви́йняти о́чі

див.

вийма́ти

;

(1)

Воля́чі о́чі

–

великі опуклі очі

– Я люблю розумні очі, не ваші волоські та грецькі, трохи волячі очі, – сказала Саня

(І. Нечуй-Левицький)

;

Петро Григорович багатозначно подивився на гостя волячими очима

(О. Іваненко)

;

Жінка зазирає своїми прегарними волячими очима просто в його .. душу

(С. Андрухович)

;

(2)

Глибо́кі о́чі

–

очі, яким властива виразність, серйозність погляду; очі темні або з великими зіницями

Глянула

[Марія]

на мене глибокими очима й упекла мене тим поглядом.., у саме серце впекла

(М. Коцюбинський)

;

Я теж часом зовсім забував про неї над своїми паперами та книжками. Іноді тільки ловив несподівано на собі її очі – глибокі, пильні, допитливі

(С. Васильченко)

;

Перед ним на порозі стала жінка в накинутій на голову білій вовняній хустці, з-під якої, наче дві зірниці, заіскрили до місяця глибокі чорні очі

(Д. Бедзик)

;

Він був високий, стрункий, мав дивні крилаті брови і глибокі карі очі

(В. Земляк)

;

Зако́чувати (запуска́ти, пуска́ти) / закоти́ти (запусти́ти, пусти́ти) о́чі [під лоб (під ло́ба)]

див.

зако́чувати

;

Запльо́вувати / заплюва́ти о́чі

див.

запльо́вувати

;

Заступа́ти (за́стувати, за́стити) / заступи́ти о́чі

див.

заступа́ти

;

Захо́дити / зайти́ в о́чі

див.

захо́дити

;

Зверта́ти / зверну́ти на се́бе о́чі

див.

зверта́ти

;

Зверта́ти / зверну́ти о́чі (о́ко, по́гляд, по́гляди, зір і т. ін.)

див.

зверта́ти

;

Зву́жувати / зву́зити о́чі

див.

зву́жувати

;

Зда́влювати / здави́ти пові́ки (о́чі)

див.

зда́влювати

;

Здійма́ти (рідко зніма́ти, зно́сити) / здійня́ти (рідко зня́ти, знести́) о́чі догори́ (вго́ру, до не́ба і т. ін.)

див.

здійма́ти

;

З слі́зьми́ (сльоза́ми) [на оча́х (в оча́х)]

див.

сльоза́

;

Зупиня́ти на собі́ о́чі (о́ко)

див.

зупиня́ти

;

(3)

Імли́сті о́чі

–

очі без яскравого блиску, із затуманеним поглядом

Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима

(З. Тулуб)

;

Біля свіжого обкорованого вориння пасічник зупиняється, а під його кущатими бровами одразу ясніють імлисті очі

(М. Стельмах)

;

Очі у Якова великі, імлисті, либонь тільки в очах і відбилася порода Маркевичів

(Ю. Мушкетик)

;

Кри́тися з оче́й

див.

кри́тися

;

Куто́к (кутки́) о́ка (оче́й, ро́та, уст)

див.

куто́к

;

Мішки́ під очи́ма

див.

мішо́к

;

На́дити зір (о́чі)

див.

на́дити

;

На дні (на де́нці́) оче́й

див.

дно

;

Наці́лити / наці́лювати о́чі (зір, по́гляд)

див.

наці́лювати

;

Наці́люватися / наці́литися очи́ма (по́глядом)

див.

наці́люватися

;

Незви́кле ву́хо (о́ко)

див.

ву́хо

;

Не стика́ти / не зіткну́ти оче́й (о́ком)

див.

стика́ти

;

(4)

О́чі закоти́лися (підкоти́лися) / зако́чуються (підко́чуються) [під лоб (під ло́ба, вго́ру)]

у кого, рідше кому

–

очі звелися догори, перев. прикривши повіками зіниці у стані агонії, запаморочення, тяжкої хвороби, сну або від радості, щастя і т. ін.

Альоша дико скрикнув і забився головою об підлогу. Очі йому закотилися під лоба .. У нього почався тяжкий нервовий напад

(І. Микитенко)

;

Хлопчик лежав горілиць, ясно-блакитні очі його підкотилися під лоба

(В. Собко)

;

Мої коліна без мого дозволу – самі! – затремтіли. Посоловілі очі закотилися під лоба...

(А. Крижанівський)

;

Татарин .. спробував підвестися, але знову впав і затих. Очі йому підкотилися під лоба й так оскліли

(Ю. Мушкетик)

;

– О, тоді ви ще не бачили Венеції! – тішиться, як дитина, старий, аж йому очі закочуються

(Ю. Андрухович)

;

(5)

О́чі зву́жуються / зву́зилися

–

зближуються повіки, майже закриваючи очі

Довго дивився

[Чепур]

мені у вічі. Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались

(Ю. Збанацький)

;

Невисока людина всміхається на короткий, коротесенький, як свист кулі, момент, а її чорні очі звужуються на вузесенькі шпарки

(О. Лисяк)

;

Денисові ліве око по-мишачому звузилося, а з-під вій блискав нетерплячий вогник

(С. Добровольський)

;

Філіп спохмурнів, очі його звузилися

(О. Авраменко)

;

(6)

О́чі з поволо́кою

–

очі без яскравого блиску, з виразом млості, ніжності.

Де б він не був, що б не робив – усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині

(М. Коцюбинський)

;

Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями

(П. Панч)

;

Ніна була вродливою (чого вартували сині з поволокою очі), мала точену фігурку, гострий язичок і не менш гострий розум

(В. Лис)

;

О́чі п'я́сти́ (пну́ти) [на лоб (на ло́ба)]

див.

п'я́сти́

;

(7)

О́чі сте́жать

за ким – чим

–

хто-небудь невідривно спостерігає за кимсь, чимсь.

Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших

(М. Костомаров)

;

Виходячи із спочивальні, на порозі він оглянувся: за ним невідступно стежили материні очі

(П. Кочура)

;

З-за піднятого ковніра капітанового плаща блищать чорні, гарячі очі. Вони невпинно стежать за дорогою

(О. Полторацький)

;

О́чі (що́ки) позатяга́ло

див.

позатяга́ти

;

Підко́чувати / підкоти́ти о́чі під ло́ба (вго́ру)

див.

підко́чувати

;

Повийма́ти о́чі

див.

повийма́ти

;

Поопуска́ти о́чі

див.

поопуска́ти

;

Порива́ти о́чі

див.

порива́ти

;

Посила́ти / посла́ти о́чі

див.

посила́ти

;

Потьмяні́ло в оча́х

див.

потьмяні́ти

;

Прибира́ти / прибра́ти з оче́й

див.

прибира́ти

;

(8)

Про́ти (напро́ти, навпро́ти) оче́й

–

прямо перед очима.

Тільки що встигло мигонути проти очей їм усе те, як на їх

[них]

кинулася орда людей

(Марко Вовчок)

;

Климко підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зогрілися, й онімілою тремтячою рукою дужче розгорнув солому напроти очей

(Григір Тютюнник)

;

Проти очей – золота свічка Андріївської церкви

(О. Ульяненко)

;

(9)

Ра́чачі (рідко рачи́ні) о́чі

–

витрішкуваті очі.

Обличчя – важке, похмуре, недобре, ще й булькаті, напіввирячені рачачі очі

(Ю. Мушкетик)

;

– Хеду треба знайти. – Де? – зробив він рачині очі. – У Таїланді чи в Москві?

(В. Шкляр)

;

У дзеркалі побачив

[Мартофляк]

себе і гірко скривився: не так від цих вибалушених рачиних очей і мішків під ними, як від усвідомлення всієї глибини свого падіння

(Ю. Андрухович)

;

Роздяга́ти / роздягти́ (роздягну́ти) очи́ма

див.

роздяга́ти

;

Синці́ (круги́, ко́ла, кружки́, си́ньо, си́нява, синяки́) під (попі́д) очи́ма

див.

сине́ць

;

(10)

Скісні́ о́чі

–

очі, що мають косий розріз; розкосі очі.

Василь Леонтійович грізно засвітив очима. Вузькі вони і скісні у нього, ніби ховалися перед людьми, ніби соромилися чогось

(Б. Лепкий)

;

Її трохи скісні сірі очі спалахували фосфоричними вогниками

(Ірина Вільде)

;

На гнідому рисакові, нагнувшись уперед, сидів ставний козарлюга зі засмаглим темно-синім обличчям і скісними татарськими очима

(Р. Іваничук)

;

Скособо́чити о́чі (оченя́та)

див.

скособо́чити

;

Сте́жити (посте́жити) очи́ма (по́глядом)

див.

сте́жити

;

Стика́тися / зіткну́тися по́глядом (очи́ма)

див.

стика́тися

;

(11)

Сухі́ о́чі

–

очі без сліз.

Жаль гострим ножем краяв йому серце, на сухі очі набігли сльози

(Панас Мирний)

;

Сидить

[Орися]

задумана, обіпнута чорною шаллю, лице бліде. На шелест його кроків рвучко обертає голову, очі сухі, пекучі

(Григорій Тютюнник)

;

Настя переборола хвилинну слабість. Очі в неї сухі й блискучі

(І. Цюпа)

;

(12)

Терно́ві о́чі (очи́ці, оченя́та)

–

чорні з синюватим відливом очі, схожі на стиглі ягоди терну.

Маляренкова – маленька, з терновими очима, .. все підбиває дівчат заспівати на прощання

(Г. Косинка)

;

Міня, прядучи з-за столу терновими очицями, хихикнула

(П. Колесник)

;

Вона промовила, захоплено світячи своїми терновими очима: – Як тут прегарно!

(С. Андрухович)

;

Ти́цяти (ти́цькати) / ти́цьнути під [са́мий] ніс (ме́жи о́чі)

див.

ти́цяти

;

Тьми́ться в оча́х

див.

тьми́тися

;

Уника́ти по́гляду (по́глядів, оче́й)

див.

уника́ти

;

Упира́тися / упе́ртися очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)

див.

упира́тися

;

Упира́ти / упе́рти о́чі (по́гляд, зір і т. ін.)

див.

упира́ти

;

Хоч о́ком світи́

див.

світи́ти

;

Ще́зни з оче́й

див.

щеза́ти

○

В одну́ мить <В оди́н миг (мент)> <У миг (мить) о́ка>

див.

мить

;

(13)

На оча́х:

а)

(у знач. прикм., перев. зі сл.

бути

, у кого, кого і без дод.)

відкритий, доступний для огляду, спостереження, контролю і т. ін.; видний комусь

Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя

(З. Тулуб)

;

При такому освітленні кожен був на очах, і це мимоволі змушувало триматися гідно й поважно

(В. Кучер)

;

Шукаю очима якнайвигіднішого місця, звідки б усіх можна було спостерігати, а самому не бути на очах інших

(П. Колесник)

;

– І я, і моя невелика праця перед вами. Усе на очах!

(М. Стельмах)

;

б)

(у знач. присл., з дієсл.)

дуже швидко, помітно і т. ін.

Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою

[надою]

(М. Коцюбинський)

;

Усе росло та доспівало на очах!

(Б. Лепкий)

;

Рішучість, відвага та все інше тікали й зникали просто на очах

(Ю. Смолич)

;

Мати натішитись не могла: на очах оживає син!

(О. Гончар)

;

в)

(у знач. присл., перев. у кого, кого, чиїх)

у чиїйсь присутності, при комусь

Він зріс на наших очах; ми його добре знаємо!

(І. Нечуй-Левицький)

;

Поцілував

[Оксен]

у щоку. Вона злякалася, тому що це робилося на очах усіх парубків і дівчат

(Григорій Тютюнник)

;

Кам'яний виступ фронтону досі захищав Тессі надійно. Але ось він скінчився, а попереду – кілька кроків, які треба пройти на очах у переслідувачів

(М. Дашкієв)

;

г)

(у знач. присл., чиїх)

за життя, за час діяльності кого-небудь.

Розвій Франції під кермою Наполеона III відбувся у Золя на очах

(І. Франко)

;

З часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес росту капіталізму

(В. Речмедін)

;

На наших очах проходить скорий процес асиміляції і денаціоналізації

(О. Шугай)

;

(14)

Пе́ред очи́ма

перев. чиїми

а)

(у знач. присл.)

зовсім близько від когось, поряд.

Перед очима – тільки зорі... Вони виступили на чорному небі, немов буйна роса, немов аж осипаючися над пришерхлою землею

(І. Багряний)

;

Це була його мати, мати, що жила з ним поруч, яку він бачив щодня, мати, яка перед його очима марніла, сохла, згасала, а він нічого того не помічав!

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Чоловік, не озираючись, йшов чітким кроком кадрового офіцера. Перед очима Наталки на мить майнуло обличчя з суворими і гострими рисами

(Д. Білий)

;

б)

(у знач. присудка, перев. зі сл.

з'являтися

поставати

проходити

)

уявляється, згадується кому-небудь щось.

В уяві

[Улянки]

майнули лиця школярів-однокласників. Увесь четвертий клас пройшов перед очима

(О. Донченко)

;

Цієї ночі він не спав. Чи боявся замерзнути, чи тому, що весь час тривожили уяву, з'являючись перед очима, то батько, то мати

(О. Гончар)

;

І тепер ось, через чотири роки, зустріч та не вперше, не вдесяте, не всоте спливла в пам'яті, постала живою картиною перед очима

(Микита Чернявський)

△

Акомода́ція о́ка

див.

акомода́ція

;

(15)

Воло́ве о́ко (о́чко)

а)

співочий птах малого розміру ряду горобцеподібних

Волове око – один з найменших наших птахів, розміром з половину горобця. Маса його тіла становить 9–11 г, довжина – близько 10 см

(з наук.-попул. літ.)

;

Волове око переважно харчується комахами, жуками, кониками, личинками, павуками

(з навч. літ.)

;

Навіть не віриться, що така красива, сильна пісня виходить з грудей однієї з найменших пташок нашої фауни – волового очка

(з газ.)

