СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТЬМА́РЕНИЙ
, а, е, рідко.
1
.
Дієпр. пас. до отьма́рити.
– Пішов світ за очі, і слід його пропав. Скільки не ждали .. – дарма: забув Олексич і рідню, і землю свою, колись таку любиму, – усе забув, отьмарений коханням
(Д. Міщенко)
.
2
.
у знач. прикм.
Який отьмарився, став темним
.
* Образно.
Раптом мене пронизав разом з рікою повітря його
[всесвіту]
отьмарений гомін
(В. Стус, пер. з тв. Р. М. Рільке)
.
3
.
у знач. прикм., перен.
Який утратив ясність, гостроту (про розум, свідомість, зір і т. ін.)
.
Отьмарена голова
.