СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧАРО́ВАНИЙ
, а, е, заст.
1
.
Дієпр. пас. до очарува́ти.
В тій хвилі його розмова зробилася баламутною і він видивився, дійсно очарований сею фіолетовою появою
(І. Франко)
;
Я очарована звістками з Вашого краю, – ще наша доля не загинула, коли у нас такий народ є!
(Леся Українка)
;
– Я очарована тобою. Бачу в тобі великого мужчину
(Б. Лепкий)
;
Тут хорунжий самотньо застиг, i не знати, чи був вiн очарований пшеничним полем, що розкинулося перед ним, чи наздогнала й вцiлила в нього польська куля
(Р. Федорів)
;
// 
у знач. ім. очаро́ваний,
ного,
[I]ч.[/I]
Той, якого очарували
.
– Я не прийшла чарувати. Очаровані й божевільні не чарують і не просять
(У. Самчук)
.
2
.
у знач. прикм.
Який відображає очарування
.
Босфорські води, мов срібло, кипіли Під веслами галери золотої, І очі очаровані гледіли
[гляділи]
На город Софії, колись святої
(П. Куліш)
.