;

б)

те саме, що рудбе́кія.

Листатий чауш, або “волове око”, як його в них звуть, буйно розрiсся цiєї весни

(О. Гончар)

;

Діти улітку складають гербарій: сині лісові дзвоники, волові очі, .. материнка

(Є. Гуцало)

;

(16)

Воро́няче о́ко

–

багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних з довгим повзучим білим кореневищем, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла

Трав'яниста лісова рослина вороняче око має листки з сітчастим жилкуванням

(з навч. літ.)

;

Раптом моє серце тенькнуло, опустилось трохи вниз і радісно завмерло: невдалік од отруйного стебла воронячого ока красовито стоять два близнюки-червоноголовці

(М. Стельмах)

;

Після бою він промив рани міцною горілкою, .. обіклав зіллям воронячого ока, перев'язав

(Ю. Мушкетик)

;

(17)

Пави́не (павиче́ве) о́ко

–

метелик досить великих розмірів родини німфалід із яскравим забарвленням

Павичеве око – один із найяскравіших європейських метеликів, що отримав свою назву за характерні плями-оченята на крилах

(з наук.-попул. літ.)

;

Павине око – розповсюджений вид метеликів, вони зустрічаються в помірному та субтропічному поясі Європи, помірному поясі Азії, у тому числі на Японському архіпелазі

(з навч. літ.)

;

(18)

Фасе́ткові (фасе́точні) о́чі

–

парні складні органи зору комах, ракоподібних і деяких інших членистоногих.

Фасеткові очі утворені особливими структурними одиницями – оматидіями, лінза рогівки яких має вигляд опуклого шестигранника – фасетки

(з наук.-попул. літ.)

;

Фасеточні очі комах нерухомі, розташовані з боків голови і можуть займати майже всю її поверхню

(із журн.)

◇

[Аж] вбира́ти (бра́ти) [в (на) се́бе] о́чі (о́ко)

див.

вбира́ти

;

[Аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.)

див.

мерехті́ти

;

Аж в оча́х мі́ниться

див.

міни́тися

;

[Аж] в оча́х рябі́є (ряби́ть, ряботи́ть) / зарябі́є

див.

рябі́ти

;

[Аж] за о́чі хапа́ти

див.

хапа́ти

;

(19)

[Аж (і)] о́чі [на лоб (на ло́ба, з ло́ба, з орбі́т, рідше догори́ і т. ін.)] лі́зуть (вила́зять, виска́кують і т. ін.) / полі́зли (ви́лізли, ви́скочили і т. ін.)

у кого, кому, чиї

а)

хто-небудь відчуває велике здивування, потрясіння, страх і т. ін., дуже вражений чимсь

В мене очі лізуть на лоба від цих обвинувачень!

(В. Малик)

;

У Євгена з переляку трохи не вискочили з орбіт очі

(Ю. Мушкетик)

;

Вигрібаю свою електронну пошту. Один лист просто змушує мої очі вилізти на лоба, і я одразу біжу телефонувати мамі

(С. Пиркало)

;

У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість?

(Д. Міщенко)

;

б)

хто-небудь дуже напружується, важко працює, стомлюється

[

Бабич

Гарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів

(І. Франко)

;

– Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть

(А. Головко)

;

Вивалюємо з кузовів величезні кам'яні брили, аж очі вилазять

(М. Андрусяк)

;

в)

(перев. від чого)

кому-небудь стає погано, неприємно, зле і т. ін. від чогось

Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили

(В. Гжицький)

;

– Поки дійдеш

[на поле],

то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли?

(В. Кучер)

;

Він захарчав, і очі його просто-таки полізли на лоба. Я вдарив його знову

(Л. Кононович)

;

[Аж] і́скорки в оча́х замиготі́ли

див.

і́скорка

;

[Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.)

див.

і́скра

;

(20)

Аж о́ко в'я́не

–

кому-небудь стає страшно, моторошно і т. ін. від чого-небудь

А тут – не студінь, ні! аж око в'яне

(Ю. Федькович)

;

Вовки витягали соло, аж око в'януло

(І. Франко)

;

(21)

[Аж] о́чі обарані́ли

чиї, у кого і без дод.

–

хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої і т. ін. людини.

– То оце так ти учиш історію? – обурився на його

[нього]

Макар. – Бач, як начитався, аж очі обараніли!..

(С. Васильченко)

;

(22)

[Аж] о́чі ро́гом

кому і без дод.

–

у когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий і т. ін. вигляд.

Як не вскочать тьотя Мотя й Мазайлиха. Очі рогом: – Що? Що-о?

(М. Куліш)

;

Я ковтнув, захлинувся. А майор: пий! Очі рогом, у горлі дере, а мені наливають знову

(Б. Харчук)

;

(23)

[Аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли <О́чі ро́гом стаю́ть / ста́ли>

перев. у кого, кому, чиї:

а)

хто-небудь виявляє велике здивування, потрясіння і т. ін., дуже вражений чимсь.

– Дайте мені госьо цю прищепку... – Одну? – лізуть у продавщиці очі рогом

(Г. Тарасюк)

;

В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць

(Ю. Збанацький)

;

У всіх, хто стояв поблизу і чув те зухвале зізнання, очі стали рогом

(Д. Міщенко)

;

В козаків аж очі рогом стали: чудеса Господні – Журман із Лабзою чоломкаються!

(Р. Іваничук)

;

б)

хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь.

– Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно

[море]

вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть!

(Остап Вишня)

;

Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс

(А. Хижняк)

;

Мені лише човен витягти й дірку заткнути .. Схопив за ніс човна, почав тягти. Ого-го! Очі рогом лізуть

(В. Нестайко)

;

в)

кому-небудь погано, неприємно, моторошно і т. ін. від чогось.

– Та й до біса ж я накупив сих ласощів, – казав, стогнучи та сльози втираючи, Пархім. – Але їм, їм – і кінця не видно. А сльози так і заливають!... Аж очі рогом лізуть!...

(І. Нечуй-Левицький)

;

Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками

(Г. Хоткевич)

;

Галька так чаділа самосадом, що у Романенка очі рогом лізли

(Микита Чернявський)

;

[Аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)]

див.

світ

;

(24)

Би́стрим о́ком,

зі сл.

дивитися

окинути

і т. ін.

–

швидко оцінюючи що-небудь побачене

Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах заліснених гір

(О. Кобилянська)

;

Ступивши на сходи, Андрій бистрим оком зауважив, що кожного в'язня обшукує котрийсь один оперативник, який прийдеться

(І. Багряний)

;

Юнак окинув бистрим оком хату і її домочадців

(В. Малик)

;

Би́ти / вда́рити у ві́чі (в о́чі)

див.

би́ти

;

Бі́гати очи́ма

див.

бі́гати

;

Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х

див.

бі́сик

;

Бли́мнути очи́ма (о́ком)

див.

бли́мнути

;

Бли́снути (бли́скати) очи́ма (о́ком)

див.

бли́снути

;

Блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом)

див.

блука́ти

;

Бра́ти / взя́ти на [пи́льне] о́ко

див.

бра́ти

;

Вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом, зо́ром)

див.

вбира́ти

;

Вда́рити в о́чі (у ві́чі)

див.

ударя́ти

;

Верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х)

див.

верті́тися

;

Вести́ о́ком

див.

вести́

;

(25)

В живі́ о́чі

а)

явно, безпосередньо

Обидві дівчини навіки зникли з-поміж лав живих, що лишаться в Візантії. В живі очі вже не побачити їх

(Н. Королева)

;

Всі в муравлиську – в який не заглянь, – вірять, що динозаври і справді не вимерли, а й досі живі-живісінькі і академік Мурах їх в живі очі бачив

(В. Чемерис)

;

б)

при особистому спілкуванні

Не стерпіла Христина. Виказала всю правду в живі очі

(Б. Антоненко-Давидович)

;

В живі очі він переважно розмазував мене по стіні .. Але поза очі розповідав усім, що я волею Божою поет

(Ю. Андрухович)

;

в)

(зі сл.

красти

брехати

і т. ін.)

безсоромно, безсовісно

Знав я таких, що в живі очі тобі бреше, як шовком шиє – хоч би моргнув, вражий син!

(Марко Вовчок)

;

[

Пані Трацька

В живі очі окрадають, рабують, рвуть, а він

[пан]

нічого собі!

(І. Франко)

;

Краде

[пан Ван]

в живі очі й усе до своєї глибокої кишені

(С. Ковалів)

;

Ви́вело о́чі на лоб (на ло́ба, із ло́ба)

див.

виво́дити

;

Виверта́ти / ви́вернути о́чі (білки́)

див.

виверта́ти

;

Вида́влювати / ви́давити [з оче́й] сльо́зи (сльозу́)

див.

вида́влювати

;

Ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (баньки́) [з ло́ба]

див.

видира́ти

;

Ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати [всі] о́чі

див.

видивля́ти

;

Ви́дивитися [всі] о́чі (рідко ві́кна)

див.

видивля́тися

;

Виїда́ти о́чі

див.

виїда́ти

;

Випіка́ння оче́й

див.

випіка́ння

;

Ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі (рідко ві́чі)

див.

випла́кувати

;

Ви́порснути з-під о́ка

див.

випо́рскувати

;

Ви́пустити / випуска́ти з о́ка (з оче́й)

див.

випуска́ти

;

Вироста́ти / ви́рости в оча́х

див.

вироста́ти

;

Ви́точити сльо́зи з оче́й

див.

вито́чувати

;

Ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити, ви́балушити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виря́чувати, вилу́плювати, вибалу́шувати і т. ін.) о́чі (баньки́, рідко бульки́)

див.

витріща́ти

;

Відво́дити / відвести́ о́чі

див.

відво́дити

;

Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі

див.

відкрива́ти

;

(26)

Відкри́лися (розкри́лися) / відкрива́ються (розкрива́ються) о́чі

на що і без дод.

–

хто-небудь перестав перебувати в омані, зрозумів істинний смисл чогось.

– Я гріб на свою купу і не дбав ні про що інше. Тепер, коли син мій умер, у мене відкрилися очі і я почав роздумувати

(І. Франко)

;

Відкрилися мені очі на те, чого не помічав досі

(П. Загребельний)

;

Опинившись на “передньому краї”, де йому ще ширше, ніж досі, відкрилися очі на цілком очевидне, інженер зрадів невимовно

(О. Шугай)

;

Я вже багато років ходжу й розважаю людей. Їм від цього краще розкриваються очі, і вони починають цінувати те, що мають і що матимуть колись

(Г. Пагутяк)

;

Відкри́то диви́тися / гля́нути у ві́чі

див.

диви́тися

;

Від о́ка кого (чийого) не хова́ється ніщо́

див.

хова́тися

;

Відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд)

див.

відрива́ти

;

(27)

Ві́рне (пе́вне) о́ко [в ло́бі]

у кого і без дод.

–

хто-небудь добре орієнтується на місцевості, у ситуації, уміє правильно оцінювати, визначати щось

Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно

(Л. Первомайський)

;

– У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній

(М. Стельмах)

;

Ганчо сіпнувся всім тілом, схитнувся назад. Близько був від нього Карамлик, мав вірне око і міцну руку: стріла пронизала груди гайдукові під самим серцем, мов голка лляну кошулю

(В. Малик)

;

Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко)

див.

влуча́ти

;

(28)

Во́вчим о́ком,

зі сл.

дивитися

стежити

слідкувати

і т. ін.

а)

зі злістю, ненавистю і т. ін.

Його мати, стара, амбітна Фелісіте, вовчим оком дивиться на ті документи і на той намір доктора .. Мов шакал, вона кружить коло фатальної шафи, щоб видобути і знищити ті свідоцтва ганьби і упідлення її сім'ї

(І. Франко)

;

Зв'язаний, злочинець лежить у кутку кабіни і позирає навколо хижими, вовчими очима

(М. Дашкієв)

;

“Пані, – крізь зуби звернувся Він до буфетниці, свердлячи її всю вовчими очима, – цей пан щойно замовив страву. Подайте її!”

(Ю. Андрухович)

;

б)

жадібно, хтиво і т. ін.

Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому

(Григорій Тютюнник)

;

[Вогне́нні (те́мні, черво́ні і т. ін.)] бі́гають (стриба́ють, витанцьо́вують і т. ін.) / забі́гали (пішли́) в оча́х (пе́ред очи́ма)

див.

ко́ло

;

Води́ти очи́ма

див.

води́ти

;

В о́ко взя́ти

див.

узя́ти

;

(29)

В оча́х:

а)

(чиїх, рідше кого, чого)

на чию-небудь думку, переконання і т. ін.

[

Мохаммед

В моїх очах вона ні гарною, ні молодою ніколи не здавалась

(Леся Українка)

;

– Але скажіть самі, чи можна пускати таку дитину, бо такою вона в моїх очах ще і є, в життя на самостійність?

(О. Кобилянська)

;

Акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору

(М. Стельмах)

;

Ми вже держава. Тож чи не час замислитись, хто ми в очах світу

(Л. Костенко)

;

б)

(з дієсл.)

на вигляд, помітно, швидко і т. ін.

Всі кажуть, що хтось в очах поправився за сей тиждень, та хтось навіть сам се почуває, – став сильніший

(Леся Українка)

;

Вона ж, взявши їхнє горе, вже сама чує, що от-от підкоситься на місці, як стеблина, їй все з світу стало в очах грізне і страшне

(В. Барка)

;

– І все мені починає подобатися тут: дівчина, і теща, і скриня, навіть волики в очах здалися більшими

(М. Стельмах)

;

В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.)

див.

жовті́ти

;

В оча́х затумані́ло

див.

затумані́ти

;

В оча́х стемні́ло

див.

стемні́ти

;

(30)

В о́чі (у ві́чі)

а)

(зі сл.

мовити

називати

і т. ін.)

у присутності того, про кого йдеться.

Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже!

(Л. Мартович)

;

В вічі називали

[Атіллу]

“батьком гунів”, найславнішим й наймудрішим, а поза очі кляли найлихішими словами і .. бажали найлютішої смерті!

