СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧЕРЕТИ́НА
, и, ж.
1
.
Стебло очерету
.
Пустотливий білявий хлопчисько .. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною
(З. Тулуб)
;
Він сидів на пеньку і вистругував стрілу з очеретини
(Є. Кравченко)
;
Вони
[вужі]
повипиналися на очеретини й розгойдуючись на них, очеретяними качалочками махали у наш вертольотно-собачий слід
(М. Вінграновський)
;
Вітер-зимовик тужно, заупокійно свистів в очеретини
(В. Дрозд)
;
Сідали на степове озеро дикі качки, ондатра з очеретиною впоперек зубів глипала .. на галасливу підводу, вітер від крайніх меж ніс пелюстки соняшників
(Є. Пашковський)
;
* У порівн.
Перед нею стояв молодий панич, високий, як очеретина, тонкий, як дошка
(І. Нечуй-Левицький)
;
Недалеко від столу, мов очеретини, гнулися дві висохлі жінки
(М. Стельмах)
.
2
.
[I]рідко.[/I]
Збірн. до очере́т.
В темряві никне ріка, Чуть лиш, як плеще, як стогне над нею Очеретина суха та гнучка
(Дніпрова Чайка)
.