СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
О́ЧІ
О́КО
1
, а, с. (мн. о́чі, у знах. в. з прийм. у також ві́чі, оче́й).
1
.
Орган зору в людини, усіх хребетних і деяких безхребетних тварин
.
Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось
(Т. Шевченко)
;
Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей
(М. Коцюбинський)
;
Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах
(М. Рильський)
;
У неї був величезний білий пухнастий персидський кіт з фіалковими очима і печаткою презирства до всього світу на пещеному безносому обличчі
(Є. Кононенко)
;
// 
Те саме, що по́гляд.
Двоє агентів ідуть попереду, шукаючи очима потрібне їм помешкання
(В. Винниченко)
;
Він довго проводив очима її постать, що поволі спускалася ковзкою дорогою
(У. Самчук)
;
На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик
(П. Загребельний)
.
2
.
розм.
Здатність бачити; зір.
Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: – Так, старію.. Не те вже око...
(О. Довженко)
;
// 
тільки одн.
Особлива здатність бачення, властива людині завдяки певній професії, досвіду, навичкам і т. ін.
Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни
(О. Гончар)
;
Його досвідчене око помітило над високим кам'яним муром ще кілька темних тіней
(Микита Чернявський)
.
3
.
тільки одн., перен., розм.
Піклування, догляд.
– Еге-ге, ваша правда: воно, хазяйствечко, любить ока, гулянки його не прибільшують
(Дніпрова Чайка)
;
– Давно вже працюю на виробництві і скажу я вам, що це просто неохайність виробнича. Нема догляду на заводі, нема ока
(Остап Вишня)
;
А щоб за кіньми було око, домовився із онучком Петрусем, що, коли догляне за кіньми, дасть йому дорогу забавку
(Григорій Тютюнник)
.
Ви́брати о́чі
Вийма́ти / ви́йняти о́чі
(1)
 
Воля́чі о́чі
великі опуклі очі
.
– Я люблю розумні очі, не ваші волоські та грецькі, трохи волячі очі, – сказала Саня
(І. Нечуй-Левицький)
;
Петро Григорович багатозначно подивився на гостя волячими очима
(О. Іваненко)
;
Жінка зазирає своїми прегарними волячими очима просто в його .. душу
(С. Андрухович)
;
(2)
 
Глибо́кі о́чі
очі, яким властива виразність, серйозність погляду; очі темні або з великими зіницями
.
Глянула
[Марія]
на мене глибокими очима й упекла мене тим поглядом.., у саме серце впекла
(М. Коцюбинський)
;
Я теж часом зовсім забував про неї над своїми паперами та книжками. Іноді тільки ловив несподівано на собі її очі – глибокі, пильні, допитливі
(С. Васильченко)
;
Перед ним на порозі стала жінка в накинутій на голову білій вовняній хустці, з-під якої, наче дві зірниці, заіскрили до місяця глибокі чорні очі
(Д. Бедзик)
;
Він був високий, стрункий, мав дивні крилаті брови і глибокі карі очі
(В. Земляк)
;
Зако́чувати (запуска́ти, пуска́ти) / закоти́ти (запусти́ти, пусти́ти) о́чі [під лоб (під ло́ба)]
Запльо́вувати / заплюва́ти о́чі
Заступа́ти (за́стувати, за́стити) / заступи́ти о́чі
Захо́дити / зайти́ в о́чі
Зверта́ти / зверну́ти на се́бе о́чі
Зверта́ти / зверну́ти о́чі (о́ко, по́гляд, по́гляди, зір і т. ін.)
Зву́жувати / зву́зити о́чі
Зда́влювати / здави́ти пові́ки (о́чі)
Здійма́ти (рідко зніма́ти, зно́сити) / здійня́ти (рідко зня́ти, знести́) о́чі догори́ (вго́ру, до не́ба і т. ін.)
З слі́зьми́ (сльоза́ми) [на оча́х (в оча́х)]
Зупиня́ти на собі́ о́чі (о́ко)
(3)
 
Імли́сті о́чі
очі без яскравого блиску, із затуманеним поглядом
.
Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима
(З. Тулуб)
;
Біля свіжого обкорованого вориння пасічник зупиняється, а під його кущатими бровами одразу ясніють імлисті очі
(М. Стельмах)
;
Очі у Якова великі, імлисті, либонь тільки в очах і відбилася порода Маркевичів
(Ю. Мушкетик)
;
Кри́тися з оче́й
Куто́к (кутки́) о́ка (оче́й, ро́та, уст)
Мішки́ під очи́ма
На́дити зір (о́чі)
На дні (на де́нці́) оче́й
Наці́лити / наці́лювати о́чі (зір, по́гляд)
Наці́люватися / наці́литися очи́ма (по́глядом)
Незви́кле ву́хо (о́ко)
Не стика́ти / не зіткну́ти оче́й (о́ком)
(4)
 
О́чі закоти́лися (підкоти́лися) / зако́чуються (підко́чуються) [під лоб (під ло́ба, вго́ру)]
у кого, рідше кому
очі звелися догори, перев. прикривши повіками зіниці у стані агонії, запаморочення, тяжкої хвороби, сну або від радості, щастя і т. ін.
Альоша дико скрикнув і забився головою об підлогу. Очі йому закотилися під лоба .. У нього почався тяжкий нервовий напад
(І. Микитенко)
;
Хлопчик лежав горілиць, ясно-блакитні очі його підкотилися під лоба
(В. Собко)
;
Мої коліна без мого дозволу – самі! – затремтіли. Посоловілі очі закотилися під лоба...
(А. Крижанівський)
;
Татарин .. спробував підвестися, але знову впав і затих. Очі йому підкотилися під лоба й так оскліли
(Ю. Мушкетик)
;
– О, тоді ви ще не бачили Венеції! – тішиться, як дитина, старий, аж йому очі закочуються
(Ю. Андрухович)
;
(5)
 
О́чі зву́жуються / зву́зилися
зближуються повіки, майже закриваючи очі
.
Довго дивився
[Чепур]
мені у вічі. Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались
(Ю. Збанацький)
;
Невисока людина всміхається на короткий, коротесенький, як свист кулі, момент, а її чорні очі звужуються на вузесенькі шпарки
(О. Лисяк)
;
Денисові ліве око по-мишачому звузилося, а з-під вій блискав нетерплячий вогник
(С. Добровольський)
;
Філіп спохмурнів, очі його звузилися
(О. Авраменко)
;
(6)
 
О́чі з поволо́кою
очі без яскравого блиску, з виразом млості, ніжності.
Де б він не був, що б не робив – усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині
(М. Коцюбинський)
;
Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями
(П. Панч)
;
Ніна була вродливою (чого вартували сині з поволокою очі), мала точену фігурку, гострий язичок і не менш гострий розум
(В. Лис)
;
О́чі п'я́сти́ (пну́ти) [на лоб (на ло́ба)]
(7)
 
О́чі сте́жать
за ким – чим
хто-небудь невідривно спостерігає за кимсь, чимсь.
Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших
(М. Костомаров)
;
Виходячи із спочивальні, на порозі він оглянувся: за ним невідступно стежили материні очі
(П. Кочура)
;
З-за піднятого ковніра капітанового плаща блищать чорні, гарячі очі. Вони невпинно стежать за дорогою
(О. Полторацький)
;
О́чі (що́ки) позатяга́ло
Підко́чувати / підкоти́ти о́чі під ло́ба (вго́ру)
Повийма́ти о́чі
Помо́ргувати очи́ма
Поопуска́ти о́чі
Порива́ти о́чі
Посила́ти / посла́ти о́чі
Посте́жити очи́ма
Потьмяні́ло в оча́х
Прибира́ти / прибра́ти з оче́й
Прикида́ти / прики́нути на о́ко
(8)
 
Про́ти (напро́ти, навпро́ти) оче́й
прямо перед очима.
Тільки що встигло мигонути проти очей їм усе те, як на їх
[них]
кинулася орда людей
(Марко Вовчок)
;
Климко підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зогрілися, й онімілою тремтячою рукою дужче розгорнув солому напроти очей
(Григір Тютюнник)
;
Проти очей – золота свічка Андріївської церкви
(О. Ульяненко)
;
(9)
 
Ра́чачі (рідко рачи́ні) о́чі
витрішкуваті очі.
Обличчя – важке, похмуре, недобре, ще й булькаті, напіввирячені рачачі очі
(Ю. Мушкетик)
;
– Хеду треба знайти. – Де? – зробив він рачині очі. – У Таїланді чи в Москві?
(В. Шкляр)
;
У дзеркалі побачив
[Мартофляк]
себе і гірко скривився: не так від цих вибалушених рачиних очей і мішків під ними, як від усвідомлення всієї глибини свого падіння
(Ю. Андрухович)
;
Роздяга́ти / роздягти́ (роздягну́ти) очи́ма
Синці́ (круги́, ко́ла, кружки́, си́ньо, си́нява, синяки́) під (попі́д) очи́ма
(10)
 
Скісні́ о́чі
очі, що мають косий розріз; розкосі очі.
Василь Леонтійович грізно засвітив очима. Вузькі вони і скісні у нього, ніби ховалися перед людьми, ніби соромилися чогось
(Б. Лепкий)
;
Її трохи скісні сірі очі спалахували фосфоричними вогниками
(Ірина Вільде)
;
На гнідому рисакові, нагнувшись уперед, сидів ставний козарлюга зі засмаглим темно-синім обличчям і скісними татарськими очима
(Р. Іваничук)
;
Скособо́чити о́чі (оченя́та)
Сте́жити очи́ма (по́глядом)
Стика́тися / зіткну́тися по́глядом (очи́ма)
(11)
 
Сухі́ о́чі
очі без сліз.
Жаль гострим ножем краяв йому серце, на сухі очі набігли сльози
(Панас Мирний)
;
Сидить
[Орися]
задумана, обіпнута чорною шаллю, лице бліде. На шелест його кроків рвучко обертає голову, очі сухі, пекучі
(Григорій Тютюнник)
;
Настя переборола хвилинну слабість. Очі в неї сухі й блискучі
(І. Цюпа)
;
(12)
 
Терно́ві о́чі (очи́ці, оченя́та)
чорні з синюватим відливом очі, схожі на стиглі ягоди терну.
Маляренкова – маленька, з терновими очима, .. все підбиває дівчат заспівати на прощання
(Г. Косинка)
;
Міня, прядучи з-за столу терновими очицями, хихикнула
(П. Колесник)
;
Вона промовила, захоплено світячи своїми терновими очима: – Як тут прегарно!
(С. Андрухович)
;
Ти́цяти (ти́цькати) / ти́цьнути під [са́мий] ніс (ме́жи о́чі)
Тьми́ться в оча́х
Уника́ти по́гляду (по́глядів, оче́й)
Упира́тися / упе́ртися очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)
Упира́ти / упе́рти о́чі (по́гляд, зір і т. ін.)
Хоч о́ком світи́
Ще́зни з оче́й
В одну́ мить <В оди́н миг (мент)> <У миг (мить) о́ка>
(13)
 
На оча́х:
а)
 
(у знач. прикм., перев. зі сл.
бути
, у кого, кого і без дод.)
відкритий, доступний для огляду, спостереження, контролю і т. ін.; видний комусь
.
Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя
(З. Тулуб)
;
При такому освітленні кожен був на очах, і це мимоволі змушувало триматися гідно й поважно
(В. Кучер)
;
Шукаю очима якнайвигіднішого місця, звідки б усіх можна було спостерігати, а самому не бути на очах інших
(П. Колесник)
;
– І я, і моя невелика праця перед вами. Усе на очах!
(М. Стельмах)
;
б)
 
(у знач. присл., з дієсл.)
дуже швидко, помітно і т. ін.
Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою
[надою]
(М. Коцюбинський)
;
Усе росло та доспівало на очах!
(Б. Лепкий)
;
Рішучість, відвага та все інше тікали й зникали просто на очах
(Ю. Смолич)
;
Мати натішитись не могла: на очах оживає син!
(О. Гончар)
;
в)
 
(у знач. присл., перев. у кого, кого, чиїх)
у чиїйсь присутності, при комусь
.
Він зріс на наших очах; ми його добре знаємо!
(І. Нечуй-Левицький)
;
Поцілував
[Оксен]
у щоку. Вона злякалася, тому що це робилося на очах усіх парубків і дівчат
(Григорій Тютюнник)
;
Кам'яний виступ фронтону досі захищав Тессі надійно. Але ось він скінчився, а попереду – кілька кроків, які треба пройти на очах у переслідувачів
(М. Дашкієв)
;
г)
 
(у знач. присл., чиїх)
за життя, за час діяльності кого-небудь.
Розвій Франції під кермою Наполеона III відбувся у Золя на очах
(І. Франко)
;
З часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес росту капіталізму
(В. Речмедін)
;
На наших очах проходить скорий процес асиміляції і денаціоналізації
(О. Шугай)
;
(14)
 
Пе́ред очи́ма
перев. чиїми
:
а)
 