(В. Малик)

;

– При дворі мовлять більше поза очі, ніж в очі, – гірко всміхнувся я

(Г. Пагутяк)

;

б)

(зі сл.

говорити

казати

і т. ін.)

особисто, безпосередньо кому-небудь.

Люба була мазана й пещена з дитячих літ, ще й до того страшенно самолюбна .. Родичі й усі знайомі так само ще змалку хвалили її як дуже гарну на вроду дівчинку, вихваляли її в вічі, говорили їй завсіди лестощі

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Один, кажуть, не витерпів, сказав правду у вічі тому вискочці

(І. Цюпа)

;

Ніхто до сьогоднішнього дня не казав такого у вічі: він надіявся, що люди не знають його хитрувань

(М. Стельмах)

;

в)

(зі сл.

називати

сказати

і т. ін.)

прямо, відверто і т. ін.

Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів

(М. Коцюбинський)

;

[

Любов

Оресте, ти дорікав мені, що в мене бракує одваги, що я боюсь сама собі сказати правду в вічі... я тепер нічого не боюсь, нічого...

(Леся Українка)

;

[

Назар

Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу

(М. Зарудний)

;

г)

(перев. зі сл.

не бачити

не видіти

і т. ін.)

уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, ніколи.

Другі, кого не питала Пріська, казали, що не бачили і в вічі її Пилипа

(Панас Мирний)

;

– Перехитрував тебе Граф. Алібі він собі забезпечив тим, що ти був поруч нього; скриньку, скаже він, я в очі не бачив

(М. Дашкієв)

;

Що Пабло може сказати? Він погано знає історію. Не ходив до гімназії і навіть в очі не бачив столичного університету

(Ю. Бедзик)

;

Впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі)

див.

впада́ти

;

Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром)

див.

впива́тися

;

Вп'я́лювати (вту́плювати, встро́млювати, рідко впина́ти і т. ін.) / вп'я́лити (вту́пити, встроми́ти, вп'ясти́ і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір)

див.

вп'я́лювати

;

Вража́ти о́ко (о́чі, зір)

див.

вража́ти

;

(31)

Всевидю́ще (всеви́дяче, видю́че і т. ін.) о́ко

чиє

–

про очі того, хто все бачить і знає

Та куди тобі сховатися перед чотирма парами всевидющих дитячих очей!

(І. Франко)

;

Тут його

[Франка]

рятує від смерті один з його товаришів і забирає з собою на село. Але й там видюче око адміністрації постерегло небезпечного злочинця

(М. Коцюбинський)

;

Всевидюще око двадцятирічного командира слідкувало за всіма розрахунками

(М. Стельмах)

;

Всевидяче око його вже проникало в глибину шеренг, когось невтомно шукало

(О. Гончар)

;

Втра́тити з оче́й

див.

утрача́ти

;

Вту́питися (вп'я́литися, вли́пнути, втелю́щитися) / вту́плюватися (вп'я́люватися, влипа́ти, втелю́щуватися) очи́ма (по́глядом)

див.

вту́плюватися

;

Гля́нути недо́брим о́ком

див.

гля́нути

;

Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі

див.

гля́нути

;

(32)

Го́стре о́ко

у кого

–

хто-небудь добре бачить, помічає все; хтось спостережливий, пильний і т. ін

Всі дивилися пильно й зразу не побачили нічого. Петро мав гостре око, але теж не міг щось угледіти

(І. Багряний)

;

Гостре око Артема помітило осторонь юрбу невільників

(В. Владко)

;

Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре

(В. Логвиненко)

;

За димовою завісою гострі очі степовика бачили земляний насип і дерев'яну закопчену вежку із штандартом подільського воєводи коронного хорунжого Конецпольського

(В. Єшкілєв)

;

Го́стрий на о́ко (на о́чі)

див.

го́стрий

;

Гостри́ти о́чі

див.

гостри́ти

;

Гра́ти (виграва́ти) / загра́ти очи́ма

див.

гра́ти

;

Губи́ти / згуби́ти з оче́й

див.

губи́ти

;

Двої́ться в оча́х

див.

двої́тися

;

Де́рти о́чі

див.

де́рти

;

Диви́тися в о́чі (у ві́чі)

див.

диви́тися

;

Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком)

див.

диви́тися

;

Диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (у ві́чі)

див.

диви́тися

;

Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі)

див.

диви́тися

;

Диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) <Погляда́ти криви́м о́ком >

див.

диви́тися

;

Диви́тися твере́зими очи́ма (твере́зим о́ком, твере́зо)

див.

диви́тися

;

Доки́нути очи́ма

див.

докида́ти

;

Досягну́ти (досягти́) о́ком

див.

досяга́ти

;

Забли́мати очи́ма

див.

забли́мати

;

Зав'яза́ти о́чі

див.

зав'я́зувати

;

Закида́ти / заки́нути о́ком

див.

закида́ти

;

(33)

За краси́ві (га́рні) о́чі

–

заради симпатії, особистої приязні до когось; задарма, ні за що.

– Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, – підморгнув до Чепіги Головатий

(С. Добровольський)

;

Японську магнітолу “Шарп” подарував один вдячний пацієнт не Вірі Григорівні, а йому, Семену Семеновичу Оприщенку, і подарував не за красиві очі, а за вдало зроблену операцію

(В. Шкляр)

;

Ви чули, щоб у ті часи сільським учителям давали такі державні нагороди за просто так чи за гарні очі?

(М. Матіос)

;

Закрива́ти (заплю́щувати, затуля́ти, замика́ти) / закри́ти (заплю́щити, затули́ти, замкну́ти) о́чі

див.

закрива́ти

;

Закри́тися [й] плечи́ма й очи́ма

див.

закрива́тися

;

Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма)

див.

закрути́тися

;

Залива́ти / зали́ти (позалива́ти) о́чі (грубо слі́пи, сліпаки́) [горі́лкою]

див.

залива́ти

;

Зама́зувати / зама́зати о́чі

див.

зама́зувати

;

Зами́лювання (зами́лення) оче́й

див.

зами́лювання

;

Зами́лювати / зами́лити о́чі

див.

зами́лювати

;

Заму́лювати / заму́лити о́чі

див.

заму́лювати

;

Запа́сти в о́ко

див.

запада́ти

;

За плечи́ма та за очи́ма

див.

плече́

;

(34)

За (по́за) о́чі

–

за відсутності того, про кого йдеться.

– От такі-то люде

[люди]

оті писарі! – скінчила вчительша. – Я їх добре знаю. Далися вони мені взнаки, їдять, п'ють у вас і вас судять та гудять поза очі

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

[

Печариця

Чого, брате, іноді не кажеться? Аби за очі, а не в вічі! Кажеться, брат, одно, а робиться друге...

(Панас Мирний)

;

За словами сучасника, князь був “поважним, твердим, .. завжди був шанованим, як муж прямодушний. Хвалив за очі, лаяв відкрито”

(Б. Левін)

;

Заслі́плювати / засліпи́ти о́чі

див.

заслі́плювати

;

Затри́мувати (зупиня́ти) / затри́мати (зупини́ти) по́гляд (о́чі)

див.

затри́мувати

;

Затума́ни́лося в оча́х

див.

затума́нюватися

;

Затума́нювати / затума́ни́ти го́лову (ро́зум, рідше о́чі)

див.

затума́нювати

;

Збанува́ти на о́чі

див.

збанува́ти

;

Зва́жувати / зва́жити на о́ко

див.

зва́жувати

;

Звеселя́ти / звесели́ти о́чі (о́ко, зір)

див.

звеселя́ти

;

Зво́дити / звести́ о́чі (по́гляд)

див.

зво́дити

;

Зво́дити (зніма́ти) / звести́ (зня́ти) о́чі до не́ба

див.

зво́дити

;

Згуби́ти о́чі

див.

згуби́ти

;

(35)

З дру́гих оче́й,

перев. зі сл.

дізнатися

побачити

і т. ін.

–

не із власного спостереження, а за чиїм-небудь свідченням; від людей, через когось

– Поїдьте в Ковалівку і все самі побачите, а не з других очей...

(В. Кучер)

;

(36)

З (з-пе́ред) оче́й:

а)

(зі сл.

іти

гнати

проганяти

і т. ін.)

геть, звідси, від когось.

І між людей Отак подеколи буває: Хоч корисніша річ, а як ціни не знає Їй неук – то й жене з очей!

(М. Старицький)

;

[

Софія

Іди, іди з очей моїх, чарівниця лукава!

(М. Кропивницький)

;

Найліпше виказати комусь свою байдужість – щезнути зовсім з-перед очей

(М. Малиновська)

;

– Миколi лiпше пiти з очей, щоб нi на кого не кидати пiдозрiння

(Р. Андріяшик)

;

б)

(перев. зі сл.

зникати

)

перестаючи бути видним; зовсім

Он завернула

[річечка]

коліном, уже й зникла з-перед очей

(Б. Грінченко)

;

Лукія Назарівна сідає з бульдозеристом поруч під тент, і бульдозер одразу ж із скреготом зникає з очей в куряві, в бушовинні розритої траси

(О. Гончар)

;

– Чекай! – кинувся до нього Яцько. – Я теж з тобою! Він стрибнув на круп коневі, і вони вмить зникли з-перед очей ошелешеного Многогрішного

(В. Малик)

;

(37)

Зи́зим о́ком,

зі сл.

дивитися

позирати

і т. ін.

–

виявляючи незадоволення; недоброзичливо, сердито і т. ін

День у день наїздять

[паничі]

до нас, одно одного попереджаючи та зизим оком накриваючи

(Марко Вовчок)

;

Мене не дуже лякало, що енкаведе

[енкавеес]

позирає на мене зизим оком

(Р. Федорів)

;

Недаремно не сподівався я добра від того несподіваного мого регентування, бо, як уже писав, колишній регент давно дивився на мене зизим оком, а тут виходило, що мав до того всі підстави

(Валерій Шевчук)

;

Зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й

див.

схо́дити

;

Зір (по́гляд) то́не <О́чі то́нуть>

див.

зір

;

(38)

З [лихо́го] о́ка

–

від погляду недоброзичливої людини, через наврочення.

Явдоха узяла води, .. збризнула його

[сотника]

тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через вид, щоб з очей чого не сталось

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

– Їхали в місто на нараду, можна сказати, справжнім героєм, а повернулись в такому стані. – Чи не з лихого ока? – пробувала жартувати лікарка

(І. Цюпа)

;

Остерігалися, щоб чогось не трапилося коням чи волам “з ока”

(М. Стельмах)

;

Знахо́дити / знайти́ о́ком (очи́ма)

див.

знахо́дити

;

Зни́зувати / зниза́ти очи́ма (по́глядом)

див.

зни́зувати

;

Зника́ти (щеза́ти) / зни́кнути (ще́знути) з оче́й

див.

зника́ти

;

Зніма́ти (здира́ти, скида́ти і т. ін.) / зня́ти (зде́рти, ски́нути і т. ін.) з оче́й полу́ду (лу́ду)

див.

зніма́ти

;

Зніма́ти (здійма́ти) / зня́ти (здійня́ти) о́чі (по́гляд)

див.

зніма́ти

;

Зніма́ти / зня́ти бі́льма з оче́й

див.

зніма́ти

;

(39)

З п'я́них оче́й

–

у стані сп'яніння; напідпитку, п'яний.

Як підпили вже, то той заспівав з п'яних очей, той бідкався

(Панас Мирний)

;

З п'яних очей він уявляв себе графом, великим начальником

(М. Коцюбинський)

;

Я сам собі здавався таким мізерним, як почуває п'янчуга, коли витверезиться і згадує, якого паскудства він наробив з п'яних очей

(Олесь Досвітній)

;

З п'яних очей жениха через паркан перекинули. Ледь у кропиві не спікся

(А. Крижанівський)

;

Зрива́ти о́чі

див.

зрива́ти

;

Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) очи́ма (по́глядом, по́глядами) з ким <Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) з очи́ма (з по́глядом, з по́глядами) чиїми (чиїм), кого>

див.

зустріча́тися

;

(40)

Із зав'я́заними очи́ма

а)

такий, що погано орієнтується в життєвих ситуаціях; неосвічений, необізнаний, недосвідчений і т. ін

[

Марко

Ну, й подумав: куди краще, як не в свої краї, де мене ще, може, знають, та й я буду не з зав'язаними очима

(М. Куліш)

;

В Андрія було таке відчуття, немов це говорить з ним не Артем Григорович, а рідний батько, який зичить йому добра і хоче послати його в люди не з зав'язаними очима

(О. Гуреїв)

;

б)

(зі сл.

знайти

відшукати

і т. ін.)

твердо знаючи по пам'яті

– Земля наша міряна, перемірювати її вдруге нам не треба; межу ми з зав'язаними очима знайдемо

(О. Кониський)

;

Приїжджі йому: “Ви ж глядіть, не переплутайте, на кожен сорт чіпляйте бирку!”, а Кульбака-старший їм: “Навіщо бирка? Я вам із зав'язаними очима скажу, де який сорт”

(О. Гончар)

;

Прихопивши порожнього надщербленого глечика, підтюпцем подався хлопець до найближчої польової кринички – звідсіль кроків зо триста. Цю заховану у траві криничку міг із зав'язаними очима знайти

(І. Нижник)

;

(41)

[І] куди́ о́чі диви́лися <Де були́ о́чі>

чиї, ірон.

–

уживається для вираження незадоволення, досади з приводу допущеної помилки; як могло статися.

– Та відповідайте, хай вас чорт візьме! Де були ваші очі? Нездари! Знову випустили Сивого Капітана, дали йому вислизнути крізь пальці?

(В. Собко)

;

– Покуту несу .. І куди мої очі дивилися на той час, що не бачили, куди рука лізе, а нога ступає?

(Григорій Тютюнник)

;

І (на́віть, рідше ані́) о́ком не моргну́ти (не зморгну́ти, не змигну́ти, діал. не змельну́ти)

див.

