СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОЦІ́ННИК
, а, ч.
Юридична чи фізична особа, яка має відповідну кваліфікацію та право (спеціальний дозвіл) на проведення робіт з оцінювання чого-небудь; оцінювач
.
Ліворуч здіймалася щось ніби конторка, де стояв оцінник у білій краватці й легенько помахував молоточком
(Д. Паламарчук, пер. з тв. Г. Флобера)
;
Оцінювання державного майна в реструктуризації здійснюється за договором між оцінником – суб'єктом господарювання – та замовником оцінювання або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінювання майна
(з наук. літ.)
.