(у знач. присл.)
зовсім близько від когось, поряд.
Перед очима – тільки зорі... Вони виступили на чорному небі, немов буйна роса, немов аж осипаючися над пришерхлою землею
(І. Багряний)
;
Це була його мати, мати, що жила з ним поруч, яку він бачив щодня, мати, яка перед його очима марніла, сохла, згасала, а він нічого того не помічав!
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Чоловік, не озираючись, йшов чітким кроком кадрового офіцера. Перед очима Наталки на мить майнуло обличчя з суворими і гострими рисами
(Д. Білий)
;
б)
 
(у знач. присудка, перев. зі сл.
з'являтися
,
поставати
,
проходити
)
уявляється, згадується кому-небудь щось.
В уяві
[Улянки]
майнули лиця школярів-однокласників. Увесь четвертий клас пройшов перед очима
(О. Донченко)
;
Цієї ночі він не спав. Чи боявся замерзнути, чи тому, що весь час тривожили уяву, з'являючись перед очима, то батько, то мати
(О. Гончар)
;
І тепер ось, через чотири роки, зустріч та не вперше, не вдесяте, не всоте спливла в пам'яті, постала живою картиною перед очима
(Микита Чернявський)
.
Акомода́ція о́ка
(15)
 
Воло́ве о́ко (о́чко)
:
а)
 
співочий птах малого розміру ряду горобцеподібних
.
Волове око – один з найменших наших птахів, розміром з половину горобця. Маса його тіла становить 9–11 г, довжина – близько 10 см
(з наук.-попул. літ.)
;
Волове око переважно харчується комахами, жуками, кониками, личинками, павуками
(з навч. літ.)
;
Навіть не віриться, що така красива, сильна пісня виходить з грудей однієї з найменших пташок нашої фауни – волового очка
(з газ.)
;
б)
 
те саме, що рудбе́кія.
Листатий чауш, або “волове око”, як його в них звуть, буйно розрiсся цiєї весни
(О. Гончар)
;
Діти улітку складають гербарій: сині лісові дзвоники, волові очі, .. материнка
(Є. Гуцало)
;
(16)
 
Воро́няче о́ко
багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних з довгим повзучим білим кореневищем, яка дає одну чорну отруйну ягоду на кінці стебла
.
Трав'яниста лісова рослина вороняче око має листки з сітчастим жилкуванням
(з навч. літ.)
;
Раптом моє серце тенькнуло, опустилось трохи вниз і радісно завмерло: невдалік од отруйного стебла воронячого ока красовито стоять два близнюки-червоноголовці
(М. Стельмах)
;
Після бою він промив рани міцною горілкою, .. обіклав зіллям воронячого ока, перев'язав
(Ю. Мушкетик)
;
(17)
 
Пави́не (павиче́ве) о́ко
метелик досить великих розмірів родини німфалід із яскравим забарвленням
.
Павичеве око – один із найяскравіших європейських метеликів, що отримав свою назву за характерні плями-оченята на крилах
(з наук.-попул. літ.)
;
Павине око – розповсюджений вид метеликів, вони зустрічаються в помірному та субтропічному поясі Європи, помірному поясі Азії, у тому числі на Японському архіпелазі
(з навч. літ.)
;
(18)
 
Фасе́ткові (фасе́точні) о́чі
парні складні органи зору комах, ракоподібних і деяких інших членистоногих.
Фасеткові очі утворені особливими структурними одиницями – оматидіями, лінза рогівки яких має вигляд опуклого шестигранника – фасетки
(з наук.-попул. літ.)
;
Фасеточні очі комах нерухомі, розташовані з боків голови і можуть займати майже всю її поверхню
(із журн.)
.
[Аж] вбира́ти (бра́ти) [в (на) се́бе] о́чі (о́ко)
[Аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.)
Аж в оча́х мі́ниться
[Аж] в оча́х рябі́є (ряби́ть, ряботи́ть) / зарябі́є
[Аж] за о́чі хапа́ти
(19)
 
[Аж (і)] о́чі [на лоб (на ло́ба, з ло́ба, з орбі́т, рідше догори́ і т. ін.)] лі́зуть (вила́зять, виска́кують і т. ін.) / полі́зли (ви́лізли, ви́скочили і т. ін.)
у кого, кому, чиї
:
а)
 
хто-небудь відчуває велике здивування, потрясіння, страх і т. ін., дуже вражений чимсь
.
В мене очі лізуть на лоба від цих обвинувачень!
(В. Малик)
;
У Євгена з переляку трохи не вискочили з орбіт очі
(Ю. Мушкетик)
;
Вигрібаю свою електронну пошту. Один лист просто змушує мої очі вилізти на лоба, і я одразу біжу телефонувати мамі
(С. Пиркало)
;
У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість?
(Д. Міщенко)
;
б)
 
хто-небудь дуже напружується, важко працює, стомлюється
.
[
Бабич
:]
Гарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів
(І. Франко)
;
– Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть
(А. Головко)
;
Вивалюємо з кузовів величезні кам'яні брили, аж очі вилазять
(М. Андрусяк)
;
в)
 
(перев. від чого)
кому-небудь стає погано, неприємно, зле і т. ін. від чогось
.
Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили
(В. Гжицький)
;
– Поки дійдеш
[на поле],
то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли?
(В. Кучер)
;
Він захарчав, і очі його просто-таки полізли на лоба. Я вдарив його знову
(Л. Кононович)
;
[Аж] і́скорки в оча́х замиготі́ли
[Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.)
(20)
 
Аж о́ко в'я́не
кому-небудь стає страшно, моторошно і т. ін. від чого-небудь
.
А тут – не студінь, ні! аж око в'яне
(Ю. Федькович)
;
Вовки витягали соло, аж око в'януло
(І. Франко)
;
(21)
 
[Аж] о́чі обарані́ли
чиї, у кого і без дод.
хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої і т. ін. людини.
– То оце так ти учиш історію? – обурився на його
[нього]
Макар. – Бач, як начитався, аж очі обараніли!..
(С. Васильченко)
;
(22)
 
[Аж] о́чі ро́гом
кому і без дод.
у когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий і т. ін. вигляд.
Як не вскочать тьотя Мотя й Мазайлиха. Очі рогом: – Що? Що-о?
(М. Куліш)
;
Я ковтнув, захлинувся. А майор: пий! Очі рогом, у горлі дере, а мені наливають знову
(Б. Харчук)
;
(23)
 
[Аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли <О́чі ро́гом стаю́ть / ста́ли>
перев. у кого, кому, чиї:
а)
 
хто-небудь виявляє велике здивування, потрясіння і т. ін., дуже вражений чимсь.
– Дайте мені госьо цю прищепку... – Одну? – лізуть у продавщиці очі рогом
(Г. Тарасюк)
;
В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць
(Ю. Збанацький)
;
У всіх, хто стояв поблизу і чув те зухвале зізнання, очі стали рогом
(Д. Міщенко)
;
В козаків аж очі рогом стали: чудеса Господні – Журман із Лабзою чоломкаються!
(Р. Іваничук)
;
б)
 
хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь.
– Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно
[море]
вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть!
(Остап Вишня)
;
Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс
(А. Хижняк)
;
Мені лише човен витягти й дірку заткнути .. Схопив за ніс човна, почав тягти. Ого-го! Очі рогом лізуть
(В. Нестайко)
;
в)
 
кому-небудь погано, неприємно, моторошно і т. ін. від чогось.
– Та й до біса ж я накупив сих ласощів, – казав, стогнучи та сльози втираючи, Пархім. – Але їм, їм – і кінця не видно. А сльози так і заливають!... Аж очі рогом лізуть!...
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками
(Г. Хоткевич)
;
Галька так чаділа самосадом, що у Романенка очі рогом лізли
(Микита Чернявський)
;
[Аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)]
(24)
 
Би́стрим о́ком,
зі сл.
дивитися
,
окинути
і т. ін.
швидко оцінюючи що-небудь побачене
.
Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах заліснених гір
(О. Кобилянська)
;
Ступивши на сходи, Андрій бистрим оком зауважив, що кожного в'язня обшукує котрийсь один оперативник, який прийдеться
(І. Багряний)
;
Юнак окинув бистрим оком хату і її домочадців
(В. Малик)
;
Би́ти / вда́рити у ві́чі (в о́чі)
Бі́гати очи́ма
Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х
Бли́мнути очи́ма (о́ком)
Бли́снути (бли́скати) очи́ма (о́ком)
Блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом)
Бра́ти / взя́ти на [пи́льне] о́ко
Вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом, зо́ром)
Вда́рити в о́чі (у ві́чі)
Верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х)
Вести́ о́ком
(25)
 
В живі́ о́чі
:
а)
 
явно, безпосередньо
.
Обидві дівчини навіки зникли з-поміж лав живих, що лишаться в Візантії. В живі очі вже не побачити їх
(Н. Королева)
;
Всі в муравлиську – в який не заглянь, – вірять, що динозаври і справді не вимерли, а й досі живі-живісінькі і академік Мурах їх в живі очі бачив
(В. Чемерис)
;
б)
 
при особистому спілкуванні
.
Не стерпіла Христина. Виказала всю правду в живі очі
(Б. Антоненко-Давидович)
;
В живі очі він переважно розмазував мене по стіні .. Але поза очі розповідав усім, що я волею Божою поет
(Ю. Андрухович)
;
в)
 
(зі сл.
красти
,
брехати
і т. ін.)
безсоромно, безсовісно
.
Знав я таких, що в живі очі тобі бреше, як шовком шиє – хоч би моргнув, вражий син!
(Марко Вовчок)
;
[
Пані Трацька
:]
В живі очі окрадають, рабують, рвуть, а він
[пан]
нічого собі!
(І. Франко)
;
Краде
[пан Ван]
в живі очі й усе до своєї глибокої кишені
(С. Ковалів)
;
Ви́вело о́чі на лоб (на ло́ба, із ло́ба)
Виверта́ти / ви́вернути о́чі (білки́)
Вида́влювати / ви́давити [з оче́й] сльо́зи (сльозу́)
Ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (баньки́) [з ло́ба]
Ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати [всі] о́чі
Ви́дивитися [всі] о́чі (рідко ві́кна)
Виїда́ти о́чі
Випіка́ння оче́й
Ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі (рідко ві́чі)
Ви́порснути з-під о́ка
Ви́пустити / випуска́ти з о́ка (з оче́й)
Вироста́ти / ви́рости в оча́х
Ви́точити сльо́зи з оче́й
Ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити, ви́балушити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виря́чувати, вилу́плювати, вибалу́шувати і т. ін.) о́чі (баньки́, рідко бульки́)
Відво́дити / відвести́ о́чі
Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі
(26)
 
Відкри́лися (розкри́лися) / відкрива́ються (розкрива́ються) о́чі
на що і без дод.
хто-небудь перестав перебувати в омані, зрозумів істинний смисл чогось.
– Я гріб на свою купу і не дбав ні про що інше. Тепер, коли син мій умер, у мене відкрилися очі і я почав роздумувати
(І. Франко)
;
Відкрилися мені очі на те, чого не помічав досі
(П. Загребельний)
;
Опинившись на “передньому краї”, де йому ще ширше, ніж досі, відкрилися очі на цілком очевидне, інженер зрадів невимовно
(О. Шугай)
;
Я вже багато років ходжу й розважаю людей. Їм від цього краще розкриваються очі, і вони починають цінувати те, що мають і що матимуть колись
(Г. Пагутяк)
;
Відкри́то диви́тися / гля́нути у ві́чі
Від о́ка кого (чийого) не хова́ється ніщо́
Відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд)
(27)
 
Ві́рне (пе́вне) о́ко [в ло́бі]
у кого і без дод.
хто-небудь добре орієнтується на місцевості, у ситуації, уміє правильно оцінювати, визначати щось
.
Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно
(Л. Первомайський)
;
– У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній
(М. Стельмах)
;
Ганчо сіпнувся всім тілом, схитнувся назад. Близько був від нього Карамлик, мав вірне око і міцну руку: стріла пронизала груди гайдукові під самим серцем, мов голка лляну кошулю
(В. Малик)
;
Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко)
(28)
 
Во́вчим о́ком,
зі сл.
дивитися
,
стежити
,
слідкувати
і т. ін.
:
а)
 
зі злістю, ненавистю і т. ін.
Його мати, стара, амбітна Фелісіте, вовчим оком дивиться на ті документи і на той намір доктора .. Мов шакал, вона кружить коло фатальної шафи, щоб видобути і знищити ті свідоцтва ганьби і упідлення її сім'ї
(І. Франко)
;
Зв'язаний, злочинець лежить у кутку кабіни і позирає навколо хижими, вовчими очима
(М. Дашкієв)
;
“Пані, – крізь зуби звернувся Він до буфетниці, свердлячи її всю вовчими очима, – цей пан щойно замовив страву. Подайте її!”
(Ю. Андрухович)
;
б)
 