моргну́ти

;

І на волосо́к (на хвили́нку, на хви́льку) [о́ком] не змигну́ти

див.

змига́ти

;

І на о́чі не пуска́ти / не пусти́ти

див.

пуска́ти

;

І но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти

див.

наверта́ти

;

[І] о́ком (ву́сом) не моргне́ш

див.

моргну́ти

;

І [о́ком] не мигну́ти

див.

мигну́ти

;

І о́ком не прогля́нути

див.

прогляда́ти

;

[І] о́ком (очи́ма) не згля́диш (не зогля́диш, не згле́диш, не зогле́диш)

див.

згля́діти

;

Іти́ / піти́ світ за́ очі

див.

іти́

;

Ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком)

див.

ї́сти

;

(42)

[Й] о́ко не ски́не <[Й] о́ком не ски́нути>

чого, що і без дод.

–

всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору.

Розпростерся ти

[степ]

широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає!

(І. Манжура)

;

За садком по долині послався темний, аж чорний ліс ген далеко-далеко, що й оком не скинеш

(Панас Мирний)

;

– Попроси собі в митрополита Вільшаницю, – парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ки́дати / ки́нути в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя)

див.

ки́дати

;

Ки́дати / ки́нути недо́брим о́ком

див.

ки́дати

;

Ки́дати / ки́нути обвинува́чення [в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя і т. ін.)]

див.

ки́дати

;

Ки́дати / ки́нути о́ком (очи́ма, по́гляд, зір і т. ін.)

див.

ки́дати

;

Кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х

див.

сльоза́

;

Клі́пати (бли́мати) очи́ма

див.

клі́пати

;

Ко́взати (ко́взатися) / ковзну́ти по́глядом (очи́ма, о́ком)

див.

ко́взати

;

Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі

див.

коло́ти

;

Коло́ти очи́ма

див.

коло́ти

;

Ко́рпати о́чі

див.

ко́рпати

;

Кра́єм (крає́чком) о́ка

див.

край

;

Красува́ти о́чі (зір)

див.

красува́ти

;

Креса́ти / кресну́ти (кресону́ти) очи́ма (по́глядом)

див.

креса́ти

;

Криви́й на одне́ о́ко

див.

криви́й

;

Криви́ти очи́ма

див.

криви́ти

;

(43)

Крити́чним о́ком,

зі сл.

оглядати

озирати

і т. ін.

–

вимогливо, прискіпливо, дуже уважно (перев. щоб виявити вади, хиби).

Професор оглядає мене гострим критичним оком. – Де ви такого капелюха дістали?

(М. Івченко)

;

Інколи він

[завідувач кав'ярні]

проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах

(В. Собко)

;

Озирнув

[Коля]

критичним оком свою роботу: виходило ніби й непогано

(Валерій Шевчук)

;

Круги́ (кружа́ла) літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́, заходи́ли) пе́ред очи́ма (в оча́х)

див.

круг

;

(44)

Куди́ не кинь (не гля́неш, не оки́неш, не скинь і т. ін.) о́ком

–

кругом, скрізь, усюди, де тільки видно

– Оце й Московщина починається, – сказав хтось. – Оце?! Та й невесела ж яка вона!.. все ліси та бори, куди оком не скинь

(Панас Мирний)

;

Веселяться гори, аж лунають від співаночок, аж мліються, куди оком не окинеш, маковим цвітом – запасками, фустками

[хустками]

жінок та дівчат, білими сорочками косарів

(Г. Хоткевич)

;

І куди не глянеш оком, біло все кругом

(В. Сосюра)

;

Куди не кинь оком – степ, голий, дзвінкий і вітряний

(М. Чабанівський)

;

(45)

Куди́ о́чі [ба́чать (ди́вляться, спа́ли і т. ін.)],

зі сл.

іти

бігти

тікати

і т. ін.

–

не вибираючи шляху, в будь-якому напрямку; будь-куди, навмання.

Він

[Еней],

швидко поробивши човни, На синє море попускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав

(І. Котляревський)

;

Як побачила вона, що вже на волю пускають, – бігти кинулася, куди очі спали, – насилу її зловили

(Марко Вовчок)

;

Я був за селом, ішов куди очі, як у тумані

(Олена Пчілка)

;

Мирон Данилович .. пішов, куди очі ведуть

(В. Барка)

;

– Я проведу тебе додому, – сказав Микола. – Не хочу додому. Ходімо, куди очі бачать, – відповіла Софійка

(В. Москалець)

;

(46)

Куди́ (скі́льки, як дале́ко, рідше де) о́ко (зір) захо́плює (дістає́, сяга́є і т. ін.) / захо́пить (діста́не, сягне́ і т. ін.)

–

скільки видно, доступно зорові; як далеко можна побачити

Коли Сулейман встав, то як далеко сягали очі, видно було, як зверталися на нього побожні погляди

(О. Назарук)

;

І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися...

(Остап Вишня)

;

Аж дзвенить вона

[життєва сила]

в кожному стебельці й листочку, аж кипить вона зеленим потопом, празникує в квітчастому вбранні всюди в просторі, куди зір сягає

(В. Барка)

;

Скільки око осягне – біліє Гречка переливом сніговим

(В. Мисик)

;

(47)

Ла́сим о́ком,

зі сл.

поглядати

дивитися

і т. ін.:

а)

з корисливими намірами, хтиво.

Віддавна вже поглядав на неї

[кухарку]

ласим оком. Отже, не міг зважитися навіть на ніякий натяк

(Л. Мартович)

;

б)

із заздрістю, бажанням заволодіти чимось.

– Чи не зважите ви можливим лишити що-небудь на спомин небагатому воякові, котрий проводить з вами останні дні? Бідний хлопець ласим оком поглядає на дорогий козацький черес!

(Г. Колісник)

;

(48)

Лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко

а)

той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина

Старий зітхнув і тихіше додав: .. – До мене тихцем, щоб лихе око не бачило, приходь

(М. Стельмах)

;

Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока

(П. Загребельний)

;

б)

погляд людини, з яким пов'язують неприємність, нещастя і т. ін.

Їх

[грона винограду]

стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи

(М. Коцюбинський)

;

Ніхто не вмів так добре примовляти проти недуг або від злих очей, як вона

(О. Кобилянська)

;

Він на пасіці як у дозорі: здатен-бо ж оберегти бджолу від злого ока

(О. Гончар)

;

(49)

Лихи́м (злим, серди́тим і т. ін.) о́ком,

зі сл.

дивитися

глядіти

і т. ін.

–

сердито, з неприязню, зі злістю і т. ін.

Гості з-поза столиків не вгавають іззиратися лихим оком на мене, винуватця!

(Л. Мартович)

;

Левадиха .. переступила порiг, злими очима повела по хатi

(Р. Андріяшик)

;

Я сидів у куточку біля печі сердитий, покинутий і недобрими очима дивився на Каську та Пилипа

(Ю. Мушкетик)

;

У двір вийшов дід Варава. Глянув сердитим оком на нас і сказав: – Я у сільмаг на хвилинку. Глядіть мені тут!

(В. Нестайко)

;

Лі́зти на о́чі

див.

лі́зти

;

Лі́зти / полі́зти в (пе́ред, ме́жи́) о́чі <Лі́зти до оче́й> <Лі́зти осо́ю в о́чі>

див.

лі́зти

;

Лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі)

див.

лови́ти

;

Лоскота́ти о́чі

див.

лоскота́ти

;

Луди́ти о́чі

див.

луди́ти

;

Лу́пати очи́ма

див.

лу́пати

;

Лупи́ти [свої́] о́чі (баньки́, ба́лухи, зі́ньки)

див.

лупи́ти

;

Лу́пнути (діал. ли́пнути) очи́ма

див.

лу́пнути

;

Люби́ти, як сіль в о́ці [і терни́ну в бо́ці]

див.

люби́ти

;

Лю́бо о́ком гля́нути

див.

гля́нути

;

Мани́ти [до се́бе] о́чі

див.

мани́ти

;

Ма́ти го́стре о́ко (го́стрі о́чі)

див.

ма́ти

;

Ма́ти на о́ці (рідше на оча́х)

див.

ма́ти

;

Ма́ти о́ко

див.

ма́ти

;

Ма́ти пам'ятке́ о́ко

див.

ма́ти

;

Ма́ти пристрі́ляне о́ко

див.

ма́ти

;

Ма́ти своє́ о́ко (свої́ о́чі)

див.

ма́ти

;

Мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма)

див.

мая́чи́ти

;

Мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри

див.

мета́ти

;

Мета́тися в о́чі (у ві́чі)

див.

мета́тися

;

Метки́й на о́ко

див.

метки́й

;

Метну́ти очи́ма (о́ком, по́глядом)

див.

метну́ти

;

Милува́ти о́ко (о́чі, зір)

див.

милува́ти

;

Мі́ряти (змі́рювати, зміря́ти) / змі́ряти (змі́рити) очи́ма (о́ком, по́глядом)

див.

мі́ряти

;

Мозо́лити / замозо́лити о́чі

див.

мозо́лити

;

[Мрі́йна] поволо́ка спа́ла з оче́й

див.

поволо́ка

;

Му́ляти (му́лити) / заму́лити о́чі

див.

му́ляти

;

Набіга́ти на о́чі

див.

набіга́ти

;

Нави́снути / нависа́ти на о́чі

див.

нависа́ти

;

(50)

На вла́сні (свої́) о́чі <Вла́сними (свої́ми) очи́ма>,

зі сл.

бачити

подивитися

і т. ін.

–

безпосередньо, особисто, в дійсності

– Я на свої очі бачила, як воно

[полоз]

плазувало в бур'яні

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Хто казав? Відки знаєте?.. – Сам бачу своїми очима

(І. Франко)

;

Він поїхав з побратимом Бурляєм, щоб власними очима подивитись, що робиться у Кодаку

(А. Кащенко)

;

– Я сама, своїми очима бачила, як твій кум прехороший, отой Цимбаленко витрішкуватий, ту ніч тюрив

[ніс]

щось на плечах

(Л. Яновська)

;

Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о: дельфін, султанка, камбала

(Остап Вишня)

;

Наво́дити / навести́ о́чі (о́ко, о́ком)

див.

наво́дити

;

Наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі

див.

наво́дити

;

Накида́ти / наки́нути о́ком

див.

накида́ти

;

(51)

На моє́ (твоє́, ва́ше і т. ін.) о́ко

–

як я вважаю (ти вважаєш, ви вважаєте і т. ін.).

– Знайшли квітки! Та то бур'ян, а не квітки! Захотілось вам в Петрівку мерзлого. – То на ваші очі бур'ян, а на мої – то чудові квіточки. Підіть-бо нарвіть!

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Хм, хм, – заходив директор по кабінеті. – І вона гарненька з виду? – Як на моє око, – сказав я

(Валерій Шевчук)

;

– Отож, на мої очі і на мою думку, Лотаріо ваш азартний, бравий, вірний, гарний, добрий...

(М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса)

;

Намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі

див.

намозо́лювати

;

(52)

На о́ко

а)

(зі сл.

визначати

прикидати

рахувати

і т. ін.)

приблизно, без точного визначення, підрахунку і т. ін.

Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше двох тисяч бійців

(С. Добровольський)

;

Клайд ще раз зміряв на око відстань між виступом, на якому стояв, і метеоритом

(В. Владко)

;

– Тепер ти поки останній ківш набереш, з першого вже аналіз маєш, а тоді все на око, на око

(О. Гончар)

;

– Полічимо лиш те, що на возах, все інше можна й на око прикинути

(Д. Міщенко)

;

б)

зовні, за зовнішнім виглядом.

Отак і йшло життя – в тоненькій якійсь гармонії... Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно

(Г. Хоткевич)

;

Замість гір і проваль у степу буває під і верх. На око вони нічим не різняться, та старий степовик одразу помічає, що на версі більший буває обрій і не ті ростуть трави, що на поду

(М. Йогансен)

;

Добре, просто “на око” вміють вибирати спілі кавуни і тато Терешка, і дядько Оврам Остапенко

(Т. Масенко)

;

На о́чі не пуска́ти / не пусти́ти

див.

пуска́ти

;

На о́чі пока́зуватися / показа́тися

див.

пока́зуватися

;

(53)

На пе́рше о́ко

–

при поверховому ознайомленні з ким-, чим-небудь; спочатку.

На колгоспному подвір'ї, попри надто ранній час, селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок

(Г. Епік)

;

При заїзді до цього едему стояла табличка “на продаж” – “Чемберс – Мередіт”, а його загальний простір на перше око обіймав не менше сотні акрів з дуже спокусливими будівельними перспективами

(У. Самчук)

;

Жоден мій рукотвір на морських кручах не повторювався. Та була в них одна спільна і на перше око малопомітна ознака – хрест

(М. Дочинець)

;

(54)

На по́вні о́чі

а)

(чого)

дуже багато, вдосталь (чого-небудь цікавого, дивовижного і т. ін.).

І саме близько Чумакового хутора під старими вербами, на шляху біля .. колодязя, привал бувало роблять. Отут уже хлопцям дива на повні очі

(А. Головко)

;

б)

дуже уважно, пильно, не відводячи погляду.

Я дивився на жінку на повні очі: щось радісне й гарне вливалось мені в груди, і не мав я сили з тим упоратися

(Валерій Шевчук)

;

Напуска́ти (пуска́ти, підпуска́ти і т. ін.) / напусти́ти (пусти́ти, підпусти́ти і т. ін.) тума́ну [в о́чі (у ві́чі)]

див.

напуска́ти

;

Наси́пати по́роху на о́чі (землі́ на гру́ди)

див.

насипа́ти

;

(55)

На (у) чоти́ри о́ка <У чоти́ри о́чі (діал. о́ці)>,

перев. зі сл.

говорити

зоставатися

опинятися

і т. ін.

–

удвох із ким-небудь, наодинці з кимсь; віч-на-віч.

