СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧЕВИ́ДЕЦЬ
, дця, ч.
Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої-небудь події, пригоди
.
Мединський зрозумів, що перед ним сидить очевидець трагічної події, і змусив Папандреу розповісти все, що той знав
(М. Руденко)
;
– Тут говорили свідки й очевидці
(Л. Костенко)
;
Вина затриманого була безперечна, та він і сам, протверезівши, не боронився, а лише пригнічено слухав свідчення очевидців
(Ю. Винничук)
;
Деякі законодавства визнають покази
[показання]
детектора брехні такими ж чинними, як і свідчення очевидця
(Ю. Іздрик)
;
Складається враження, що ці тисячі очевидців були потрібні не лише для того, щоби вони побачили і почули, як здійсниться написане у пророків
(Т. Прохасько)
.