жадібно, хтиво і т. ін.
Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому
(Григорій Тютюнник)
;
[Вогне́нні (те́мні, черво́ні і т. ін.)] бі́гають (стриба́ють, витанцьо́вують і т. ін.) / забі́гали (пішли́) в оча́х (пе́ред очи́ма)
Води́ти очи́ма
В о́ко взя́ти
(29)
 
В оча́х:
а)
 
(чиїх, рідше кого, чого)
на чию-небудь думку, переконання і т. ін.
[
Мохаммед
:]
В моїх очах вона ні гарною, ні молодою ніколи не здавалась
(Леся Українка)
;
– Але скажіть самі, чи можна пускати таку дитину, бо такою вона в моїх очах ще і є, в життя на самостійність?
(О. Кобилянська)
;
Акції молодого батюшки в очах отця Миколая одразу пішли вгору
(М. Стельмах)
;
Ми вже держава. Тож чи не час замислитись, хто ми в очах світу
(Л. Костенко)
;
б)
 
(з дієсл.)
на вигляд, помітно, швидко і т. ін.
Всі кажуть, що хтось в очах поправився за сей тиждень, та хтось навіть сам се почуває, – став сильніший
(Леся Українка)
;
Вона ж, взявши їхнє горе, вже сама чує, що от-от підкоситься на місці, як стеблина, їй все з світу стало в очах грізне і страшне
(В. Барка)
;
– І все мені починає подобатися тут: дівчина, і теща, і скриня, навіть волики в очах здалися більшими
(М. Стельмах)
;
В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.)
В оча́х затумані́ло
В оча́х стемні́ло
(30)
 
В о́чі (у ві́чі)
:
а)
 
(зі сл.
мовити
,
називати
і т. ін.)
у присутності того, про кого йдеться.
Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже!
(Л. Мартович)
;
В вічі називали
[Атіллу]
“батьком гунів”, найславнішим й наймудрішим, а поза очі кляли найлихішими словами і .. бажали найлютішої смерті!
(В. Малик)
;
– При дворі мовлять більше поза очі, ніж в очі, – гірко всміхнувся я
(Г. Пагутяк)
;
б)
 
(зі сл.
говорити
,
казати
і т. ін.)
особисто, безпосередньо кому-небудь.
Люба була мазана й пещена з дитячих літ, ще й до того страшенно самолюбна .. Родичі й усі знайомі так само ще змалку хвалили її як дуже гарну на вроду дівчинку, вихваляли її в вічі, говорили їй завсіди лестощі
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Один, кажуть, не витерпів, сказав правду у вічі тому вискочці
(І. Цюпа)
;
Ніхто до сьогоднішнього дня не казав такого у вічі: він надіявся, що люди не знають його хитрувань
(М. Стельмах)
;
в)
 
(зі сл.
називати
,
сказати
і т. ін.)
прямо, відверто і т. ін.
Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів
(М. Коцюбинський)
;
[
Любов
:]
Оресте, ти дорікав мені, що в мене бракує одваги, що я боюсь сама собі сказати правду в вічі... я тепер нічого не боюсь, нічого...
(Леся Українка)
;
[
Назар
:]
Тільки я нашіптувати не буду, я все в очі скажу
(М. Зарудний)
;
г)
 
(перев. зі сл.
не бачити
,
не видіти
і т. ін.)
уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, ніколи.
Другі, кого не питала Пріська, казали, що не бачили і в вічі її Пилипа
(Панас Мирний)
;
– Перехитрував тебе Граф. Алібі він собі забезпечив тим, що ти був поруч нього; скриньку, скаже він, я в очі не бачив
(М. Дашкієв)
;
Що Пабло може сказати? Він погано знає історію. Не ходив до гімназії і навіть в очі не бачив столичного університету
(Ю. Бедзик)
;
Впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі)
Впива́тися / впи́тися (вп'ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром)
Вп'я́лювати (вту́плювати, встро́млювати, рідко впина́ти і т. ін.) / вп'я́лити (вту́пити, встроми́ти, вп'ясти́ і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір)
Вража́ти о́ко (о́чі, зір)
(31)
 
Всевидю́ще (всеви́дяче, видю́че і т. ін.) о́ко
чиє
про очі того, хто все бачить і знає
.
Та куди тобі сховатися перед чотирма парами всевидющих дитячих очей!
(І. Франко)
;
Тут його
[Франка]
рятує від смерті один з його товаришів і забирає з собою на село. Але й там видюче око адміністрації постерегло небезпечного злочинця
(М. Коцюбинський)
;
Всевидюще око двадцятирічного командира слідкувало за всіма розрахунками
(М. Стельмах)
;
Всевидяче око його вже проникало в глибину шеренг, когось невтомно шукало
(О. Гончар)
;
Втра́тити з оче́й
Вту́питися (вп'я́литися, вли́пнути, втелю́щитися) / вту́плюватися (вп'я́люватися, влипа́ти, втелю́щуватися) очи́ма (по́глядом)
Гля́нути недо́брим о́ком
Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі
(32)
 
Го́стре о́ко
у кого
хто-небудь добре бачить, помічає все; хтось спостережливий, пильний і т. ін
.
Всі дивилися пильно й зразу не побачили нічого. Петро мав гостре око, але теж не міг щось угледіти
(І. Багряний)
;
Гостре око Артема помітило осторонь юрбу невільників
(В. Владко)
;
Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре
(В. Логвиненко)
;
За димовою завісою гострі очі степовика бачили земляний насип і дерев'яну закопчену вежку із штандартом подільського воєводи коронного хорунжого Конецпольського
(В. Єшкілєв)
;
Го́стрий на о́ко (на о́чі)
Гостри́ти о́чі
Гра́ти (виграва́ти) / загра́ти очи́ма
Губи́ти / згуби́ти з оче́й
Двої́ться в оча́х
Де́рти о́чі
Диви́тися в о́чі (у ві́чі)
Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком)
Диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (у ві́чі)
Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі)
Диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) <Погляда́ти криви́м о́ком >
Диви́тися твере́зими очи́ма (твере́зим о́ком, твере́зо)
Доки́нути очи́ма
Досягну́ти (досягти́) о́ком
Забли́мати очи́ма
Зав'яза́ти о́чі
Закида́ти / заки́нути о́ком
(33)
 
За краси́ві (га́рні) о́чі
заради симпатії, особистої приязні до когось; задарма, ні за що.
– Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, – підморгнув до Чепіги Головатий
(С. Добровольський)
;
Японську магнітолу “Шарп” подарував один вдячний пацієнт не Вірі Григорівні, а йому, Семену Семеновичу Оприщенку, і подарував не за красиві очі, а за вдало зроблену операцію
(В. Шкляр)
;
Ви чули, щоб у ті часи сільським учителям давали такі державні нагороди за просто так чи за гарні очі?
(М. Матіос)
;
Закрива́ти (заплю́щувати, затуля́ти, замика́ти) / закри́ти (заплю́щити, затули́ти, замкну́ти) о́чі
Закри́тися [й] плечи́ма й очи́ма
Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма)
Залива́ти / зали́ти (позалива́ти) о́чі (грубо слі́пи, сліпаки́) [горі́лкою]
Зама́зувати / зама́зати о́чі
Зами́лювання (зами́лення) оче́й
Зами́лювати / зами́лити о́чі
Заму́лювати / заму́лити о́чі
Запа́сти в о́ко
За плечи́ма та за очи́ма
(34)
 
За (по́за) о́чі
за відсутності того, про кого йдеться.
– От такі-то люде
[люди]
оті писарі! – скінчила вчительша. – Я їх добре знаю. Далися вони мені взнаки, їдять, п'ють у вас і вас судять та гудять поза очі
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
[
Печариця
:]
Чого, брате, іноді не кажеться? Аби за очі, а не в вічі! Кажеться, брат, одно, а робиться друге...
(Панас Мирний)
;
За словами сучасника, князь був “поважним, твердим, .. завжди був шанованим, як муж прямодушний. Хвалив за очі, лаяв відкрито”
(Б. Левін)
;
Заслі́плювати / засліпи́ти о́чі
Затри́мувати (зупиня́ти) / затри́мати (зупини́ти) по́гляд (о́чі)
Затума́ни́лося в оча́х
Затума́нювати / затума́ни́ти го́лову (ро́зум, рідше о́чі)
Збанува́ти на о́чі
Зва́жувати / зва́жити на о́ко
Звеселя́ти / звесели́ти о́чі (о́ко, зір)
Зво́дити / звести́ о́чі (по́гляд)
Зво́дити (зніма́ти) / звести́ (зня́ти) о́чі до не́ба
Згуби́ти о́чі
(35)
 
З дру́гих оче́й,
перев. зі сл.
дізнатися
,
побачити
і т. ін.
не із власного спостереження, а за чиїм-небудь свідченням; від людей, через когось
.
– Поїдьте в Ковалівку і все самі побачите, а не з других очей...
(В. Кучер)
;
(36)
 
З (з-пе́ред) оче́й:
а)
 
(зі сл.
іти
,
гнати
,
проганяти
і т. ін.)
геть, звідси, від когось.
І між людей Отак подеколи буває: Хоч корисніша річ, а як ціни не знає Їй неук – то й жене з очей!
(М. Старицький)
;
[
Софія
:]
Іди, іди з очей моїх, чарівниця лукава!
(М. Кропивницький)
;
Найліпше виказати комусь свою байдужість – щезнути зовсім з-перед очей
(М. Малиновська)
;
– Миколi лiпше пiти з очей, щоб нi на кого не кидати пiдозрiння
(Р. Андріяшик)
;
б)
 
(перев. зі сл.
зникати
)
перестаючи бути видним; зовсім
.
Он завернула
[річечка]
коліном, уже й зникла з-перед очей
(Б. Грінченко)
;
Лукія Назарівна сідає з бульдозеристом поруч під тент, і бульдозер одразу ж із скреготом зникає з очей в куряві, в бушовинні розритої траси
(О. Гончар)
;
– Чекай! – кинувся до нього Яцько. – Я теж з тобою! Він стрибнув на круп коневі, і вони вмить зникли з-перед очей ошелешеного Многогрішного
(В. Малик)
;
(37)
 
Зи́зим о́ком,
зі сл.
дивитися
,
позирати
і т. ін.
виявляючи незадоволення; недоброзичливо, сердито і т. ін
.
День у день наїздять
[паничі]
до нас, одно одного попереджаючи та зизим оком накриваючи
(Марко Вовчок)
;
Мене не дуже лякало, що енкаведе
[енкавеес]
позирає на мене зизим оком
(Р. Федорів)
;
Недаремно не сподівався я добра від того несподіваного мого регентування, бо, як уже писав, колишній регент давно дивився на мене зизим оком, а тут виходило, що мав до того всі підстави
(Валерій Шевчук)
;
Зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й
Зір (по́гляд) то́не <О́чі то́нуть>
(38)
 
З [лихо́го] о́ка
від погляду недоброзичливої людини, через наврочення.
Явдоха узяла води, .. збризнула його
[сотника]
тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через вид, щоб з очей чого не сталось
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Їхали в місто на нараду, можна сказати, справжнім героєм, а повернулись в такому стані. – Чи не з лихого ока? – пробувала жартувати лікарка
(І. Цюпа)
;
Остерігалися, щоб чогось не трапилося коням чи волам “з ока”
(М. Стельмах)
;
Знахо́дити / знайти́ о́ком (очи́ма)
Зни́зувати / зниза́ти очи́ма (по́глядом)
Зника́ти (щеза́ти) / зни́кнути (ще́знути) з оче́й
Зніма́ти (здира́ти, скида́ти і т. ін.) / зня́ти (зде́рти, ски́нути і т. ін.) з оче́й полу́ду (лу́ду)
Зніма́ти (здійма́ти) / зня́ти (здійня́ти) о́чі (по́гляд)
Зніма́ти / зня́ти бі́льма з оче́й
(39)
 
З п'я́них оче́й
у стані сп'яніння; напідпитку, п'яний.
Як підпили вже, то той заспівав з п'яних очей, той бідкався
(Панас Мирний)
;
З п'яних очей він уявляв себе графом, великим начальником
(М. Коцюбинський)
;
Я сам собі здавався таким мізерним, як почуває п'янчуга, коли витверезиться і згадує, якого паскудства він наробив з п'яних очей
(Олесь Досвітній)
;
З п'яних очей жениха через паркан перекинули. Ледь у кропиві не спікся
(А. Крижанівський)
;
Зрива́ти о́чі
Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) очи́ма (по́глядом, по́глядами) з ким <Зустріча́тися / зустрі́нутися (зустрі́тися) з очи́ма (з по́глядом, з по́глядами) чиїми (чиїм), кого>
(40)
 
Із зав'я́заними очи́ма
:
а)
 
такий, що погано орієнтується в життєвих ситуаціях; неосвічений, необізнаний, недосвідчений і т. ін
.
[
Марко
:]
Ну, й подумав: куди краще, як не в свої краї, де мене ще, може, знають, та й я буду не з зав'язаними очима
(М. Куліш)
;
В Андрія було таке відчуття, немов це говорить з ним не Артем Григорович, а рідний батько, який зичить йому добра і хоче послати його в люди не з зав'язаними очима
(О. Гуреїв)
;
б)
 