Славко мусив довго бити ногами, заки опинився з Потурайчиним у чотири очі

(Л. Мартович)

;

– Чую, мої хлопці за дверима шепочуться. “Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять?”

(І. Муратов)

;

– Можна нам на чотири ока? – спитав Iлля трохи згодом. Ми перебралися до свiтлицi, я запалив лампу

(Р. Андріяшик)

;

По обіді зосталися з послом у чотири ока

(П. Загребельний)

;

– Я би хотів поговорити з Мігаєм у чотири оці

(М. Матіос)

;

(56)

Невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком,

зі сл.

дивитися

поглядати

і т. ін.

–

безрадісно, з сумом, журячись і т. ін.

Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист...

(Панас Мирний)

;

До Христини підійшов лелека – тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору

(О. Бердник)

;

Юрко прочинив двері та здивовано закліпав. Дарця дивилася на нього з-під мокрого волосся сумними очима

(Любко Дереш)

;

(57)

Не ви́дне о́ко

кому і без дод.

–

не годиться, не можна.

– Там панує авіація союзників, в основному англійці, – запевняю вас .. – Справді, маєте рацію. На тих островах гітлерівцям не видне око літати

(Іван Ле)

;

Пробували

[хлопці]

обійняти її за плечі, а то й за стан, знаючи, що Палажечка нічия й тому гоноритися їй не видне око

(Григір Тютюнник)

;

Не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́, заст. не зру́шити) оче́й (по́гляду)

див.

відрива́ти

;

Не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду)

див.

відрива́ти

;

Не ві́рити / не пові́рити [свої́м (вла́сним)] оча́м

див.

ві́рити

;

Не всти́гнути (не вспі́ти) [і] о́ком моргну́ти (змигну́ти)

див.

устига́ти

;

(58)

Недре́мне (недріма́нне, недрімли́ве, пи́льне і т. ін.) о́ко

чиє

а)

постійний нагляд, спостереження з боку кого-небудь.

Таємничий для світу, гарем не міг мати власних таємниць, бо скрізь тут були розсипані недремні очі євнухів, незчисленні, як галька на морському березі

(П. Загребельний)

;

Тільки той, хто упередженої злості позбудеться, може небо відчути у себе в серці, ясне, високе – око Господнє недріманне

(Валерій Шевчук)

;

День минав у запилюженому архіві під недремним оком директриси

(Ю. Винничук)

;

б)

той, хто вірно служить комусь, наглядає за кимсь.

Райпродком, на Шийчин погляд, – це штаб особливого призначення. Він – ударний. Правда, з цього виходила сила непорозумінь, скандалів, але традицію давно вже встановлено й про неї дбало пильне Шийчине око

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Не зво́дити (не спуска́ти, не зніма́ти і т. ін.) оче́й (по́гляду)

див.

зво́дити

;

Не змига́ючи (зми́гуючи) / не змигну́вши [о́ком]:

див.

змига́ти

;

Не змика́ти (не стуля́ти) / не зімкну́ти (не стули́ти) оче́й (пові́к)

див.

змика́ти

;

Не зна́ти, куди́ діва́ти / ді́ти (поді́ти) о́чі [від со́рому]

див.

зна́ти

;

Не мо́жна оче́й пока́зувати / показа́ти

див.

мо́жна

;

Не моргну́вши (рідше не зморгну́вши, не змигну́вши, діал. не змельну́вши) [о́ком (брово́ю)]

див.

моргну́ти

;

(59)

Неозбро́єним о́ком,

зі сл.

видно

бачити

і т. ін.

а)

легко, просто, відразу і т. ін.

Навіть неозброєним оком видно все безглуздя 99 відсотків “справ” цих усіх “ворогів народу”

(І. Багряний)

;

Видно ж неозброєним оком, що твоя мама йому щось у голові теж тоді серйозно повернула. Якийсь гвинтик, без якого він, може, й не вижив би

(О. Забужко)

;

– Це була ідеальна пара. Це було видно неозброєним оком

(І. Роздобудько)

;

б)

без оптичних пристосувань.

Чимало глядачів озброїлось біноклями. У Василя теж звисає на грудях бінокль, але він добре бачить свою авіамодель і неозброєним оком

(Є. Доломан)

;

– Глобулус – одноклітинна мікроскопічна водорість, – захоплено говорить Фарадейович, – і неозброєним оком ви його, звичайно, не побачите

(В. Нестайко)

;

Змалку я любив дивитися в нічне небо, рясно всіяне безліччю яскравих зірок. Їх було понад вісімдесят тисяч, видимих неозброєним оком, і близько мільйона – помітних навіть у слабкий телескоп

(О. Авраменко, В. Авраменко)

;

Не поба́чити в ві́чі

див.

поба́чити

;

Не потика́тися на о́чі

див.

потика́тися

;

Не пуска́ти / не пусти́ти на о́чі

див.

пуска́ти

;

(60)

Неси́тим о́ком,

зі сл.

зазирати

дивитися

і т. ін.

–

жадібно, заздрісно, невдоволено і т. ін.

Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа

[світу]

зазирає

(Т. Шевченко)

;

Не склепля́ти / не склепи́ти оче́й (о́чі)

див.

склепля́ти

;

Не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі

див.

смі́ти

;

Не спуска́ти / не спусти́ти о́ка (оче́й)

див.

спуска́ти

;

Не схо́дити з-пе́ред оче́й

див.

схо́дити

;

Не упуска́ти з оче́й

див.

упуска́ти

;

(61)

Неха́й (хай, бода́й) повила́зять о́чі

кому, лайл.

–

уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, недоброго побажання комусь.

– Ну, вже як і ця свита на тебе шита, то бодай уже тому кравцеві й очі повилазили!

(С. Васильченко)

;

– За вас. Нехай ворогам очі повилазять!

(Р. Андріяшик)

;

Низа́ти очи́ма (по́глядом)

див.

низа́ти

;

Низьки́й на о́чі

див.

низьки́й

;

Ни́шпорити / зани́шпорити о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.)

див.

ни́шпорити

;

[Ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)

див.

лови́ти

;

Ні́де розгуля́тися о́ку

див.

розгу́люватися

;

Ні з плече́й, ні з оче́й

див.

плече́

;

Ні (нема́) за що о́ком зачепи́тися

див.

зачі́плюватися

;

Ні́чим (нема́ чим) о́ка запороши́ти

див.

запоро́шувати

;

(62)

Нови́м (і́ншим) о́ком,

зі сл.

дивитися

глянути

і т. ін.

–

не так, як раніше; по-іншому

Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся

(Панас Мирний)

;

Кілька розмов .. примусили й людей глянути на його

[нього]

іншим оком

(Б. Грінченко)

;

Брів

[Кирило]

серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс

(М. Коцюбинський)

;

Він має мене за дитину, а мені хотілося, щоб Василь іншим оком на мене глянув

(М. Руденко)

;

Оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом)

див.

оббіга́ти

;

Обво́дити (огорта́ти) / обвести́ (огорну́ти) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)

див.

обво́дити

;

Обдава́ти / обда́ти очи́ма (по́глядом)

див.

обдава́ти

;

Оберта́ти / оберну́ти [свої́] о́чі (по́гляд, зо́ри і т. ін.)

див.

оберта́ти

;

Обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.)

див.

обійма́ти

;

Обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)

див.

обма́цувати

;

Обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом)

див.

обмі́рювати

;

Обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін.) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром)

див.

обпіка́ти

;

Обсипа́ти (обси́пувати, осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом (очи́ма)

див.

обсипа́ти

;

Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі)

див.

обсу́шувати

;

(63)

Одни́м о́ком,

зі сл.

дивитися

глянути

зазирнути

і т. ін.

–

трохи, побіжно, між іншим і т. ін.

Григорій знічев'я одним оком почав спостерігати їх. Дивився, як вони сьорбали каву

(І. Багряний)

;

Йому хочеться хоч одним оком зазирнути під отой цупкий брезент, який щільно облягає ящик фургона

(Є. Доломан)

;

Ой, як хочеться бодай одним оком глянути на рідні береги, почути слово любих людей, походити там, де вона бувала з коханим...

(О. Бердник)

;

– Хочеться тобі! Коли він заборонив, певно були на те причини. – А ти візьмеш мене на плечі і я гляну. Добре? Лише одним оком

(Ю. Винничук)

;

Одни́м о́ком ски́нути

див.

скида́ти

;

(64)

О́ко в о́ко:

а)

(зі сл.

схожий

скидається

і т. ін.)

дуже, надзвичайно (про схожість між ким-, чим-небудь).

Магаферіда породила не хлопчика, а дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа

(А. Кримський)

;

– Даруйте, пане, але ви око в око схожі на одного нашого товариша, Фаціола з Понтремолі

(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

;

б)

(перев. з ким, зі сл.

зустрічатися

говорити

і т. ін.)

наодинці, удвох з ким-небудь; віч-на-віч, один на один.

Старий не любив сходитися з Ковалевським, стріватися з ним око в око уникав

(Леся Українка)

;

Йому теж іноді хотілося знайти боярина й поговорити з ним око в око

(П. Загребельний)

;

– Нам би, пане кошовий, погомоніти око в око

(Ю. Мушкетик)

;

(65)

О́ко впа́ло

перев. чиє, на кого – що

–

хтось глянув, звернув увагу на когось, на щось.

– Цей нечестивий князь куди йде, то лихо веде за собою. Впало його око на тебе, і ти тонеш в сльозах

(І. Нечуй-Левицький)

;

На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека – все виливалось у пісню

(М. Коцюбинський)

;

В Галаці ми перепливли Дунай, і перше, що мені там в око впало, на бессарабськім березі, у Рені, – жандарми

(М. Драй-Хмара)

;

Андрієве око впало на папір розкритої течки, й серце йому тьохнуло

(І. Багряний)

;

(66)

О́ко за о́ко [, зуб за зуб]

–

уживається для вираження прагнення помститися за вчинене зло, несправедливість, образу і т. ін.; відплата тим самим

Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуб. А Я

[Ісус Христос]

вам кажу не противитись злому

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

За мораллю й за законами кримінальних за все мусить бути тяжка відплата. Око за око

(І. Багряний)

;

– Око за око, зуб за зуб – так я хотіла помститись ворогам, які вбили мого батька

(С. Скляренко)

;

(67)

О́ко не дріма́є (не спить)

чиє, у кого і без дод.

–

хто-небудь уважний, дбайливий, спостережливий і т. ін.

По всьому було видно, що його хазяйське око не дрімало на старості літ

(І. Нечуй-Левицький)

;

Кожна з гектарниць без нагадувань знає, коли й що і як їй робити, бо шкілка на те й шкілка, щоб око тут не дрімало, найніжніший сорт повинен у цих пісках прийнятися, вкоренитись

(О. Гончар)

;

(68)

О́ко (по́гляд) спочива́є <Спочива́ти о́ком (по́глядом)>

на кому – чому

–

хтось задивляється (із замилуванням, захоплено, з цікавістю і т. ін.) на кого-, що-небудь.

На ній спочивав погляд Іванових очей, але сама не сміла й зирнути на нього

(І. Франко)

;

Андрій спочивав оком на буйній зелені, на праісторичних вбогих халупах, одвертих і щирих в своїх трагічних злиднях

(І. Багряний)

;

Він підводить голову і спочиває поглядом на соковитих яблуках зір

(В. Дрозд)

;

Руки його не переставали плести сіточку, а очі спочивали на синьому плесі ріки

(Валерій Шевчук)

;

Опусти́ти (спусти́ти, поту́пити, поста́вити, встроми́ти, ври́ти і т. ін.) / опуска́ти (спуска́ти, ста́вити, встромля́ти, врива́ти і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) [в зе́млю (додо́лу)]

див.

опуска́ти

;

Охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.)

див.

охо́плювати

;

Оче́й не відведе́ш (не віді́рве́ш) <Оче́й не [мо́жна] відвести́ (відірва́ти)>

див.

відво́дити

;

Оче́й не пока́зувати / не показа́ти

див.

пока́зувати

;

Очи́ма зе́млю ри́ти

див.

ри́ти

;

Очи́ма попаса́ти

див.

попаса́ти

;

О́чі (баньки́) повитріща́ти

див.

повитріща́ти

;

(69)

О́чі бі́гають / забі́гали

чиї, у кого і без дод.

а)

хто-небудь, швидко змінюючи об'єкт спостереження, оглядає відразу багато чого-небудь

Очі його

[панича],

як миші, бігали, шукаючи куточка, де б заховатися, або вільного проходу, куди б можна б було драла дати

(Панас Мирний)

;

Очі забігали ще швидше. Здавалося, що Гартак когось весь час шукав поглядом – і не знаходив ніде

(В. Владко)

;

б)

хтось виявляє неспокій, схвильованість, роздратування і т. ін.

Випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев'яне, а в'їдливі очі неспокійно бігали

(С. Васильченко)

;

Рішідева страшним поглядом дивився на німця. Той одступав назад, обличчя в нього нервово сіпалося, очі бігали

(О. Бердник)

;

Збентежено забігали очі в старої .. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію

(Р. Іваничук)

;

(70)

О́чі бли́снули [гні́вом, роздратува́нням і т. ін.]

чиї, кого і без дод.

–

хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін

Щоки в Зосі запалали. Очі блиснули гнівом. – Вам моєму татусеві і в слід не вступити

(І. Нечуй-Левицький)

;

Темні очі блиснули лютою злобою

(М. Стельмах)

;

(71)

О́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.)

