СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЦУ́ПКУВАТИЙ
, а, е, розм.
Невисокий, але міцної будови; кремезний
.
Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури
(М. Коцюбинський)
;
Біля самого столу опинився Грицько Лисогорко, оцупкуватий хлопець з тривожно-мрійними очима
(В. Речмедін)
;
– А може, вона тебе родила? – хихикаючи, допікає оцупкуватий Іван, а навколо його веселої кирпочки вибиваються і зникають дві ямки
(М. Стельмах)
;
// 
Короткий, схожий на оцупок (перев. про пальці)
.
Василь розчулювавсь, обережно гладив доню заклякло оцупкуватою, незвичною до делікатних рухів рукою по теплих косенятах
(О. Забужко)
;
Поліз
[режисер]
до пачки своїми оцупкуватими пальцями і пом'явши кілька сигарет, таки витяг одну з них, розправив і встромив собі між губів
(О. Ірванець)
.