(зі сл.
знайти
,
відшукати
і т. ін.)
твердо знаючи по пам'яті
.
– Земля наша міряна, перемірювати її вдруге нам не треба; межу ми з зав'язаними очима знайдемо
(О. Кониський)
;
Приїжджі йому: “Ви ж глядіть, не переплутайте, на кожен сорт чіпляйте бирку!”, а Кульбака-старший їм: “Навіщо бирка? Я вам із зав'язаними очима скажу, де який сорт”
(О. Гончар)
;
Прихопивши порожнього надщербленого глечика, підтюпцем подався хлопець до найближчої польової кринички – звідсіль кроків зо триста. Цю заховану у траві криничку міг із зав'язаними очима знайти
(І. Нижник)
;
(41)
 
[І] куди́ о́чі диви́лися <Де були́ о́чі>
чиї, ірон.
уживається для вираження незадоволення, досади з приводу допущеної помилки; як могло статися.
– Та відповідайте, хай вас чорт візьме! Де були ваші очі? Нездари! Знову випустили Сивого Капітана, дали йому вислизнути крізь пальці?
(В. Собко)
;
– Покуту несу .. І куди мої очі дивилися на той час, що не бачили, куди рука лізе, а нога ступає?
(Григорій Тютюнник)
;
І (на́віть, рідше ані́) о́ком не моргну́ти (не зморгну́ти, не змигну́ти, діал. не змельну́ти)
І на волосо́к (на хвили́нку, на хви́льку) [о́ком] не змигну́ти
І на о́чі не пуска́ти / не пусти́ти
І но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти
[І] о́ком (ву́сом) не моргне́ш
І [о́ком] не мигну́ти
І о́ком не прогля́нути
І о́ком не ски́нути
[І] о́ком (очи́ма) не згля́диш (не зогля́диш, не згле́диш, не зогле́диш)
Іти́ / піти́ світ за́ очі
Ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком)
(42)
 
[Й] о́ко не ски́не <[Й] о́ком не ски́нути>
чого, що і без дод.
всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору.
Розпростерся ти
[степ]
широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає!
(І. Манжура)
;
За садком по долині послався темний, аж чорний ліс ген далеко-далеко, що й оком не скинеш
(Панас Мирний)
;
– Попроси собі в митрополита Вільшаницю, – парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю
(І. Нечуй-Левицький)
;
Ки́дати / ки́нути в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя)
Ки́дати / ки́нути недо́брим о́ком
Ки́дати / ки́нути обвинува́чення [в о́чі (у ві́чі, в обли́ччя і т. ін.)]
Ки́дати / ки́нути о́ком (очи́ма, по́гляд, зір і т. ін.)
Кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х
Клі́пати (бли́мати) очи́ма
Ко́взати (ко́взатися) / ковзну́ти по́глядом (очи́ма, о́ком)
Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі
Коло́ти очи́ма
Ко́рпати о́чі
Кра́єм (крає́чком) о́ка
Красува́ти о́чі (зір)
Креса́ти / кресну́ти (кресону́ти) очи́ма (по́глядом)
Криви́й на одне́ о́ко
Криви́ти очи́ма
(43)
 
Крити́чним о́ком,
зі сл.
оглядати
,
озирати
і т. ін.
вимогливо, прискіпливо, дуже уважно (перев. щоб виявити вади, хиби).
Професор оглядає мене гострим критичним оком. – Де ви такого капелюха дістали?
(М. Івченко)
;
Інколи він
[завідувач кав'ярні]
проходив по довжелезній веранді, критичним оком оглядаючи підлогу, стільці й білі скатерки на столах
(В. Собко)
;
Озирнув
[Коля]
критичним оком свою роботу: виходило ніби й непогано
(Валерій Шевчук)
;
Круги́ (кружа́ла) літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́, заходи́ли) пе́ред очи́ма (в оча́х)
(44)
 
Куди́ не кинь (не гля́неш, не оки́неш, не скинь і т. ін.) о́ком
кругом, скрізь, усюди, де тільки видно
.
– Оце й Московщина починається, – сказав хтось. – Оце?! Та й невесела ж яка вона!.. все ліси та бори, куди оком не скинь
(Панас Мирний)
;
Веселяться гори, аж лунають від співаночок, аж мліються, куди оком не окинеш, маковим цвітом – запасками, фустками
[хустками]
жінок та дівчат, білими сорочками косарів
(Г. Хоткевич)
;
І куди не глянеш оком, біло все кругом
(В. Сосюра)
;
Куди не кинь оком – степ, голий, дзвінкий і вітряний
(М. Чабанівський)
;
(45)
 
Куди́ о́чі [ба́чать (ди́вляться, спа́ли і т. ін.)],
зі сл.
іти
,
бігти
,
тікати
і т. ін.
не вибираючи шляху, в будь-якому напрямку; будь-куди, навмання.
Він
[Еней],
швидко поробивши човни, На синє море попускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав
(І. Котляревський)
;
Як побачила вона, що вже на волю пускають, – бігти кинулася, куди очі спали, – насилу її зловили
(Марко Вовчок)
;
Я був за селом, ішов куди очі, як у тумані
(Олена Пчілка)
;
Мирон Данилович .. пішов, куди очі ведуть
(В. Барка)
;
– Я проведу тебе додому, – сказав Микола. – Не хочу додому. Ходімо, куди очі бачать, – відповіла Софійка
(В. Москалець)
;
(46)
 
Куди́ (скі́льки, як дале́ко, рідше де) о́ко (зір) захо́плює (дістає́, сяга́є і т. ін.) / захо́пить (діста́не, сягне́ і т. ін.)
скільки видно, доступно зорові; як далеко можна побачити
.
Коли Сулейман встав, то як далеко сягали очі, видно було, як зверталися на нього побожні погляди
(О. Назарук)
;
І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися...
(Остап Вишня)
;
Аж дзвенить вона
[життєва сила]
в кожному стебельці й листочку, аж кипить вона зеленим потопом, празникує в квітчастому вбранні всюди в просторі, куди зір сягає
(В. Барка)
;
Скільки око осягне – біліє Гречка переливом сніговим
(В. Мисик)
;
(47)
 
Ла́сим о́ком,
зі сл.
поглядати
,
дивитися
і т. ін.:
а)
 
з корисливими намірами, хтиво.
Віддавна вже поглядав на неї
[кухарку]
ласим оком. Отже, не міг зважитися навіть на ніякий натяк
(Л. Мартович)
;
б)
 
із заздрістю, бажанням заволодіти чимось.
– Чи не зважите ви можливим лишити що-небудь на спомин небагатому воякові, котрий проводить з вами останні дні? Бідний хлопець ласим оком поглядає на дорогий козацький черес!
(Г. Колісник)
;
(48)
 
Лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко
:
а)
 
той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина
.
Старий зітхнув і тихіше додав: .. – До мене тихцем, щоб лихе око не бачило, приходь
(М. Стельмах)
;
Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока
(П. Загребельний)
;
б)
 
погляд людини, з яким пов'язують неприємність, нещастя і т. ін.
Їх
[грона винограду]
стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи
(М. Коцюбинський)
;
Ніхто не вмів так добре примовляти проти недуг або від злих очей, як вона
(О. Кобилянська)
;
Він на пасіці як у дозорі: здатен-бо ж оберегти бджолу від злого ока
(О. Гончар)
;
(49)
 
Лихи́м (злим, серди́тим і т. ін.) о́ком,
зі сл.
дивитися
,
глядіти
і т. ін.
сердито, з неприязню, зі злістю і т. ін.
Гості з-поза столиків не вгавають іззиратися лихим оком на мене, винуватця!
(Л. Мартович)
;
Левадиха .. переступила порiг, злими очима повела по хатi
(Р. Андріяшик)
;
Я сидів у куточку біля печі сердитий, покинутий і недобрими очима дивився на Каську та Пилипа
(Ю. Мушкетик)
;
У двір вийшов дід Варава. Глянув сердитим оком на нас і сказав: – Я у сільмаг на хвилинку. Глядіть мені тут!
(В. Нестайко)
;
Лі́зти на о́чі
Лі́зти / полі́зти в (пе́ред, ме́жи́) о́чі <Лі́зти до оче́й> <Лі́зти осо́ю в о́чі>
Лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі)
Лоскота́ти о́чі
Луди́ти о́чі
Лу́пати очи́ма
Лупи́ти [свої́] о́чі (баньки́, ба́лухи, зі́ньки)
Лу́пнути (діал. ли́пнути) очи́ма
Люби́ти, як сіль в о́ці [і терни́ну в бо́ці]
Лю́бо о́ком гля́нути
Мани́ти [до се́бе] о́чі
Ма́ти го́стре о́ко (го́стрі о́чі)
Ма́ти на о́ці (рідше на оча́х)
Ма́ти о́ко
Ма́ти пам'ятке́ о́ко
Ма́ти пристрі́ляне о́ко
Ма́ти своє́ о́ко (свої́ о́чі)
Мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма)
Мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри
Мета́тися в о́чі (у ві́чі)
Метки́й на о́ко
Метну́ти очи́ма (о́ком, по́глядом)
Милува́ти о́ко (о́чі, зір)
Мі́ряти (змі́рювати, зміря́ти) / змі́ряти (змі́рити) очи́ма (о́ком, по́глядом)
Мозо́лити / замозо́лити о́чі
[Мрі́йна] поволо́ка спа́ла з оче́й
Му́ляти (му́лити) / заму́лити о́чі
Набіга́ти на о́чі
Нави́снути / нависа́ти на о́чі
(50)
 
На вла́сні (свої́) о́чі <Вла́сними (свої́ми) очи́ма>,
зі сл.
бачити
,
подивитися
і т. ін.
безпосередньо, особисто, в дійсності
.
– Я на свої очі бачила, як воно
[полоз]
плазувало в бур'яні
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Хто казав? Відки знаєте?.. – Сам бачу своїми очима
(І. Франко)
;
Він поїхав з побратимом Бурляєм, щоб власними очима подивитись, що робиться у Кодаку
(А. Кащенко)
;
– Я сама, своїми очима бачила, як твій кум прехороший, отой Цимбаленко витрішкуватий, ту ніч тюрив
[ніс]
щось на плечах
(Л. Яновська)
;
Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о: дельфін, султанка, камбала
(Остап Вишня)
;
Наво́дити / навести́ о́чі (о́ко, о́ком)
Наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі
Накида́ти / наки́нути о́ком
(51)
 
На моє́ (твоє́, ва́ше і т. ін.) о́ко
як я вважаю (ти вважаєш, ви вважаєте і т. ін.).
– Знайшли квітки! Та то бур'ян, а не квітки! Захотілось вам в Петрівку мерзлого. – То на ваші очі бур'ян, а на мої – то чудові квіточки. Підіть-бо нарвіть!
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Хм, хм, – заходив директор по кабінеті. – І вона гарненька з виду? – Як на моє око, – сказав я
(Валерій Шевчук)
;
– Отож, на мої очі і на мою думку, Лотаріо ваш азартний, бравий, вірний, гарний, добрий...
(М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса)
;
Намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі
(52)
 
На о́ко
:
а)
 
(зі сл.
визначати
,
прикидати
,
рахувати
і т. ін.)
приблизно, без точного визначення, підрахунку і т. ін.
Чепіга прикинув на око яничарську орду, що вийшла з фортеці, і прийшов до висновку, що в її лавах не менше двох тисяч бійців
(С. Добровольський)
;
Клайд ще раз зміряв на око відстань між виступом, на якому стояв, і метеоритом
(В. Владко)
;
– Тепер ти поки останній ківш набереш, з першого вже аналіз маєш, а тоді все на око, на око
(О. Гончар)
;
– Полічимо лиш те, що на возах, все інше можна й на око прикинути
(Д. Міщенко)
;
б)
 
зовні, за зовнішнім виглядом.
Отак і йшло життя – в тоненькій якійсь гармонії... Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно
(Г. Хоткевич)
;
Замість гір і проваль у степу буває під і верх. На око вони нічим не різняться, та старий степовик одразу помічає, що на версі більший буває обрій і не ті ростуть трави, що на поду
(М. Йогансен)
;
Добре, просто “на око” вміють вибирати спілі кавуни і тато Терешка, і дядько Оврам Остапенко
(Т. Масенко)
;
На о́чі не пуска́ти / не пусти́ти
На о́чі пока́зуватися / показа́тися
(53)
 
На пе́рше о́ко
при поверховому ознайомленні з ким-, чим-небудь; спочатку.
На колгоспному подвір'ї, попри надто ранній час, селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок
(Г. Епік)
;
При заїзді до цього едему стояла табличка “на продаж” – “Чемберс – Мередіт”, а його загальний простір на перше око обіймав не менше сотні акрів з дуже спокусливими будівельними перспективами
(У. Самчук)
;
Жоден мій рукотвір на морських кручах не повторювався. Та була в них одна спільна і на перше око малопомітна ознака – хрест
(М. Дочинець)
;
(54)
 
