СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЦУ́ПОК
, пка, ч.
Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок
.
Беру колуна, замахуюсь – і він застрягає в оцупку
(М. Стельмах)
;
В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална
(О. Гончар)
;
Роздягаємося догола, намилюємось оцупком прального мила, до болю натираємо шкіру гумкою, виколупуючи з пор тіла радіацію
(А. Михайленко)
;
Удвох з господарем, якого терміново викликали, так-сяк залагодили ту біду, загнавши в дірку оцупок дерева та наскоро заштукатуривши стінку
(Н. Околітенко)
;
З землі стирчали якісь оцупки, а не дерева, а всю пустелю борознили окопи
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.