чиї, по кому – чому, рідко поза кого

–

хтось оглядає кого-, що-небудь

Я чую, як його

[хазяїна]

очі лізуть десь поза мене

(М. Коцюбинський)

;

Швачка сидів блідий, його ліва рука, з куксами на пальцях, тремтіла, очі бродили стуманілі по кутках хати

(Г. Косинка)

;

Майка прилипла спиною до стіни, очі блукають підлогою, наштовхуються на Андрієві кросівки

(Люко Дашвар)

;

(72)

О́чі вбира́ють [в се́бе] <Зір (по́гляд) вбира́є [в се́бе]>

а)

хто-небудь дуже пильно, невідривно, з великою увагою і зацікавленістю вдивляється в кого-, що-небудь або придивляється до когось, чогось

Нові різьблені прикраси палат Ярославових .. вбирають очі не тільки київських “невігласів”

(Н. Королева)

;

Завіски на вікнах поспішно розсуваються й з сутінок вікна визирають чиїсь зацікавлені очі, вбираючи моє лице

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Чорні коси розсипалися по плечах, заплакані очі вбирали в себе чисте блакитне небо

(К. Гриб)

;

Я майже приклеївся обличчям до вікна. Але що можна побачити з купе вагона? Хоча все-таки багато чого мій жадібний зір увібрав, зафіксував

(О. Шугай)

;

б)

привертати увагу, виділятися чим-небудь

– А тепер подивись на оцю блузку, – і вона дістає зі скрині ще кращу, вже стільки на ній квіток, що вони очі вбирають, і не відірвався б

(Є. Гуцало)

;

Широка дорога, обмаяна відсвіженою після дощу зеленню, аж вбирала очі

(Н. Околітенко)

;

Зір вбирали дві величезні рожеві мушлі – дві ванни так сяяли перламутром, що мені .. знадобилося десять секунд, аби второпати, що ванна там одна

(В. Шкляр)

;

(73)

О́чі вели́кі

в кого

–

хтось занадто цікавий (перев. до чужих справ); безцеремонний

У кожного очі великі: всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися у чужому серці

(М. Старицький)

;

(74)

О́чі вила́зять від со́рому

у кого, кому, від чого

–

комусь неприємно, незручно, совісно і т. ін

Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне панство

(С. Васильченко)

;

“Так як же, – говорили та посмішка і ті очі, – ви дивитеся на мене, на беззахисну жінку, і вам не вилазять від сорому очі?”

(Григорій Тютюнник)

;

(75)

О́чі впива́ються / вп'яли́ся

чиї, в кого – що

–

хтось дуже пильно, невідривно дивиться на кого-, що-небудь

Чиїсь чужі округлі очі впиваються в Марійку

(М. Стельмах)

;

Очі вп'ялися в знакомі

[знайомі]

школярські сторінки

(С. Васильченко)

;

Очі Романа Петровича вп'ялися в обличчя дівчини

(В. Козаченко)

;

(76)

О́чі горя́ть (пала́ють)

чиї, у кого, рідше кому

а)

чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття

Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю

(М. Коцюбинський)

;

Губи його посмагли, а очі горіли страшним болем .. Він метався на облупленій, давно не біленій лежанці чужої запустілої хатини і щохвилини просив пити

(В. Малик)

;

На обличчі .. палали сухотним полум'ям очі

(Д. Білий)

;

б)

(чим і без дод.)

чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.)

Очі

[Галі]

горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня

(Панас Мирний)

;

Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися

(Б. Лепкий)

;

– Що може зрівнятися з тим, як вийдеш на сцену: очі горять, серце е... е... б'ється, публіка, аплодисменти...

(В. Винниченко)

;

(77)

О́чі завидю́щі [, ру́ки загребу́щі]

а)

(чиї, у кого і без дод.)

хтось дуже заздрісний, жадібний, ненаситний і т. ін.

– Що в тебе за очі завидющі, а руки загребущі? Не роби дівчаті збитків, а собі лиха та й нам страху...

(І. Багряний)

;

– Я добрий, а діти – злі. Вони з'їли мого зайця, – зізнався мамі, коли та везла його на файній автівці з дитсадка додому. – А не носи своє туди, де очі завидющі, – порадила пані Женя

(Люко Дашвар)

;

б)

(зі сл.

дивитися

оглядати

і т. ін.)

заздро, жадібно і т. ін.

Маріора завидющими очима поглядала на золото

(Г. Коцюба)

;

Молодиця завидющими очима оглядає мої порожні руки

(Б. Антоненко-Давидович)

;

(78)

О́чі загорі́лися (розгорі́лися) / загоря́ються (розгоря́ються)

чиї, у кого і без дод.

–

хто-небудь відчув сильне бажання або задоволення, захоплення і т. ін.

– Брат ти мій! – скрикнув Грицько. – Що, коли б я там був? – І його очі загорілися

(Панас Мирний)

;

– Ось поглянь, пане, – мовив він. – Отсей камінець я знайшов у нутрі риби. Подивись на нього і скажи мені, кілько він може бути варт. Купець поглянув, і його очі розгорілися

(І. Франко)

;

Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву

(О. Гончар)

;

У Мартина загоряються очі, його страх як приваблюють таємничі пригоди...

(К. Гриб)

;

(79)

О́чі зайшли́ (закипі́ли) / захо́дять (закипа́ють) слі́зьми́ (сльоза́ми)

чиї, у кого, кому і без дод.

–

хто-небудь заплакав

– Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти. – Що ви говорите? – сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами

(І. Нечуй-Левицький)

;

У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись

(С. Скляренко)

;

Мотрі очі сльозами заходять

(Б. Лепкий)

;

(80)

О́чі запала́ли / пала́ють [гаря́чим (страшни́м, я́рим і т. ін.)] вогне́м

чиї, у кого, кому

–

хто-небудь пережив сильні почуття (перев. гнів, рішучість, обурення і т. ін.)

– Ба, не пущу! – й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці

(М. Коцюбинський)

;

Коли ж очі його розплющилися, то запалали вогнем зненависті

(Валерій Шевчук)

;

В гніві страшному, – люттю великою сповнилось чорне Серце його, і очі вогнем запалали жахливим

(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)

;

– Я ж бачу, як жадібно ти дивишся на зорі, коли ми летимо над стратосферою. Твої очі палають нестримним вогнем

(О. Авраменко, В. Авраменко)

;

Худе обличчя зблідло, лиш очі палали страшним вогнем

(В. Малик)

;

Був

[Третяк]

на позір добродушний, випещений, але очі палали ярим вогнем

(Валерій Шевчук)

;

(81)

О́чі запуха́ють / запу́хли (запу́хнуть, позапуха́ли)

–

очі закриваються набряклими повіками або якоюсь пухлиною

Навколо ранки вже посиніла і вкрилась червоними цятками шкіра; набрякло обличчя, запухали очі

(М. Дашкієв)

;

В дверях з'явився Мастор. Його кремезна постать враз постаріла на десять літ, очі запухли, хода непевна

(Н. Королева)

;

Спав борсук два дні й дві ночі. Аж запухли в нього очі, Потім встав, ум'яв пиріг, Позіхнув і... знову ліг

(М. Стельмах)

;

Їхні очі позапухали, перетворившись на вузенькі щілини, від того, що їх добряче віддухопелили

(В. Шкляр)

;

(82)

О́чі зупини́лися (спини́лися) / зупиня́ються (спиня́ються) <Зупини́тися (спини́тися) / зупиня́тися (спиня́тися) очи́ма>

на кому – чому

–

хтось подивився куди-небудь, на когось або щось

Я одвернувся від блискучих вікон, і нараз мої очі спинилися на тих трьох зажурених берізках

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Очі дівчини зупинилися на постаті Лосса – й теплі сині іскорки загорілися в них

(О. Бердник)

;

Більше ми не зустрічаємось поглядами, хоч я досить часто зупиняюся очима на його обличчі

(Р. Андріяшик)

;

Настя неуважно його слухає, замислена в своє, безнадійним поглядом обводить кімнату, на якусь мить спиняючись очима на тих чи тих предметах

(А. Дністровий)

;

(83)

О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба)

у кого, кому і без дод.

а)

хто-небудь дуже пильно, напружено, збуджено подивився на когось, щось

– У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому

[ведмедеві]

просто під ліву лопатку

(І. Франко)

;

І чого вона від мене хоче? Дивиться на мене, очі мало не вискочать із орбіт

(Д. Гуменна)

;

б)

хто-небудь пережив велике емоційне напруження

Спихальський враз посуворішав. В обличчя знову шугнула темна кров. Очі блиснули і мало не вискочили з орбіт

(В. Малик)

;

У Євгена з переляку трохи не вискочили з орбіт очі, він штовхнув ногою двері й щосили закричав у коридор: – Сюди, сюди. На поміч!

(Ю. Мушкетик)

;

– Солдат!.. – рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт

(П. Колесник)

;

(84)

О́чі мета́ють і́скри (бли́скавки)

–

хтось відчуває ненависть, гнів, лють і т. ін.

Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри

(І. Кириленко)

;

Очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій

(М. Чабанівський)

;

Він розлютувався не на жарт. Зблід. З рота бризкала слина. Палаючі очі метали блискавки

(В. Малик)

;

(85)

О́чі на мо́крому мі́сці

у кого, чиї

а)

хтось плаксивий, часто плаче

Марко не полюбляв жінок, у яких очі були на мокрому місці

(С. Чорнобривець)

;

– А в мене очі від природи на мокрому місці, – відповідає він і сміється. – Бувало, мама ще не встигне заміритись на мене рукою, а я як заголошу, то вся вулиця збігається

(М. Стельмах)

;

б)

хтось заплаканий або плаче

– Я не плачу, – одмовив батько, – то у мене очі на мокрому місці

(М. Кропивницький)

;

“Чого ти плачеш? – поспитав його цар. – Ти – майбутній воїн, а воїну не пристало, щоб його очі були на мокрому місці”

(В. Чемерис)

;

– Ольго Яківно, пробачте, – поквапилася сказати Стефка. – Це я – про своє... Але очі старої вже були на мокрому місці

(І. Роздобудько)

;

(86)

О́чі не висиха́ють (не просиха́ють) [від сліз]

чиї, у кого, рідко кому

–

хтось часто, постійно плаче

Очі їй

[Юзі]

днів три не висихали від сліз перед Зониним від'їздом

(Леся Українка)

;

– На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав – очі б не просихали

(Григорій Тютюнник)

;

Тиждень пройшов уже після того, як поховали Павла Миколайовича, а в неї очі не висихають од сліз ні вдень ані вночі

(Микита Чернявський)

;

– Як я тужила за тобою! Світ був не милий, очі від сліз не висихали!

(В. Малик)

;

(87)

О́чі не відрива́ються <По́гляд не відрива́ється>

кого, чий, від кого – чого

–

хто-небудь уважно, пильно, увесь час дивиться на когось, щось

Смутні ж хороші очі молодої Кармелихи .. не відривалися від сусіди

(Марко Вовчок)

;

Погляд її не відривався від рук завідувача

(Ю. Шовкопляс)

;

Очі мандрівників не відривалися від екрана

(В. Владко)

;

(88)

О́чі оббі́гли / оббіга́ють <Оббі́гти / оббіга́ти очи́ма>

чиї, кого, що

–

хтось швидко оглянув кого-, що-небудь

Його очі живо оббігли кімнату – чистеньку, веселу світличку

(І. Франко)

;

Дара швидко оббігла усього його очима, холодно прижмурила очі й чекала

(В. Винниченко)

;

Ніна мов аж тепер побачила Юрка: розбишакуваті очі її оббігли його з ніг аж до маківки

(А. Дімаров)

;

І раптом щось ніби штовхнуло професора зсередини. Напад? Атака? Втомлені очі оббігли галявину

(Ю. Бедзик)

;

(89)

О́чі поверну́лися / поверта́ються

на кого – що, до кого – чого, куди

–

хтось подивився в який-небудь бік, на кого-, що-небудь

Всі очі повернулися до старого батька

(Б. Грінченко)

;

Всі очі й голови повернулися на Дарку

(Ірина Вільде)

;

Очі людей раз по раз поверталися на схід, де над чумацьким шляхом з-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце

(М. Стельмах)

;

Хоч куди б він дивився, а очі його незмінно повертаються до тієї посудини в лозовому плетиві, що так спокусливо виставлена в кутку

(В. Митрофанов, пер. з тв. Т. Майн Ріда)

;

(90)

О́чі повила́зять (ви́лізуть)

кому і без дод., зневажл.

–

хтось помре, загине

Парцюня схопився і метальовим

[металевим]

голосом продзвенів: – Ні з місця... Один крок і очі повилазять!.. Ляжте так, як і лежали...

(Т. Осьмачка)

;

Коли по справедливості розберуться – випустять

[із тюрми],

коли не доберуться до правди – сидітимеш, поки й очі повилазять

(Ю. Збанацький)

;

(91)

О́чі (пові́ки) [аж (самі́)] кле́яться

–

хтось дуже хоче спати

Не думав спати

[Микула],

хотів розмовляти, та очі самі клеїлися до сну

(О. Маковей)

;

Повіки клеїлися до сну

(Б. Лепкий)

;

– Ах, як солодко вже клеяться очі... Добраніч, дітоньки славні!

(П. Козланюк)

;

(92)

О́чі (по́гляди) зустрі́лися (стрі́лися) / зустріча́ються (стріча́ються)

чиї

–

хто-небудь подивився в очі один одному, обмінявся поглядами

Раптом наші очі стрілися, ми переконалися, що нас зводить одне почуття, ніщо не розділяє

(Р. Андріяшик)

;

Гармаш перевів погляд із запальнички на того, хто тримав її в руці. Їхні погляди зустрілися

(А. Кокотюха)

;

Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам'ятні Лазареві і віщували недобре

(М. Коцюбинський)

;

Старшини Чумаков і Федульєв мчать поруч, очі джури зустрічаються з їхніми очима – ні, немає смислу втікати далі

(Р. Іваничук)

;

(93)

О́чі (по́гляди) схрести́лися / схре́щуються

а)

двоє подивилися в очі один одному (перев. із злобою, вороже)

– Так от ти який! – А ти ж думав! Очі їх схрестилися, мов мечі

(І. Цюпа)

;

Погляди Підіпригори і Бараболі схрестились, і вони одразу почули один до одного гостру неприязнь

(М. Стельмах)

;

Дві пари однакових очей схрестились однаковими поглядами

(І. Роздобудько)

;

б)

чиїсь погляди з усіх боків спрямувалися на кого-, що-небудь

Він відчував, як на ньому схрещуються десятки поглядів

(М. Стельмах)

;

(94)

О́чі потягли́ся / тя́гнуться <Потягну́тися / тягну́тися очи́ма>

до кого – чого

–

хтось спрямував погляд на кого-, що-небудь.