На по́вні о́чі
:
а)
 
(чого)
дуже багато, вдосталь (чого-небудь цікавого, дивовижного і т. ін.).
І саме близько Чумакового хутора під старими вербами, на шляху біля .. колодязя, привал бувало роблять. Отут уже хлопцям дива на повні очі
(А. Головко)
;
б)
 
дуже уважно, пильно, не відводячи погляду.
Я дивився на жінку на повні очі: щось радісне й гарне вливалось мені в груди, і не мав я сили з тим упоратися
(Валерій Шевчук)
;
Напуска́ти (пуска́ти, підпуска́ти і т. ін.) / напусти́ти (пусти́ти, підпусти́ти і т. ін.) тума́ну [в о́чі (у ві́чі)]
Наси́пати по́роху на о́чі (землі́ на гру́ди)
(55)
 
На (у) чоти́ри о́ка <У чоти́ри о́чі (діал. о́ці)>,
перев. зі сл.
говорити
,
зоставатися
,
опинятися
і т. ін.
удвох із ким-небудь, наодинці з кимсь; віч-на-віч.
Славко мусив довго бити ногами, заки опинився з Потурайчиним у чотири очі
(Л. Мартович)
;
– Чую, мої хлопці за дверима шепочуться. “Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять?”
(І. Муратов)
;
– Можна нам на чотири ока? – спитав Iлля трохи згодом. Ми перебралися до свiтлицi, я запалив лампу
(Р. Андріяшик)
;
По обіді зосталися з послом у чотири ока
(П. Загребельний)
;
– Я би хотів поговорити з Мігаєм у чотири оці
(М. Матіос)
;
(56)
 
Невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком,
зі сл.
дивитися
,
поглядати
і т. ін.
безрадісно, з сумом, журячись і т. ін.
Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист...
(Панас Мирний)
;
До Христини підійшов лелека – тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору
(О. Бердник)
;
Юрко прочинив двері та здивовано закліпав. Дарця дивилася на нього з-під мокрого волосся сумними очима
(Любко Дереш)
;
(57)
 
Не ви́дне о́ко
кому і без дод.
не годиться, не можна.
– Там панує авіація союзників, в основному англійці, – запевняю вас .. – Справді, маєте рацію. На тих островах гітлерівцям не видне око літати
(Іван Ле)
;
Пробували
[хлопці]
обійняти її за плечі, а то й за стан, знаючи, що Палажечка нічия й тому гоноритися їй не видне око
(Григір Тютюнник)
;
Не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́, заст. не зру́шити) оче́й (по́гляду)
Не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду)
Не ві́рити / не пові́рити [свої́м (вла́сним)] оча́м
Не всти́гнути (не вспі́ти) [і] о́ком моргну́ти (змигну́ти)
(58)
 
Недре́мне (недріма́нне, недрімли́ве, пи́льне і т. ін.) о́ко
чиє
:
а)
 
постійний нагляд, спостереження з боку кого-небудь.
Таємничий для світу, гарем не міг мати власних таємниць, бо скрізь тут були розсипані недремні очі євнухів, незчисленні, як галька на морському березі
(П. Загребельний)
;
Тільки той, хто упередженої злості позбудеться, може небо відчути у себе в серці, ясне, високе – око Господнє недріманне
(Валерій Шевчук)
;
День минав у запилюженому архіві під недремним оком директриси
(Ю. Винничук)
;
б)
 
той, хто вірно служить комусь, наглядає за кимсь.
Райпродком, на Шийчин погляд, – це штаб особливого призначення. Він – ударний. Правда, з цього виходила сила непорозумінь, скандалів, але традицію давно вже встановлено й про неї дбало пильне Шийчине око
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Не зво́дити (не спуска́ти, не зніма́ти і т. ін.) оче́й (по́гляду)
Не змига́ючи (зми́гуючи) / не змигну́вши [о́ком]:
Не змика́ти (не стуля́ти) / не зімкну́ти (не стули́ти) оче́й (пові́к)
Не зна́ти, куди́ діва́ти / ді́ти (поді́ти) о́чі [від со́рому]
Не мо́жна оче́й пока́зувати / показа́ти
Не моргну́вши (рідше не зморгну́вши, не змигну́вши, діал. не змельну́вши) [о́ком (брово́ю)]
(59)
 
Неозбро́єним о́ком,
зі сл.
видно
,
бачити
і т. ін.
:
а)
 
легко, просто, відразу і т. ін.
Навіть неозброєним оком видно все безглуздя 99 відсотків “справ” цих усіх “ворогів народу”
(І. Багряний)
;
Видно ж неозброєним оком, що твоя мама йому щось у голові теж тоді серйозно повернула. Якийсь гвинтик, без якого він, може, й не вижив би
(О. Забужко)
;
– Це була ідеальна пара. Це було видно неозброєним оком
(І. Роздобудько)
;
б)
 
без оптичних пристосувань.
Чимало глядачів озброїлось біноклями. У Василя теж звисає на грудях бінокль, але він добре бачить свою авіамодель і неозброєним оком
(Є. Доломан)
;
– Глобулус – одноклітинна мікроскопічна водорість, – захоплено говорить Фарадейович, – і неозброєним оком ви його, звичайно, не побачите
(В. Нестайко)
;
Змалку я любив дивитися в нічне небо, рясно всіяне безліччю яскравих зірок. Їх було понад вісімдесят тисяч, видимих неозброєним оком, і близько мільйона – помітних навіть у слабкий телескоп
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
Не поба́чити в ві́чі
Не потика́тися на о́чі
Не пуска́ти / не пусти́ти на о́чі
(60)
 
Неси́тим о́ком,
зі сл.
зазирати
,
дивитися
і т. ін.
жадібно, заздрісно, невдоволено і т. ін.
Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа
[світу]
зазирає
(Т. Шевченко)
;
Не склепля́ти / не склепи́ти оче́й (о́чі)
Не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі
Не спуска́ти / не спусти́ти о́ка (оче́й)
Не схо́дити з-пе́ред оче́й
Не упуска́ти з оче́й
(61)
 
Неха́й (хай, бода́й) повила́зять о́чі
кому, лайл.
уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, недоброго побажання комусь.
– Ну, вже як і ця свита на тебе шита, то бодай уже тому кравцеві й очі повилазили!
(С. Васильченко)
;
– За вас. Нехай ворогам очі повилазять!
(Р. Андріяшик)
;
Низа́ти очи́ма (по́глядом)
Низьки́й на о́чі
Ни́шпорити / зани́шпорити о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.)
[Ні́би] лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)
Ні́де розгуля́тися о́ку
Ні з плече́й, ні з оче́й
Ні (нема́) за що о́ком зачепи́тися
Ні́чим (нема́ чим) о́ка запороши́ти
(62)
 
Нови́м (і́ншим) о́ком,
зі сл.
дивитися
,
глянути
і т. ін.
не так, як раніше; по-іншому
.
Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся
(Панас Мирний)
;
Кілька розмов .. примусили й людей глянути на його
[нього]
іншим оком
(Б. Грінченко)
;
Брів
[Кирило]
серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс
(М. Коцюбинський)
;
Він має мене за дитину, а мені хотілося, щоб Василь іншим оком на мене глянув
(М. Руденко)
;
Оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом)
Обво́дити (огорта́ти) / обвести́ (огорну́ти) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)
Обдава́ти / обда́ти очи́ма (по́глядом)
Оберта́ти / оберну́ти [свої́] о́чі (по́гляд, зо́ри і т. ін.)
Обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.)
Обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)
Обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом)
Обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін.) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром)
Обсипа́ти (обси́пувати, осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом (очи́ма)
Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі)
(63)
 
Одни́м о́ком,
зі сл.
дивитися
,
глянути
,
зазирнути
і т. ін.
трохи, побіжно, між іншим і т. ін.
Григорій знічев'я одним оком почав спостерігати їх. Дивився, як вони сьорбали каву
(І. Багряний)
;
Йому хочеться хоч одним оком зазирнути під отой цупкий брезент, який щільно облягає ящик фургона
(Є. Доломан)
;
Ой, як хочеться бодай одним оком глянути на рідні береги, почути слово любих людей, походити там, де вона бувала з коханим...
(О. Бердник)
;
– Хочеться тобі! Коли він заборонив, певно були на те причини. – А ти візьмеш мене на плечі і я гляну. Добре? Лише одним оком
(Ю. Винничук)
;
Одни́м о́ком ски́нути
(64)
 
О́ко в о́ко:
а)
 
(зі сл.
схожий
,
скидається
і т. ін.)
дуже, надзвичайно (про схожість між ким-, чим-небудь).
Магаферіда породила не хлопчика, а дівчинку, що око в око скидалась на Іреджа
(А. Кримський)
;
– Даруйте, пане, але ви око в око схожі на одного нашого товариша, Фаціола з Понтремолі
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;
б)
 
(перев. з ким, зі сл.
зустрічатися
,
говорити
і т. ін.)
наодинці, удвох з ким-небудь; віч-на-віч, один на один.
Старий не любив сходитися з Ковалевським, стріватися з ним око в око уникав
(Леся Українка)
;
Йому теж іноді хотілося знайти боярина й поговорити з ним око в око
(П. Загребельний)
;
– Нам би, пане кошовий, погомоніти око в око
(Ю. Мушкетик)
;
(65)
 
О́ко впа́ло
перев. чиє, на кого – що
хтось глянув, звернув увагу на когось, на щось.
– Цей нечестивий князь куди йде, то лихо веде за собою. Впало його око на тебе, і ти тонеш в сльозах
(І. Нечуй-Левицький)
;
На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека – все виливалось у пісню
(М. Коцюбинський)
;
В Галаці ми перепливли Дунай, і перше, що мені там в око впало, на бессарабськім березі, у Рені, – жандарми
(М. Драй-Хмара)
;
Андрієве око впало на папір розкритої течки, й серце йому тьохнуло
(І. Багряний)
;
(66)
 
О́ко за о́ко [, зуб за зуб]
уживається для вираження прагнення помститися за вчинене зло, несправедливість, образу і т. ін.; відплата тим самим
.
Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуб. А Я
[Ісус Христос]
вам кажу не противитись злому
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
За мораллю й за законами кримінальних за все мусить бути тяжка відплата. Око за око
(І. Багряний)
;
– Око за око, зуб за зуб – так я хотіла помститись ворогам, які вбили мого батька
(С. Скляренко)
;
(67)
 
О́ко не дріма́є (не спить)
чиє, у кого і без дод.
хто-небудь уважний, дбайливий, спостережливий і т. ін.
По всьому було видно, що його хазяйське око не дрімало на старості літ
(І. Нечуй-Левицький)
;
Кожна з гектарниць без нагадувань знає, коли й що і як їй робити, бо шкілка на те й шкілка, щоб око тут не дрімало, найніжніший сорт повинен у цих пісках прийнятися, вкоренитись
(О. Гончар)
;
(68)
 
О́ко (по́гляд) спочива́є <Спочива́ти о́ком (по́глядом)>
на кому – чому
хтось задивляється (із замилуванням, захоплено, з цікавістю і т. ін.) на кого-, що-небудь.
На ній спочивав погляд Іванових очей, але сама не сміла й зирнути на нього
(І. Франко)
;
Андрій спочивав оком на буйній зелені, на праісторичних вбогих халупах, одвертих і щирих в своїх трагічних злиднях
(І. Багряний)
;
Він підводить голову і спочиває поглядом на соковитих яблуках зір
(В. Дрозд)
;
Руки його не переставали плести сіточку, а очі спочивали на синьому плесі ріки
(Валерій Шевчук)
;
Опусти́ти (спусти́ти, поту́пити, поста́вити, встроми́ти, ври́ти і т. ін.) / опуска́ти (спуска́ти, ста́вити, встромля́ти, врива́ти і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) [в зе́млю (додо́лу)]
Охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.)
Оче́й не відведе́ш (не віді́рве́ш) <Оче́й не [мо́жна] відвести́ (відірва́ти)>
Оче́й не пока́зувати / не показа́ти
Очи́ма зе́млю ри́ти
Очи́ма попаса́ти
О́чі (баньки́) повитріща́ти
(69)
 
О́чі бі́гають / забі́гали
чиї, у кого і без дод.
:
а)
 
хто-небудь, швидко змінюючи об'єкт спостереження, оглядає відразу багато чого-небудь
.
Очі його
[панича],
як миші, бігали, шукаючи куточка, де б заховатися, або вільного проходу, куди б можна б було драла дати
(Панас Мирний)
;
Очі забігали ще швидше. Здавалося, що Гартак когось весь час шукав поглядом – і не знаходив ніде
(В. Владко)
;
б)
 
