СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧЕВИ́ДНИЙ
, а, е.
1
.
Дуже помітний; неприхований
.
Він глядів .. в її гарне лице з очевидною приємністю
(О. Кобилянська)
;
Він говорив з очевидним сумом і задумою
(В. Винниченко)
;
Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою
(Іван Ле)
;
Як правило, вона не з'являлася на побачення, вигадуючи потім досить очевидні побрехеньки, що, на її думку, певно, не було гріхом
(Ю. Андрухович)
;
Саме цей контраст між очевидною легковажністю в розмові і надзвичайною, трохи не апокаліптичною глибиною його листів змусив пані де Фервак звернути на нього увагу
(Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля)
.
2
.
Безсумнівний, безперечний
.
Ти його потіш од мене, бо се ж очевидна несправедливість
(М. Коцюбинський)
;
Перемога наша була очевидна
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Він взявся пояснювати, що вони нічого поганого не зробили і марно турбували себе .. подорожні, бо тут, мовляв, очевидне непорозуміння
(Ю. Смолич)
;
Я потягнувся за натовпом до виходу, приходячи до чергового, але цього разу – очевидного висновку
(А. Кокотюха)
;
Вона не могла добрати потрібних слів, щоб пояснити такі очевидні речі
(О. Авраменко)
;
// 
у знач. ім. очеви́дне,
ного,
с.
Те, що не викликає сумнівів, заперечень
.
Я тоді збагнула очевидне – тут її дім, вона почувається киянкою
(С. Процюк)
;
Вона здивувалась, наскільки людина може бути сліпою і не помічати очевидного
(Г. Вдовиченко)
.