СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧЕРЕ́Т
, у, ч.
Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових із високим стеблом та розлогою пірамідальною волоттю, яка росте на берегах рік, озер, на болотах
.
Отже, вони вже й під Хмарищем .. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами
(П. Куліш)
;
Сула вилася нанизу срібною стрічкою по зелених лугах, по сіножатях, по густих очеретах
(І. Нечуй-Левицький)
;
Шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман
(Ю. Яновський)
;
На березі шелестів очерет, нагинаючись до пожовклої осоки, що, наче пишна вродливиця, розпустила шовкові коси, зазираючи в тиху воду
(І. Пільгук)
;
* У порівн.
Всi випростались, нiби очерет пiсля раптового подуву, i глянули один на одного
(Є. Гуцало)
;
// 
збірн.
Стебла цієї рослини
.
Тоненькі, штучно виплетені з очерету тини відділяли Замфірів виноградник від сусідніх
(М. Коцюбинський)
;
– В серпні, як учні зійдуться, ми реставруємо курінь, – з очерету дах зробимо, побілимо
(Б. Антоненко-Давидович)
;
В кожному садку біліла хата, вкрита ґонтом або очеретом
(П. Панч)
;
Сухий очерет затріщав, заговорив гарячими язиками, а над сосняком закурився легенький димок
(М. Дочинець)
.