хтось виявляє неспокій, схвильованість, роздратування і т. ін.
Випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев'яне, а в'їдливі очі неспокійно бігали
(С. Васильченко)
;
Рішідева страшним поглядом дивився на німця. Той одступав назад, обличчя в нього нервово сіпалося, очі бігали
(О. Бердник)
;
Збентежено забігали очі в старої .. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію
(Р. Іваничук)
;
(70)
 
О́чі бли́снули [гні́вом, роздратува́нням і т. ін.]
чиї, кого і без дод.
хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін
.
Щоки в Зосі запалали. Очі блиснули гнівом. – Вам моєму татусеві і в слід не вступити
(І. Нечуй-Левицький)
;
Темні очі блиснули лютою злобою
(М. Стельмах)
;
(71)
 
О́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.)
чиї, по кому – чому, рідко поза кого
хтось оглядає кого-, що-небудь
.
Я чую, як його
[хазяїна]
очі лізуть десь поза мене
(М. Коцюбинський)
;
Швачка сидів блідий, його ліва рука, з куксами на пальцях, тремтіла, очі бродили стуманілі по кутках хати
(Г. Косинка)
;
Майка прилипла спиною до стіни, очі блукають підлогою, наштовхуються на Андрієві кросівки
(Люко Дашвар)
;
(72)
 
О́чі вбира́ють [в се́бе] <Зір (по́гляд) вбира́є [в се́бе]>
:
а)
 
хто-небудь дуже пильно, невідривно, з великою увагою і зацікавленістю вдивляється в кого-, що-небудь або придивляється до когось, чогось
.
Нові різьблені прикраси палат Ярославових .. вбирають очі не тільки київських “невігласів”
(Н. Королева)
;
Завіски на вікнах поспішно розсуваються й з сутінок вікна визирають чиїсь зацікавлені очі, вбираючи моє лице
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Чорні коси розсипалися по плечах, заплакані очі вбирали в себе чисте блакитне небо
(К. Гриб)
;
Я майже приклеївся обличчям до вікна. Але що можна побачити з купе вагона? Хоча все-таки багато чого мій жадібний зір увібрав, зафіксував
(О. Шугай)
;
б)
 
привертати увагу, виділятися чим-небудь
.
– А тепер подивись на оцю блузку, – і вона дістає зі скрині ще кращу, вже стільки на ній квіток, що вони очі вбирають, і не відірвався б
(Є. Гуцало)
;
Широка дорога, обмаяна відсвіженою після дощу зеленню, аж вбирала очі
(Н. Околітенко)
;
Зір вбирали дві величезні рожеві мушлі – дві ванни так сяяли перламутром, що мені .. знадобилося десять секунд, аби второпати, що ванна там одна
(В. Шкляр)
;
(73)
 
О́чі вели́кі
в кого
хтось занадто цікавий (перев. до чужих справ); безцеремонний
.
У кожного очі великі: всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися у чужому серці
(М. Старицький)
;
(74)
 
О́чі вила́зять від со́рому
у кого, кому, від чого
комусь неприємно, незручно, совісно і т. ін
.
Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне панство
(С. Васильченко)
;
“Так як же, – говорили та посмішка і ті очі, – ви дивитеся на мене, на беззахисну жінку, і вам не вилазять від сорому очі?”
(Григорій Тютюнник)
;
(75)
 
О́чі впива́ються / вп'яли́ся
чиї, в кого – що
хтось дуже пильно, невідривно дивиться на кого-, що-небудь
.
Чиїсь чужі округлі очі впиваються в Марійку
(М. Стельмах)
;
Очі вп'ялися в знакомі
[знайомі]
школярські сторінки
(С. Васильченко)
;
Очі Романа Петровича вп'ялися в обличчя дівчини
(В. Козаченко)
;
(76)
 
О́чі горя́ть (пала́ють)
чиї, у кого, рідше кому
:
а)
 
чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття
.
Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю
(М. Коцюбинський)
;
Губи його посмагли, а очі горіли страшним болем .. Він метався на облупленій, давно не біленій лежанці чужої запустілої хатини і щохвилини просив пити
(В. Малик)
;
На обличчі .. палали сухотним полум'ям очі
(Д. Білий)
;
б)
 
(чим і без дод.)
чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.)
.
Очі
[Галі]
горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня
(Панас Мирний)
;
Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися
(Б. Лепкий)
;
– Що може зрівнятися з тим, як вийдеш на сцену: очі горять, серце е... е... б'ється, публіка, аплодисменти...
(В. Винниченко)
;
(77)
 
О́чі завидю́щі [, ру́ки загребу́щі]
:
а)
 
(чиї, у кого і без дод.)
хтось дуже заздрісний, жадібний, ненаситний і т. ін.
– Що в тебе за очі завидющі, а руки загребущі? Не роби дівчаті збитків, а собі лиха та й нам страху...
(І. Багряний)
;
– Я добрий, а діти – злі. Вони з'їли мого зайця, – зізнався мамі, коли та везла його на файній автівці з дитсадка додому. – А не носи своє туди, де очі завидющі, – порадила пані Женя
(Люко Дашвар)
;
б)
 
(зі сл.
дивитися
,
оглядати
і т. ін.)
заздро, жадібно і т. ін.
Маріора завидющими очима поглядала на золото
(Г. Коцюба)
;
Молодиця завидющими очима оглядає мої порожні руки
(Б. Антоненко-Давидович)
;
(78)
 
О́чі загорі́лися (розгорі́лися) / загоря́ються (розгоря́ються)
чиї, у кого і без дод.
хто-небудь відчув сильне бажання або задоволення, захоплення і т. ін.
– Брат ти мій! – скрикнув Грицько. – Що, коли б я там був? – І його очі загорілися
(Панас Мирний)
;
– Ось поглянь, пане, – мовив він. – Отсей камінець я знайшов у нутрі риби. Подивись на нього і скажи мені, кілько він може бути варт. Купець поглянув, і його очі розгорілися
(І. Франко)
;
Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву
(О. Гончар)
;
У Мартина загоряються очі, його страх як приваблюють таємничі пригоди...
(К. Гриб)
;
(79)
 
О́чі зайшли́ (закипі́ли) / захо́дять (закипа́ють) слі́зьми́ (сльоза́ми)
чиї, у кого, кому і без дод.
хто-небудь заплакав
.
– Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти. – Що ви говорите? – сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами
(І. Нечуй-Левицький)
;
У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись
(С. Скляренко)
;
Мотрі очі сльозами заходять
(Б. Лепкий)
;
(80)
 
О́чі запала́ли / пала́ють [гаря́чим (страшни́м, я́рим і т. ін.)] вогне́м
чиї, у кого, кому
хто-небудь пережив сильні почуття (перев. гнів, рішучість, обурення і т. ін.)
.
– Ба, не пущу! – й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці
(М. Коцюбинський)
;
Коли ж очі його розплющилися, то запалали вогнем зненависті
(Валерій Шевчук)
;
В гніві страшному, – люттю великою сповнилось чорне Серце його, і очі вогнем запалали жахливим
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
;
– Я ж бачу, як жадібно ти дивишся на зорі, коли ми летимо над стратосферою. Твої очі палають нестримним вогнем
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
Худе обличчя зблідло, лиш очі палали страшним вогнем
(В. Малик)
;
Був
[Третяк]
на позір добродушний, випещений, але очі палали ярим вогнем
(Валерій Шевчук)
;
(81)
 
О́чі запуха́ють / запу́хли (запу́хнуть, позапуха́ли)
очі закриваються набряклими повіками або якоюсь пухлиною
.
Навколо ранки вже посиніла і вкрилась червоними цятками шкіра; набрякло обличчя, запухали очі
(М. Дашкієв)
;
В дверях з'явився Мастор. Його кремезна постать враз постаріла на десять літ, очі запухли, хода непевна
(Н. Королева)
;
Спав борсук два дні й дві ночі. Аж запухли в нього очі, Потім встав, ум'яв пиріг, Позіхнув і... знову ліг
(М. Стельмах)
;
Їхні очі позапухали, перетворившись на вузенькі щілини, від того, що їх добряче віддухопелили
(В. Шкляр)
;
(82)
 
О́чі зупини́лися (спини́лися) / зупиня́ються (спиня́ються) <Зупини́тися (спини́тися) / зупиня́тися (спиня́тися) очи́ма>
на кому – чому
хтось подивився куди-небудь, на когось або щось
.
Я одвернувся від блискучих вікон, і нараз мої очі спинилися на тих трьох зажурених берізках
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Очі дівчини зупинилися на постаті Лосса – й теплі сині іскорки загорілися в них
(О. Бердник)
;
Більше ми не зустрічаємось поглядами, хоч я досить часто зупиняюся очима на його обличчі
(Р. Андріяшик)
;
Настя неуважно його слухає, замислена в своє, безнадійним поглядом обводить кімнату, на якусь мить спиняючись очима на тих чи тих предметах
(А. Дністровий)
;
(83)
 
О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба)
у кого, кому і без дод.
:
а)
 
хто-небудь дуже пильно, напружено, збуджено подивився на когось, щось
.
– У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому
[ведмедеві]
просто під ліву лопатку
(І. Франко)
;
І чого вона від мене хоче? Дивиться на мене, очі мало не вискочать із орбіт
(Д. Гуменна)
;
б)
 
хто-небудь пережив велике емоційне напруження
.
Спихальський враз посуворішав. В обличчя знову шугнула темна кров. Очі блиснули і мало не вискочили з орбіт
(В. Малик)
;
У Євгена з переляку трохи не вискочили з орбіт очі, він штовхнув ногою двері й щосили закричав у коридор: – Сюди, сюди. На поміч!
(Ю. Мушкетик)
;
– Солдат!.. – рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт
(П. Колесник)
;
(84)
 
О́чі мета́ють і́скри (бли́скавки)
хтось відчуває ненависть, гнів, лють і т. ін.
Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри
(І. Кириленко)
;
Очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій
(М. Чабанівський)
;
Він розлютувався не на жарт. Зблід. З рота бризкала слина. Палаючі очі метали блискавки
(В. Малик)
;
(85)
 
О́чі на мо́крому мі́сці
у кого, чиї
:
а)
 
хтось плаксивий, часто плаче
.
Марко не полюбляв жінок, у яких очі були на мокрому місці
(С. Чорнобривець)
;
– А в мене очі від природи на мокрому місці, – відповідає він і сміється. – Бувало, мама ще не встигне заміритись на мене рукою, а я як заголошу, то вся вулиця збігається
(М. Стельмах)
;
б)
 
хтось заплаканий або плаче
.
– Я не плачу, – одмовив батько, – то у мене очі на мокрому місці
(М. Кропивницький)
;
“Чого ти плачеш? – поспитав його цар. – Ти – майбутній воїн, а воїну не пристало, щоб його очі були на мокрому місці”
(В. Чемерис)
;
– Ольго Яківно, пробачте, – поквапилася сказати Стефка. – Це я – про своє... Але очі старої вже були на мокрому місці
(І. Роздобудько)
;
(86)
 
О́чі не висиха́ють (не просиха́ють) [від сліз]
чиї, у кого, рідко кому
хтось часто, постійно плаче
.
Очі їй
[Юзі]
днів три не висихали від сліз перед Зониним від'їздом
(Леся Українка)
;
– На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав – очі б не просихали
(Григорій Тютюнник)
;
Тиждень пройшов уже після того, як поховали Павла Миколайовича, а в неї очі не висихають од сліз ні вдень ані вночі
(Микита Чернявський)
;
– Як я тужила за тобою! Світ був не милий, очі від сліз не висихали!
(В. Малик)
;
(87)
 
О́чі не відрива́ються <По́гляд не відрива́ється>
кого, чий, від кого – чого
хто-небудь уважно, пильно, увесь час дивиться на когось, щось
.
Смутні ж хороші очі молодої Кармелихи .. не відривалися від сусіди
(Марко Вовчок)
;
Погляд її не відривався від рук завідувача
(Ю. Шовкопляс)
;
Очі мандрівників не відривалися від екрана
(В. Владко)
;
(88)
 
О́чі оббі́гли / оббіга́ють <Оббі́гти / оббіга́ти очи́ма>
чиї, кого, що
хтось швидко оглянув кого-, що-небудь
.
Його очі живо оббігли кімнату – чистеньку, веселу світличку
(І. Франко)
;
Дара швидко оббігла усього його очима, холодно прижмурила очі й чекала
(В. Винниченко)
;
Ніна мов аж тепер побачила Юрка: розбишакуваті очі її оббігли його з ніг аж до маківки
(А. Дімаров)
;
І раптом щось ніби штовхнуло професора зсередини. Напад? Атака? Втомлені очі оббігли галявину
(Ю. Бедзик)
;
(89)
 