Чимало очей німо потягнулися до Леся Якубенка

(М. Стельмах)

;

Сяючі очі потягнулися до купи сала й сухарів

(М. Циба)

;

– Мене побрехеньками не купиш! – спалахує цибатий, вузькогрудий здоровань і тягнеться очима кудись у зарічанський простір

(Ю. Бедзик)

;

О́чі появи́ти (показа́ти)

див.

появля́ти

;

(95)

О́чі припа́ли (прикипі́ли) / припада́ють (прикипа́ють) <Припа́сти (прикипі́ти) / припада́ти (прикипа́ти) очи́ма> <По́гляд пропіка́є / пропі́к [на́скрізь (до кісто́к)]>

до кого – чого, перев. чиї, які

–

хтось невідривно, пильно і т. ін. подивився на кого-, що-небудь

Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі

(А. Головко)

;

На якусь хвилину всі скам'яніли, і тільки очі, сповнені жаху, прикипіли до вікон

(А. Шиян)

;

Згодом очі мої прикипають до двох крижнів, що залицяються до качки

(Є. Гуцало)

;

Закинувши на плечі клумаки, менша валка потягла на Крим. Йшли поміж двох живих стін, і козачі погляди пропікали їх до кісток

(Ю. Мушкетик)

;

Я чув зі свого сховку у вишняку, як удома він торгав дверима, і знову прикипав очима до темного квадрата вікна з хрестатою рамою

(Валерій Шевчук)

;

(96)

О́чі (рідше очи́ці) [як (так і)] гра́ють / загра́ли

у кого, кому і без дод.

–

хто-небудь перебуває в радісному, піднесеному настрої або у збудженому стані

Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають

(Панас Мирний)

;

То закриє

[татарочка]

личко, то відкриє, – А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних!

(Леся Українка)

;

І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають...

(М. Хвильовий)

;

– Ти вже встав, проснувся? – спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли

(Панас Мирний)

;

(97)

О́чі розбіга́ються / розбі́глися

чиї, у кого, кому і без дод.

а)

хтось не може зосередитися, зупинитися на чомусь одному від різноманітності вражень.

– Ходім зі мною до бібліотеки. Глянеш на ті полиці – очі розбігаються

(С. Журахович)

;

Тут

[на ярмарку]

раз у раз надбігають жваві та веселі дівчата, вже гроші у них у руці наготовлені платить крамарю, та очі розбіглись

(Марко Вовчок)

;

– У нас аж очі розбіглися. Он віз чумацький справжній... А он карета золота, у якій митрополитів київських возили

(В. Нестайко)

;

б)

(по чому, поміж чого)

хто-небудь швидко, без певної послідовності оглядає щось.

Слуги нічого не казали, тільки їх очі жадібно розбігалися по наставлених на столі наїдках і напитках

(І. Франко)

;

Їх очі розбіглися по стінах кімнати, шукаючи здобичі

(Л. Первомайський)

;

Відвідувач з солідним виглядом пройшов у кабінет лікаря, але відразу очі в нього розбіглися по всіх стінах і кутках кабінету

(О. Іваненко)

;

в)

чийсь погляд, вигляд передає задоволення від чогось побаченого; хтось приємно вражений чимось побаченим.

Дивиться мій Яків на село, аж йому очі розбігаються

(Марко Вовчок)

;

Мар'я стояла, дивилася

[на Христю]

– і очі її розбігалися. – От бач! От що значить – до лиця

(Панас Мирний)

;

Люди з цікавістю поглядали на ці гарненькі, доладно збудовані приміщення. Особливо розбігалися очі Канушевича

(Г. Коцюба)

;

Коли Антон побачив коней, вгодованих, як лини, в нього розбіглися очі

(С. Чорнобривець)

;

(98)

О́чі ски́нулися / скида́ються

–

хтось глянув, звернув увагу на кого-, що-небудь

Мертва тиша була йому відповіддю. І тільки сотні очей так скинулись на нього, що він зразу обм'як

(М. Стельмах)

;

Жовті очі скинулися на нього, ковзнули вбік, уп'явшись у відхилену браму воріт Бессарабського ринку

(О. Ульяненко)

;

(99)

О́чі стріля́ють

чиї, куди

–

хтось періодично швидко поглядає на кого-, що-небудь.

– Що це у вас таке веселе? – питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють – то в мене, то в Тетяну

(С. Васильченко)

;

Іде

[Юрко]

прямо по стежці, .. косить десь ліворуч та ліворуч – туди очі стріляють, туди увага скерована...

(І. Рябокляч)

;

Голова молодика відкинута назад, очі стріляють у мій бік ненавистю лютою

(В. Дрозд)

;

Очі її стріляли від хати до хати

(Валерій Шевчук)

;

(100)

О́чі [так і] засвіти́лися (засвіти́ли, заіскри́лися, заіскри́ли і т. ін.) / сві́тяться (засві́чуються, загоря́ються і т. ін.) <В оча́х засвіти́лося (заіскри́лося)> / сві́титься (засві́чується, загоря́ється і т. ін.)>

чиї, у кого і без дод.

–

чий-небудь погляд, вираз обличчя передав щось (певне почуття, радість, надію і т. ін.).

Трохи не застрибало хлоп'я з радощів, очі засвітили, заіскрили

(Панас Мирний)

;

Очі в Галі засвітилися якоюсь рішучістю

(С. Васильченко)

;

Очі його заіскрились. – Знаєш що, Дашо, їдьмо разом. Ти така хороша

(С. Журахович)

;

Його очі світились ласкавими наївними вогниками

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Філька затихає, підводить голову, вдивляється в бік млина. Там тихо й спокійно. В його очах засвічується надія

(А. Шиян)

;

(101)

О́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми)

чиї, які

–

хтось готовий заплакати, починає плакати.

Старі козацькі очі не раз туманились сльозами

(С. Васильченко)

;

Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми. Вона швидко підходить до Тимка

(Григорій Тютюнник)

;

Він схилився на руки, щоб ніхто не бачив, як туманяться слізьми очі гордого Святославича...

(В. Малик)

;

Па́дати / впа́сти в оча́х

див.

па́дати

;

Па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом)

див.

па́сти

;

Па́сти о́чі

див.

па́сти

;

Па́че о́ка

див.

па́че

;

Пекти́ очи́ма

див.

пекти́

;

Пеньо́к (пень) з очи́ма

див.

пеньо́к

;

Перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом)

див.

перебіга́ти

;

Перево́дити / перевести́ о́чі (по́гляд)

див.

перево́дити

;

Перемовля́тися / перемо́витися очи́ма

див.

перемовля́тися

;

Пе́сти́ти очи́ма (по́глядом)

див.

пе́сти́ти

;

Пи́ти очи́ма

див.

пи́ти

;

Підво́дити (підно́сити) / підвести́ (піднести́) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.)

див.

підво́дити

;

Піднести́ся в оча́х

див.

підно́ситися

;

Підно́сити (підніма́ти) / піднести́ (підня́ти) в оча́х (рідше пе́ред очи́ма)

див.

підно́сити

;

Піт залива́є / зали́в о́чі (лице́, обли́ччя і т. ін.)

див.

піт

;

Піти́ (погна́ти) світ за́ о́чі (за очи́ма, у світ, світи́ і т. ін.)

див.

піти́

;

Плига́ти у ві́чі

див.

плига́ти

;

Плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в ві́чі (в о́чі, межи́ о́чі і т. ін.)

див.

плюва́ти

;

Поба́чити на [свої́ (вла́сні)] о́чі <Поба́чити свої́ми (вла́сними) очи́ма>

див.

поба́чити

;

Побі́гти очи́ма (по́глядом)

див.

побі́гти

;

Побли́скувати [очи́ма (о́ком)]

див.

побли́скувати

;

Поверну́ти очи́ма

див.

поверта́ти

;

Поверта́ти / поверну́ти о́чі

див.

поверта́ти

;

Пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.)

див.

пово́дити

;

Пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі)

див.

пога́ний

;

Поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)

див.

поглина́ти

;

(102)

По́за (за) очи́ма,

перев. зі сл.

компрометувати

патякати

і т. ін.

–

за відсутності того, про кого йдеться

Тут вони на волі перечитували усякі нові книжки, й наукові, й контрабандні, обмірковували перечитане .. за очима своїх консервативних батьків

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Я заступаю місце господаря і не позволю, щоби поза його очима ти компрометував його перед його домашніми

(І. Франко)

;

– Я до челяді піду .. – Ще чого бракувало! Побачить хто з гостей, то й патякатиме поза очима!

(М. Стельмах)

;

Позича́ти / пози́чити оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка і т. ін.)

див.

позича́ти

;

Пока́зуватися / показа́тися на о́чі

див.

пока́зуватися

;

Покла́сти о́ко

див.

покла́сти

;

Полу́да на о́чі впа́ла

див.

полу́да

;

Помутні́ло / мутні́є в оча́х (голові́)

див.

помутні́ти

;

(103)

По о́чі

–

дуже, сильно, повністю.

Зморшкуватий, зарослий по очі рудявим волоссям двадцятип'ятирічний Стефанович мав вигляд чоловіка не набагато молодшого за сорокавосьмирічного Тененику

(Ю. Хорунжий)

;

Ще за пів години, промоклий до рубця й по очі заліплений снігом, він усвідомив, що не бачить куди йому йти

(Ю. Андрухович)

;

Кожної хвилини, коли ми розважаємося, працюємо, по очі занурені у власне упорядковане життя, в решті світу, заселеному людьми, кояться страшні злочини, які теж нас стосуються

(Г. Пагутяк)

;

Попада́тися / попа́стися на о́чі

див.

попада́тися

;

Пора́дувати о́ко (о́чі)

див.

пора́дувати

;

Пори́ну́ти зо́ром (по́глядом, очи́ма)

див.

порина́ти

;

Порожне́ча в оча́х

див.

порожне́ча

;

Пострі́лювати очи́ма (очи́цями)

див.

пострі́лювати

;

Потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі

див.

потрапля́ти

;

Появля́ти / появи́ти на о́чі

див.

появля́ти

;

Появля́ти / появи́ти о́чі

див.

появля́ти

;

Пра́вда о́чі ко́ле

див.

пра́вда

;

Прики́нути / прикида́ти о́ком [на о́ко]

див.

прикида́ти

;

Прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром)

див.

прикипа́ти

;

Прико́вувати / прикува́ти [до се́бе] о́чі (зір)

див.

прико́вувати

;

Прили́пнути очи́ма

див.

прилипа́ти

;

Примі́ритися / приміря́тися о́ком (очи́ма)

див.

приміря́тися

;

Припада́ти / припа́сти до о́ка

див.

припада́ти

;

Припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом)

див.

припада́ти

;

Прироста́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)

див.

прироста́ти

;

Притяга́ти (притя́гувати) [до се́бе] о́чі (по́гляд, зір і т. ін.)

див.

притяга́ти

;

Приці́люватися / приці́литися о́ком

див.

приці́люватися

;

Пробіга́ти / пробі́гти очи́ма

див.

пробіга́ти

;

Прово́дити / провести́ очи́ма (по́глядом)

див.

прово́дити

;

Прогле́діти (прогля́діти, продиви́тися) [всі] о́чі

див.

прогле́діти

;

Продивля́ти / продиви́ти о́чі

див.

продивля́ти

;

Продира́ти / проде́рти о́чі

див.

продира́ти

;

Проїда́ти по́глядом (очи́ма)

див.

проїда́ти

;

Пройма́ти / пройня́ти о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом)

див.

пройма́ти

;

Пройти́ / прохо́дити пе́ред очи́ма (зо́ром)

див.

прохо́дити

;

(104)

Про лю́дське́ (рідше чуже́) о́ко <Для лю́дсько́го о́ка>

а)

відповідно до норм поведінки, моралі; заради пристойності, для порядку.

– Ну, начувайся! – .. Шаблій погрожував для годиться, про людське око

(Д. Бедзик)

;

Як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям

(А. Іщук)

;

Оксен батькове женихання не заперечував. Але старий не вірив у те і вважав, що син схвалює женихання тільки про людське око, а в душі ненавидить і осуджує його

(Григорій Тютюнник)

;

Михайлові так здавалося: тільки-но помер Франко, як австрійський уряд цілком перестав, хоча б для людського ока, рахуватися з українцями

(Р. Іваничук)

;

б)

для створення, підтримання певного враження, думки про кого-, що-небудь; удавано, напоказ.

Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові чиніть від душі волю Божу

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

– Лисячий він хвіст, а не людина. Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює

(З. Тулуб)

;

Чарлі вижив.., – що ж, гаразд! В сурми сурмити нема чого, але про чуже око слід виявити гарячу радість

(М. Дашкієв)

;

в)

щоб притупити чию-небудь пильність, приховати щось.

“А може, і не тиф зовсім? Може, це тільки про людські очі, а насправді...” Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомості отій жахливій думці

(А. Головко)

;

Мар'ян, лише для людського ока, промацує руками перший мішок. З нього вибиваються важкі форми полумисків, глечиків, горнят

(М. Стельмах)

;

г)

удаваний, несправжній і т. ін.

Якима Демченка в лісі знайдено з розтятою головою... а всі подумали, що це татарва справила... а не той, хто був йому про людське око приятелем...

(Б. Грінченко)

;

Ліс стояв безкраїй і мовчазний. Але та мовчанка була лише про людське око. Лісом ішла весна, тепла, ніжна

(Ю. Збанацький)

;

Прома́цувати / прома́цати очи́ма (по́глядом)

див.

прома́цувати

;

Проми́ти о́чі

див.

промива́ти

;

Промі́рювати (проміря́ти) / промі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом, по́глядами)

див.