О́чі поверну́лися / поверта́ються
на кого – що, до кого – чого, куди
хтось подивився в який-небудь бік, на кого-, що-небудь
.
Всі очі повернулися до старого батька
(Б. Грінченко)
;
Всі очі й голови повернулися на Дарку
(Ірина Вільде)
;
Очі людей раз по раз поверталися на схід, де над чумацьким шляхом з-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце
(М. Стельмах)
;
Хоч куди б він дивився, а очі його незмінно повертаються до тієї посудини в лозовому плетиві, що так спокусливо виставлена в кутку
(В. Митрофанов, пер. з тв. Т. Майн Ріда)
;
(90)
 
О́чі повила́зять (ви́лізуть)
кому і без дод., зневажл.
хтось помре, загине
.
Парцюня схопився і метальовим
[металевим]
голосом продзвенів: – Ні з місця... Один крок і очі повилазять!.. Ляжте так, як і лежали...
(Т. Осьмачка)
;
Коли по справедливості розберуться – випустять
[із тюрми],
коли не доберуться до правди – сидітимеш, поки й очі повилазять
(Ю. Збанацький)
;
(91)
 
О́чі (пові́ки) [аж (самі́)] кле́яться
хтось дуже хоче спати
.
Не думав спати
[Микула],
хотів розмовляти, та очі самі клеїлися до сну
(О. Маковей)
;
Повіки клеїлися до сну
(Б. Лепкий)
;
– Ах, як солодко вже клеяться очі... Добраніч, дітоньки славні!
(П. Козланюк)
;
(92)
 
О́чі (по́гляди) зустрі́лися (стрі́лися) / зустріча́ються (стріча́ються)
чиї
хто-небудь подивився в очі один одному, обмінявся поглядами
.
Раптом наші очі стрілися, ми переконалися, що нас зводить одне почуття, ніщо не розділяє
(Р. Андріяшик)
;
Гармаш перевів погляд із запальнички на того, хто тримав її в руці. Їхні погляди зустрілися
(А. Кокотюха)
;
Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам'ятні Лазареві і віщували недобре
(М. Коцюбинський)
;
Старшини Чумаков і Федульєв мчать поруч, очі джури зустрічаються з їхніми очима – ні, немає смислу втікати далі
(Р. Іваничук)
;
(93)
 
О́чі (по́гляди) схрести́лися / схре́щуються
:
а)
 
двоє подивилися в очі один одному (перев. із злобою, вороже)
.
– Так от ти який! – А ти ж думав! Очі їх схрестилися, мов мечі
(І. Цюпа)
;
Погляди Підіпригори і Бараболі схрестились, і вони одразу почули один до одного гостру неприязнь
(М. Стельмах)
;
Дві пари однакових очей схрестились однаковими поглядами
(І. Роздобудько)
;
б)
 
чиїсь погляди з усіх боків спрямувалися на кого-, що-небудь
.
Він відчував, як на ньому схрещуються десятки поглядів
(М. Стельмах)
;
(94)
 
О́чі потягли́ся / тя́гнуться <Потягну́тися / тягну́тися очи́ма>
до кого – чого
хтось спрямував погляд на кого-, що-небудь.
Чимало очей німо потягнулися до Леся Якубенка
(М. Стельмах)
;
Сяючі очі потягнулися до купи сала й сухарів
(М. Циба)
;
– Мене побрехеньками не купиш! – спалахує цибатий, вузькогрудий здоровань і тягнеться очима кудись у зарічанський простір
(Ю. Бедзик)
;
О́чі появи́ти (показа́ти)
(95)
 
О́чі припа́ли (прикипі́ли) / припада́ють (прикипа́ють) <Припа́сти (прикипі́ти) / припада́ти (прикипа́ти) очи́ма> <По́гляд пропіка́є / пропі́к [на́скрізь (до кісто́к)]>
до кого – чого, перев. чиї, які
хтось невідривно, пильно і т. ін. подивився на кого-, що-небудь
.
Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі
(А. Головко)
;
На якусь хвилину всі скам'яніли, і тільки очі, сповнені жаху, прикипіли до вікон
(А. Шиян)
;
Згодом очі мої прикипають до двох крижнів, що залицяються до качки
(Є. Гуцало)
;
Закинувши на плечі клумаки, менша валка потягла на Крим. Йшли поміж двох живих стін, і козачі погляди пропікали їх до кісток
(Ю. Мушкетик)
;
Я чув зі свого сховку у вишняку, як удома він торгав дверима, і знову прикипав очима до темного квадрата вікна з хрестатою рамою
(Валерій Шевчук)
;
(96)
 
О́чі (рідше очи́ці) [як (так і)] гра́ють / загра́ли
у кого, кому і без дод.
хто-небудь перебуває в радісному, піднесеному настрої або у збудженому стані
.
Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають
(Панас Мирний)
;
То закриє
[татарочка]
личко, то відкриє, – А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних!
(Леся Українка)
;
І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають...
(М. Хвильовий)
;
– Ти вже встав, проснувся? – спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли
(Панас Мирний)
;
(97)
 
О́чі розбіга́ються / розбі́глися
чиї, у кого, кому і без дод.
:
а)
 
хтось не може зосередитися, зупинитися на чомусь одному від різноманітності вражень.
– Ходім зі мною до бібліотеки. Глянеш на ті полиці – очі розбігаються
(С. Журахович)
;
Тут
[на ярмарку]
раз у раз надбігають жваві та веселі дівчата, вже гроші у них у руці наготовлені платить крамарю, та очі розбіглись
(Марко Вовчок)
;
– У нас аж очі розбіглися. Он віз чумацький справжній... А он карета золота, у якій митрополитів київських возили
(В. Нестайко)
;
б)
 
(по чому, поміж чого)
хто-небудь швидко, без певної послідовності оглядає щось.
Слуги нічого не казали, тільки їх очі жадібно розбігалися по наставлених на столі наїдках і напитках
(І. Франко)
;
Їх очі розбіглися по стінах кімнати, шукаючи здобичі
(Л. Первомайський)
;
Відвідувач з солідним виглядом пройшов у кабінет лікаря, але відразу очі в нього розбіглися по всіх стінах і кутках кабінету
(О. Іваненко)
;
в)
 
чийсь погляд, вигляд передає задоволення від чогось побаченого; хтось приємно вражений чимось побаченим.
Дивиться мій Яків на село, аж йому очі розбігаються
(Марко Вовчок)
;
Мар'я стояла, дивилася
[на Христю]
– і очі її розбігалися. – От бач! От що значить – до лиця
(Панас Мирний)
;
Люди з цікавістю поглядали на ці гарненькі, доладно збудовані приміщення. Особливо розбігалися очі Канушевича
(Г. Коцюба)
;
Коли Антон побачив коней, вгодованих, як лини, в нього розбіглися очі
(С. Чорнобривець)
;
(98)
 
О́чі ски́нулися / скида́ються
хтось глянув, звернув увагу на кого-, що-небудь
.
Мертва тиша була йому відповіддю. І тільки сотні очей так скинулись на нього, що він зразу обм'як
(М. Стельмах)
;
Жовті очі скинулися на нього, ковзнули вбік, уп'явшись у відхилену браму воріт Бессарабського ринку
(О. Ульяненко)
;
(99)
 
О́чі стріля́ють
чиї, куди
хтось періодично швидко поглядає на кого-, що-небудь.
– Що це у вас таке веселе? – питає ніби знехочу, а в самого очі так і стріляють – то в мене, то в Тетяну
(С. Васильченко)
;
Іде
[Юрко]
прямо по стежці, .. косить десь ліворуч та ліворуч – туди очі стріляють, туди увага скерована...
(І. Рябокляч)
;
Голова молодика відкинута назад, очі стріляють у мій бік ненавистю лютою
(В. Дрозд)
;
Очі її стріляли від хати до хати
(Валерій Шевчук)
;
(100)
 
О́чі [так і] засвіти́лися (засвіти́ли, заіскри́лися, заіскри́ли і т. ін.) / сві́тяться (засві́чуються, загоря́ються і т. ін.) <В оча́х засвіти́лося (заіскри́лося)> / сві́титься (засві́чується, загоря́ється і т. ін.)>
чиї, у кого і без дод.
чий-небудь погляд, вираз обличчя передав щось (певне почуття, радість, надію і т. ін.).
Трохи не застрибало хлоп'я з радощів, очі засвітили, заіскрили
(Панас Мирний)
;
Очі в Галі засвітилися якоюсь рішучістю
(С. Васильченко)
;
Очі його заіскрились. – Знаєш що, Дашо, їдьмо разом. Ти така хороша
(С. Журахович)
;
Його очі світились ласкавими наївними вогниками
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Філька затихає, підводить голову, вдивляється в бік млина. Там тихо й спокійно. В його очах засвічується надія
(А. Шиян)
;
(101)
 
О́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми)
чиї, які
хтось готовий заплакати, починає плакати.
Старі козацькі очі не раз туманились сльозами
(С. Васильченко)
;
Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми. Вона швидко підходить до Тимка
(Григорій Тютюнник)
;
Він схилився на руки, щоб ніхто не бачив, як туманяться слізьми очі гордого Святославича...
(В. Малик)
;
Па́дати / впа́сти в оча́х
Па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом)
Па́сти о́чі
Па́че о́ка
Пекти́ очи́ма
Пеньо́к (пень) з очи́ма
Перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом)
Перево́дити / перевести́ о́чі (по́гляд)
Перемовля́тися / перемо́витися очи́ма
Пе́сти́ти очи́ма (по́глядом)
Пи́ти очи́ма
Підво́дити (підно́сити) / підвести́ (піднести́) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.)
Піднести́ся в оча́х
Підно́сити (підніма́ти)/ піднести́ (підня́ти) в оча́х (рідше пе́ред очи́ма)
Піт залива́є / зали́в о́чі (лице́, обли́ччя і т. ін.)
Піти́ / погна́ти світ за́ о́чі (за очи́ма, у світ, світи́ і т. ін.)
Плига́ти у ві́чі
Плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в ві́чі (в о́чі, межи́ о́чі і т. ін.)
Поба́чити на [свої́ (вла́сні)] о́чі <Поба́чити свої́ми (вла́сними) очи́ма>
Побі́гти очи́ма (по́глядом)
Побли́мати очи́ма
Побли́скувати очи́ма (о́ком)
Поверну́ти очи́ма
Поверта́ти / поверну́ти о́чі
Пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.)
Пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі)
Поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)
(102)
 
По́за (за) очи́ма,
перев. зі сл.
компрометувати
,
патякати
і т. ін.
за відсутності того, про кого йдеться
.
Тут вони на волі перечитували усякі нові книжки, й наукові, й контрабандні, обмірковували перечитане .. за очима своїх консервативних батьків
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Я заступаю місце господаря і не позволю, щоби поза його очима ти компрометував його перед його домашніми
(І. Франко)
;
– Я до челяді піду .. – Ще чого бракувало! Побачить хто з гостей, то й патякатиме поза очима!
(М. Стельмах)
;
Позича́ти / пози́чити оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка і т. ін.)
Пока́зуватися / показа́тися на о́чі
Покла́сти о́ко
Полу́да на о́чі впа́ла
Помутні́ло / мутні́є в оча́х
(103)
 
По о́чі
дуже, сильно, повністю.
Зморшкуватий, зарослий по очі рудявим волоссям двадцятип'ятирічний Стефанович мав вигляд чоловіка не набагато молодшого за сорокавосьмирічного Тененику
(Ю. Хорунжий)
;
Ще за пів години, промоклий до рубця й по очі заліплений снігом, він усвідомив, що не бачить куди йому йти
(Ю. Андрухович)
;
Кожної хвилини, коли ми розважаємося, працюємо, по очі занурені у власне упорядковане життя, в решті світу, заселеному людьми, кояться страшні злочини, які теж нас стосуються
(Г. Пагутяк)
;
Попада́тися / попа́стися на о́чі
Пора́дувати о́ко (о́чі)
Пори́ну́ти зо́ром (по́глядом, очи́ма)
Порожне́ча в оча́х
Пострі́лювати очи́ма (очи́цями)
Потра́пити (попа́сти, наверну́тися і т. ін.) / потрапля́ти (попада́ти, наверта́тися і т. ін.) на о́чі
Появля́ти / появи́ти на о́чі
Появля́ти / появи́ти о́чі
Пра́вда о́чі ко́ле
Прики́нути / прикида́ти о́ком
Прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром)
Прико́вувати / прикува́ти [до се́бе] о́чі (зір)
Прили́пнути очи́ма
Примі́ритися / приміря́тися о́ком (очи́ма)
Припада́ти / припа́сти до о́ка
Припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом)
Прироста́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.)
Притяга́ти (притя́гувати) [до се́бе] о́чі (по́гляд, зір і т. ін.)
Приці́люватися / приці́литися о́ком
Пробіга́ти / пробі́гти очи́ма
Прово́дити / провести́ очи́ма (по́глядом)
Прогле́діти (прогля́діти, продиви́тися) [всі] о́чі
Продивля́ти / продиви́ти о́чі
Продира́ти / проде́рти о́чі
Проїда́ти по́глядом (очи́ма)
Пройма́ти / пройня́ти о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом)
Пройти́ / прохо́дити пе́ред очи́ма (зо́ром)
(104)
 
Про лю́дське́ (рідше чуже́) о́ко <Для лю́дсько́го о́ка>
:
а)
 
відповідно до норм поведінки, моралі; заради пристойності, для порядку.
– Ну, начувайся! – .. Шаблій погрожував для годиться, про людське око
(Д. Бедзик)
;
Як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям
(А. Іщук)
;
Оксен батькове женихання не заперечував. Але старий не вірив у те і вважав, що син схвалює женихання тільки про людське око, а в душі ненавидить і осуджує його
(Григорій Тютюнник)
;
Михайлові так здавалося: тільки-но помер Франко, як австрійський уряд цілком перестав, хоча б для людського ока, рахуватися з українцями
(Р. Іваничук)
;
б)
 
для створення, підтримання певного враження, думки про кого-, що-небудь; удавано, напоказ.
Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові чиніть від душі волю Божу
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
– Лисячий він хвіст, а не людина. Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює
(З. Тулуб)
;
Чарлі вижив.., – що ж, гаразд! В сурми сурмити нема чого, але про чуже око слід виявити гарячу радість
(М. Дашкієв)
;
в)
 
щоб притупити чию-небудь пильність, приховати щось.
“А може, і не тиф зовсім? Може, це тільки про людські очі, а насправді...” Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомості отій жахливій думці
(А. Головко)
;
Мар'ян, лише для людського ока, промацує руками перший мішок. З нього вибиваються важкі форми полумисків, глечиків, горнят
(М. Стельмах)
;
г)
 
удаваний, несправжній і т. ін.
Якима Демченка в лісі знайдено з розтятою головою... а всі подумали, що це татарва справила... а не той, хто був йому про людське око приятелем...
(Б. Грінченко)
;
Ліс стояв безкраїй і мовчазний. Але та мовчанка була лише про людське око. Лісом ішла весна, тепла, ніжна
(Ю. Збанацький)
;
Прома́цувати / прома́цати очи́ма (по́глядом)
Проми́ти о́чі
Промі́рювати (проміря́ти) / промі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом, по́глядами)
Прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом)
Пропада́ти / пропа́сти з оче́й
Пропіка́ти / пропекти́ очи́ма (по́глядом)
Прополі́скувати / прополоска́ти о́чі
Просві́чувати очи́ма [на́скрізь]
Простроми́ти по́глядом (очи́ма)
Протира́ти / проте́рти о́чі
Прочища́ти / прочи́стити о́чі
Пря́сти / запря́сти очи́ма
Псо́ві о́чі продава́ти / прода́ти
Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)]
Пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пил, пилю́ку)
Пуска́ти / пусти́ти ману́ [у ві́чі]
Пуска́ти / пусти́ти о́ко (по́гляд)
Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (слі́зку, слі́зки і т. ін.) з оче́й
Пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) [у ві́чі]
Ра́дувати о́ко
Рва́ти о́чі
Рі́зати о́ко (о́чі)
Рі́зати пра́вду [в о́чі (у ві́чі)]
Роби́ти / зроби́ти вели́кі о́чі
Роби́ти страшні́ о́чі
Розви́днітися (розви́днитися) в голові́ (в оча́х)
Розво́дити / розвести́ очи́ма
Розв'я́зувати / розв'яза́ти о́чі
Роззу́ти о́чі
Свердли́ти (просве́рдлювати, діря́вити і т. ін.) / просвердли́ти (посвердли́ти, пробура́вити і т. ін.) очи́ма (по́глядом)
(105)
 
Сві́же о́ко
той, хто бачить когось, щось уперше.
– Дещо потребує, сказати б, перевірки на свіжій людині. Треба, так би мовити, свіжого ока. Може, я десь помиляюся і не можу цього помітити
(Ю. Смолич)
;
Певне, дуже вже страшними були ми
[військовополонені]
для свіжого ока
(В. Козаченко)
;
– Наступного разу, – запропонувала Кароліна, – на гуртівню я піду, свіже око в цій справі не завадить
(Г. Вдовиченко)
;
(106)
 
Сві́жим о́ком,
зі сл.
глянути
,
подивитися
і т. ін.
не так, як раніше, як інші; по-новому.
Яворницький познайомив Пату з експонатами, повів до етнографічного залу. – Ану, гляньте своїм свіжим оком, чого тут не вистачає?
(І. Шаповал)
;
Хай відлежиться, а він відсторониться від написаного і ще раз, повернувшись до рукопису, подивиться на нього свіжим оком
(Б. Левін)
;
– Можливо, ви свіжим оком глянете на мій задум
(О. Бердник)
;
Свіну́ти (свіркону́ти) очи́ма
Світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся)
Світ за́ очі
Світи́ти в о́чі
Світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми)
Світ кру́титься пе́ред очи́ма (в оча́х)
Світ [мої́х] оче́й! <Мій сві́те [бі́лий]!>
Світ поме́рк в оча́х
Свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли) <Сто свічо́к в оча́х засвіти́лося>
Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) [з оче́й]
Сіль тобі́ в о́ці (в о́чі)
Сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)]
Скида́ти / ски́нути о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.)
Скида́ти / ски́нути полу́ду з оче́й
Ски́нути [своє́] о́ко
Ски́нутися / скида́тися очи́ма
Скі́льки [й] о́ка
Скі́льки о́ком ки́неш (кинь, доки́неш, згля́неш і т. ін.)
Скі́льки сяга́в / сягне́ зір (по́гляд, о́ко)
Склепи́ти (рідко сплю́щити) о́чі наві́ки (наза́вжди́)
Склепи́ти (сплю́щити) о́чі
Ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом)
Скреса́ти о́чі
Сли́хом слиха́ти [, ви́дом (у ві́чі) вида́ти]! <Ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти!>
Сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х (в о́ці, рідко на ві́ях)
Сльо́зи кру́тяться (сльоза́ кру́титься) в оча́х
Сльо́зи (слі́зоньки) залива́ють / залили́ о́чі
Смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі
Смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі)
(107)
 
Соба́чими очи́ма,
перев. зі сл.
дивитися
віддано, покірно і т. ін.
Ситник дивився на князя ясними собачими очима
(П. Загребельний)
;
Марко вхопився за те обличчя поглядом, відчайдушна надія спалахнула в ньому. Дивився на товмача знизу вгору собачими очима, просив, квилив
(Ю. Мушкетик)
;
Барабаш стояв і віддано дивився на нас своїми собачими очима
(Л. Кононович)
;
Сон не йде на о́чі (в го́лову)
Сон тіка́є (зліта́є) / уті́к (злеті́в) [з оче́й]
Со́ром їсть (кри́є) о́чі
Спа́сти на о́чі
Спиха́ти і т. ін. / зіпхну́ти і т. ін. з оче́й
Сплива́ти / сплисти́ (спливти́) пе́ред очи́ма (пе́ред о́чі)
Спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром)
Спуска́тися / спусти́тися з оче́й
Спусти́ти з о́ка (з оче́й)
Ста́вити пе́ред (попере́д) очи́ма
Ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі
Стирча́ти (стримі́ти) спи́чкою (більмо́м) в (на) о́ці (в (на) оча́х)
(108)
 
Сторо́ннє о́ко
непричетна до кого-, чого-небудь, незнайома з чимось людина.
Молиться він подумки, не ворушачи навіть губами, щоб .. не помітили сторонні очі
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла
(О. Іваненко)
;
Місія моя була особлива: мав завезти листа луцькому владиці, не дуже звертаючи до себе сторонні очі
(Валерій Шевчук)
;
Остерігаючись стороннього ока й перелякано оглядаючись, почав: “Пані Галю, дуже вас прошу. Мусите зробити нам одну послугу...”
(М. Андрусяк)
;
Стоя́ти пе́ред очи́ма (в оча́х, пе́ред душе́ю)
Стоя́ти / ста́ти більмо́м [в о́ці]
Стра́тити з оче́й
Стра́тити о́чі
Стриба́ти очи́ма
Стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом)
Стріча́тися / стрі́нутися (стрі́тися) з очи́ма (по́глядом, по́глядами)
Ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) [па́льцем]
Ті́льки дай на о́чі
Ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.)
Тремтя́ть сльо́зи на оча́х
Трима́ти на о́ці
Тума́н в (на) оча́х
Тума́н застила́є / застели́в о́чі
Тьма́риться / потьма́рилося в оча́х (у голові́)
У ві́чі (в о́чі, ви́дом) не вида́ти
У ві́чі (в о́чі) штрика́ти
У [всі] [свої́] чоти́ри о́ка <У че́тверо оче́й>
Уда́рити в о́чі (у ві́чі)
Узя́ти о́чі на (в) се́бе
Ути́рити о́чі
Утіша́ти о́ко (зір)
Ухопи́ти очи́ма
Учепи́тися по́глядом (очи́ма)
(109)
 
Хазя́йське о́ко
господарський, дбайливий нагляд, догляд.
Пропадало добро без хазяйського ока
(М. Коцюбинський)
;
Що може загрожувати цим степам, цим неймовірним чорноземам, цим благословенним просторам? Сюди тільки дбайливих рук, хазяйського ока, розуму, техніки – і ця земля прогодує цілу планету
(О. Гончар)
;
Хазя́йським о́ком огля́нути (оки́нути) / огляда́ти (окида́ти)
Хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд)
Хова́тися від лю́дсько́го о́ка (від лю́дськи́х оче́й)
Ходи́ти з те́мними очи́ма
Хоч [би] одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися)
Хоч би [тобі́] о́ком (ву́сом, брово́ю) моргну́ти
Хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель
Хоч в о́ко дай
Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.),
Цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) / цві́кнути в ві́чі (в о́чі)
Чарува́ти зір (по́гляд, о́чі)
Чо́рно пе́ред очи́ма
Чо́ртики в оча́х
Ша́рити (шука́ти) очи́ма
(110)
 
Широ́кі о́чі
дуже розширені очі (перев. від здивування, страху і т. ін.).
Вона з виглядом зацькованого звірка, з широкими від жаху очима, забилась по хаті, шукаючи виходу
(М. Коцюбинський)
;
З пальця йому текла кров, губи дрижали, .. очі були широкі, напружені, дикі
(В. Винниченко)
;
Як сомнамбула, проходить княжна Вікторія. Даша й Хома широкими очима, безмовно супроводять її
(Я. Мамонтов)
;
Ольга злякано дивилась на нього широкими, застиглими очима
(О. Копиленко)
;
Щеза́ти / ще́знути з оче́й
(111)
 
Щоб (аби́) [і (й)] о́чі не ба́чили (розм. не ви́діли)
кого, чого і без дод., перев. зі сл.
мої
, несхв.
уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть
.
– А йди ти від мене, аби тє
[тебе]
й очі мої не виділи
(Г. Хоткевич)
;
– Убийте і мене, іроди, щоб мої очі не бачили цього горя!
(В. Малик)
;
– Вимітайся з-перед меї
[моєї]
хати, щоб ні мої, ні людські очі не бачили твого смердючого подобія
(В. Лис)
;
Як зіни́цю о́ка (рідко в о́ці)
Як з о́ка ви́пав
[Як (мов, на́че і т. ін.)] полу́да (рідше лу́да, облу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) <Лу́да (полу́да) розпа́лася (розпаде́ться) на оча́х>
[Як (мов, ні́би і т. ін.)] більмо́ (більмо́м) на (в) о́ці
Як (мов, ні́би і т. ін.) в о́ко вліпи́ти <Вліпи́ти в са́ме о́ко>
(112)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) із зав'я́заними очи́ма,
зі сл.
ходити
,
блукати
і т. ін.
не розбираючись, не орієнтуючись у чомусь, не маючи потрібних знань, потрібного досвіду.
Припам'ятайте собі: скільки ви ночей не доспали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима – во тьмі?!
(М. Коцюбинський)
;
То бувало ніби з зав'язаними очима блукали, танцювали на одному місці, за своїм горем і світу ясного не бачили
(І. Цюпа)
;
(113)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) о́ка (о́ко) [в ло́бі (в голові́)],
зі сл.
берегти
,
доглядати
,
пильнувати
і т. ін.
дуже старанно, дбайливо і т. ін.
– Буду, – каже
[Василь],
– тебе, моя зозуленько, як ока берегти
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– А вже що за вірний лісник був з нього, так і не сказати; лісу доглядав, наче свого ока
(О. Кониський)
;
– Повдавались
[дочки]
в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежину, як ока в лобі
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові
(Юліан Опільський)
;
Бог – захист мій у кожен день і мить. Огорне радістю, зніме розпуку, Як око, берегтиме і навчить
(В. Багірова)
;
Як (мов, ні́би і т. ін.) по́рох (сіль) в о́ці
Як (мов, ні́би і т. ін.) ска́лка на о́ці (скалки́ на оча́х) [бу́ти (сиді́ти)]
Як (мов, ні́би і т. ін.) [та] пороши́на (пороши́нка) в о́ці
Як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі (в о́чі) не вско́чити
Як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.)
Як у о́ко впав