промі́рювати

;

Пропада́ти / пропа́сти з оче́й

див.

пропада́ти

;

Пропіка́ти / пропекти́ очи́ма (по́глядом)

див.

пропіка́ти

;

Прополі́скувати / прополоска́ти о́чі

див.

прополі́скувати

;

Просві́чувати очи́ма [на́скрізь]

див.

просві́чувати

;

Простроми́ти по́глядом (очи́ма)

див.

простро́млювати

;

Протира́ти / проте́рти о́чі

див.

протира́ти

;

Прочища́ти / прочи́стити о́чі

див.

прочища́ти

;

Пря́сти / запря́сти очи́ма

див.

пря́сти

;

Псо́ві о́чі продава́ти / прода́ти

див.

продава́ти

;

Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)]

див.

пуска́ти

;

Пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пил, пилю́ку)

див.

пуска́ти

;

Пуска́ти / пусти́ти ману́ [у ві́чі]

див.

пуска́ти

;

Пуска́ти / пусти́ти о́ко (по́гляд)

див.

пуска́ти

;

Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (слі́зку, слі́зки і т. ін.) з оче́й

див.

пуска́ти

;

Пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) [у ві́чі]

див.

пуска́ти

;

Ра́дувати о́ко

див.

ра́дувати

;

Рва́ти о́чі

див.

рва́ти

;

Рі́зати о́ко (о́чі)

див.

рі́зати

;

Рі́зати пра́вду [в о́чі (у ві́чі)]

див.

рі́зати

;

Роби́ти / зроби́ти вели́кі о́чі

див.

роби́ти

;

Роби́ти страшні́ о́чі

див.

роби́ти

;

Розви́днітися (розви́днитися) в голові́ (в оча́х)

див.

розвидня́тися

;

Розво́дити / розвести́ очи́ма

див.

розво́дити

;

Розв'я́зувати / розв'яза́ти о́чі

див.

розв'я́зувати

;

Роззу́ти о́чі

див.

роззува́ти

;

Свердли́ти (просве́рдлювати, прони́зувати, прошива́ти, діря́вити і т. ін.) / просвердли́ти (посвердли́ти, прониза́ти, проши́ти, пробура́вити і т. ін.) очи́ма (по́глядом)

див.

свердли́ти

;

(105)

Сві́же о́ко

–

той, хто бачить когось, щось уперше.

– Дещо потребує, сказати б, перевірки на свіжій людині. Треба, так би мовити, свіжого ока. Може, я десь помиляюся і не можу цього помітити

(Ю. Смолич)

;

Певне, дуже вже страшними були ми

[військовополонені]

для свіжого ока

(В. Козаченко)

;

– Наступного разу, – запропонувала Кароліна, – на гуртівню я піду, свіже око в цій справі не завадить

(Г. Вдовиченко)

;

(106)

Сві́жим о́ком,

зі сл.

глянути

подивитися

і т. ін.

–

не так, як раніше, як інші; по-новому.

Яворницький познайомив Пату з експонатами, повів до етнографічного залу. – Ану, гляньте своїм свіжим оком, чого тут не вистачає?

(І. Шаповал)

;

Хай відлежиться, а він відсторониться від написаного і ще раз, повернувшись до рукопису, подивиться на нього свіжим оком

(Б. Левін)

;

– Можливо, ви свіжим оком глянете на мій задум

(О. Бердник)

;

Свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма

див.

свіну́ти

;

Світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся)

див.

світ

;

Світ за́ очі

див.

світ

;

Світи́ти в о́чі

див.

світи́ти

;

Світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми)

див.

світи́ти

;

Світ кру́титься пе́ред очи́ма (в оча́х)

див.

світ

;

Світ [мої́х] оче́й! <Мій сві́те [бі́лий]!>

див.

світ

;

Світ поме́рк в оча́х

див.

світ

;

Свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли) <Сто свічо́к в оча́х засвіти́лося>

див.

сві́чка

;

Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) [з оче́й]

див.

си́пати

;

Сіль тобі́ в о́ці (в о́чі)

див.

сіль

;

Сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)]

див.

сіль

;

Скида́ти / ски́нути о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.)

див.

скида́ти

;

Скида́ти / ски́нути полу́ду з оче́й

див.

скида́ти

;

Ски́нути [своє́] о́ко

див.

скида́ти

;

Ски́нутися / скида́тися очи́ма

див.

скида́тися

;

Скі́льки [й] о́ка

див.

скі́льки

;

Скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, згля́неш і т. ін.)

див.

ки́дати

;

Скі́льки сяга́в / сягне́ зір (по́гляд, о́ко)

див.

зір

;

Склепи́ти (рідко сплю́щити) о́чі наві́ки (наза́вжди́)

див.

склепля́ти

;

Склепи́ти (сплю́щити) о́чі

див.

склепля́ти

;

Ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом)

див.

ско́взати

;

Скреса́ти о́чі

див.

скреса́ти

;

Сли́хом слиха́ти [, ви́дом (у ві́чі) вида́ти]! <Ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти!>

див.

слиха́ти

;

Сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х (в о́ці, рідко на ві́ях)

див.

сльоза́

;

Сльо́зи кру́тяться (сльоза́ кру́титься) в оча́х

див.

сльоза́

;

Сльо́зи (слі́зоньки) залива́ють / залили́ о́чі

див.

сльоза́

;

Смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі

див.

смерть

;

Смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі)

див.

смія́тися

;

(107)

Соба́чими очи́ма,

перев. зі сл.

дивитися

–

віддано, покірно і т. ін.

Ситник дивився на князя ясними собачими очима

(П. Загребельний)

;

Марко вхопився за те обличчя поглядом, відчайдушна надія спалахнула в ньому. Дивився на товмача знизу вгору собачими очима, просив, квилив

(Ю. Мушкетик)

;

Барабаш стояв і віддано дивився на нас своїми собачими очима

(Л. Кононович)

;

Сон не йде на о́чі (в го́лову)

див.

сон

;

Сон тіка́є (зліта́є) / уті́к (злеті́в) [з оче́й]

див.

сон

;

Со́ром їсть (кри́є) о́чі

див.

со́ром

;

Спа́сти на о́чі

див.

спада́ти

;

Спиха́ти і т. ін. / зіпхну́ти і т. ін. з оче́й

див.

спиха́ти

;

Сплива́ти / сплисти́ (спливти́) пе́ред очи́ма (пе́ред о́чі)

див.

сплива́ти

;

Спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром)

див.

спопеля́ти

;

Спуска́тися / спусти́тися з оче́й

див.

спуска́тися

;

Спусти́ти з о́ка (з оче́й)

див.

спуска́ти

;

Ста́вити пе́ред (попере́д) очи́ма

див.

ста́вити

;

Ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі

див.

става́ти

;

Стирча́ти (стримі́ти) спи́чкою (більмо́м) в (на) о́ці (в (на) оча́х)

див.

стирча́ти

;

(108)

Сторо́ннє о́ко

–

непричетна до кого-, чого-небудь, незнайома з чимось людина.

Молиться він подумки, не ворушачи навіть губами, щоб .. не помітили сторонні очі

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла

(О. Іваненко)

;

Місія моя була особлива: мав завезти листа луцькому владиці, не дуже звертаючи до себе сторонні очі

(Валерій Шевчук)

;

Остерігаючись стороннього ока й перелякано оглядаючись, почав: “Пані Галю, дуже вас прошу. Мусите зробити нам одну послугу...”

(М. Андрусяк)

;

Стоя́ти пе́ред очи́ма (в оча́х, пе́ред душе́ю)

див.

стоя́ти

;

Стоя́ти / ста́ти більмо́м [в о́ці]

див.

стоя́ти

;

Стра́тити з оче́й

див.

стра́чувати

;

Стра́тити о́чі

див.

стра́чувати

;

Стриба́ти очи́ма

див.

стриба́ти

;

Стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом)

див.

стріля́ти

;

Стріча́тися / стрі́нутися (стрі́тися) з очи́ма (по́глядом, по́глядами)

див.

стріча́тися

;

Ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) [па́льцем]

див.

ти́кати

;

Ті́льки дай на о́чі

див.

дава́ти

;

Ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.)

див.

ті́шити

;

Тремтя́ть сльо́зи на оча́х

див.

сльоза́

;

Трима́ти на о́ці

див.

трима́ти

;

Тума́н в (на) оча́х

див.

тума́н

;

Тума́н застила́є / застели́в о́чі

див.

тума́н

;

Тьма́риться / потьма́рилося в оча́х (у голові́)

див.

тьма́ритися

;

У ві́чі (в о́чі, ви́дом) не вида́ти

див.

вида́ти

;

У ві́чі (в о́чі) штрика́ти

див.

штрика́ти

;

У [всі] [свої́] чоти́ри о́ка <У че́тверо оче́й>

див.

чоти́ри

;

Уда́рити в о́чі (у ві́чі)

див.

ударя́ти

;

Узя́ти о́чі на (в) се́бе

див.

узя́ти

;

Ути́рити о́чі

див.

ути́рити

;

Утіша́ти о́ко (зір)

див.

утіша́ти

;

Ухопи́ти очи́ма

див.

ухо́плювати

;

Учепи́тися по́глядом (очи́ма)

див.

учепи́тися

;

(109)

Хазя́йське о́ко

–

господарський, дбайливий нагляд, догляд.

Пропадало добро без хазяйського ока

(М. Коцюбинський)

;

Що може загрожувати цим степам, цим неймовірним чорноземам, цим благословенним просторам? Сюди тільки дбайливих рук, хазяйського ока, розуму, техніки – і ця земля прогодує цілу планету

(О. Гончар)

;

Хазя́йським о́ком огля́нути (оки́нути) / огляда́ти (окида́ти)

див.

огляда́ти

;

Хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд)

див.

хова́ти

;

Хова́тися від лю́дсько́го о́ка (від лю́дськи́х оче́й)

див.

хова́тися

;

Ходи́ти з те́мними очи́ма

див.

ходи́ти

;

Хоч [би] одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися)

див.

гля́нути

;

Хоч би [тобі́] о́ком (ву́сом, брово́ю) моргну́ти

див.

моргну́ти

;

Хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель

див.

стріля́ти

;

Хоч в о́ко дай

див.

дава́ти

;

Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.),

див.

вико́лювати

;

Цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) / цві́кнути в ві́чі (в о́чі)

див.

цві́кати

;

Чарува́ти зір (по́гляд, о́чі)

див.

чарува́ти

;

Чо́рно пе́ред очи́ма

див.

чо́рно

;

Чо́ртики в оча́х

див.

чо́ртик

;

Ша́рити (шука́ти) очи́ма

див.

ша́рити

;

(110)

Широ́кі о́чі

–

дуже розширені очі (перев. від здивування, страху і т. ін.).

Вона з виглядом зацькованого звірка, з широкими від жаху очима, забилась по хаті, шукаючи виходу

(М. Коцюбинський)

;

З пальця йому текла кров, губи дрижали, .. очі були широкі, напружені, дикі

(В. Винниченко)

;

Як сомнамбула, проходить княжна Вікторія. Даша й Хома широкими очима, безмовно супроводять її

(Я. Мамонтов)

;

Ольга злякано дивилась на нього широкими, застиглими очима

(О. Копиленко)

;

Щеза́ти / ще́знути з оче́й

див.

щеза́ти

;

(111)

Щоб (аби́) [і (й)] о́чі не ба́чили (розм. не ви́діли)

кого, чого і без дод., перев. зі сл.

мої

, несхв.

–

уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть

– А йди ти від мене, аби тє

[тебе]

й очі мої не виділи

(Г. Хоткевич)

;

– Убийте і мене, іроди, щоб мої очі не бачили цього горя!

(В. Малик)

;

– Вимітайся з-перед меї

[моєї]

хати, щоб ні мої, ні людські очі не бачили твого смердючого подобія

(В. Лис)

;

Як зіни́цю о́ка (рідко в о́ці)

див.

зіни́ця

;

Як з о́ка ви́пав

див.

випада́ти

;

[Як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да, облу́да) з оче́й спада́є (опада́є, сплива́є і т. ін.) / спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) <Лу́да (полу́да) розпа́лася (розпаде́ться) на оча́х>

див.

полу́да

;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] більмо́ (більмо́м) на (в) о́ці

див.

більмо́

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) в о́ко вліпи́ти <Вліпи́ти в са́ме о́ко>

див.

влі́плювати

;

(112)

Як (мов, ні́би і т. ін.) із зав'я́заними очи́ма,

зі сл.

ходити

блукати

і т. ін.

–

не розбираючись, не орієнтуючись у чомусь, не маючи потрібних знань, потрібного досвіду.

Припам'ятайте собі: скільки ви ночей не доспали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима – во тьмі?!

(М. Коцюбинський)

;

То бувало ніби з зав'язаними очима блукали, танцювали на одному місці, за своїм горем і світу ясного не бачили

(І. Цюпа)

;

(113)

Як (мов, ні́би і т. ін.) о́ка (о́ко) [в ло́бі (в голові́)],

зі сл.

берегти

доглядати

пильнувати

і т. ін.

–

дуже старанно, дбайливо і т. ін.

– Буду, – каже

[Василь],

– тебе, моя зозуленько, як ока берегти

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

– А вже що за вірний лісник був з нього, так і не сказати; лісу доглядав, наче свого ока

(О. Кониський)

;

– Повдавались

[дочки]

в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежину, як ока в лобі

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові

(Юліан Опільський)

;

Бог – захист мій у кожен день і мить. Огорне радістю, зніме розпуку, Як око, берегтиме і навчить

(В. Багірова)

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) по́рох (сіль) в о́ці

див.

по́рох

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ска́лка на о́ці (скалки́ на оча́х) [бу́ти (сиді́ти)]

див.

ска́лка

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) [та] пороши́на (пороши́нка) в о́ці

див.

пороши́на

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі (в о́чі) не вско́чити

див.

вска́кувати

;

Як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.)

див.

моргну́ти

;

Як у о́ко впав

див.

впада́ти