СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТЧИ́НА
, и, ж., заст.
1
.
уроч.
Отчизна (у 1 знач.)
.
Про дальню мріючи отчину, Ти залишала край чужий; Я пам'ятаю цю годину, І плач, і стогін мій смутний
(М. Драй-Хмара)
;
Радуйся, Україно, Мила моя отчино, Прийшла в наш степ новина
(І. Вирган)
;
[
Столітній Бук
:]
Хіба збагнуть старій лихій Совині Ті почуття, які живуть в людині, Що йде на бій за щастя і свободу Своєї Отчини і рідного народу
(П. Воронько)
;
Мале військо низове, як і військо Донське, з'являється опісля одна тисяча п'ятисотого року, одразу несучи цілком обумовлену службу – захист православної віри і отчини
(Г. Колісник)
.
2
.
Ба́тьківщина (див. ба́тьківщина
2
)
.
Великий князь-батько віддасть їм у посаг їх отчину, Смоленське князівство
(М. Грушевський)
;
Василько схопився з місця: – Не треба, Даниле, не хочу я сам. Будемо разом .. Хай буде наша отчина спільна
(А. Хижняк)
;
Ярославна побажала відразу піднятися на забороло, щоб, як вона сказала, окинути оком усю синову отчину – Путивльську землю – і благословити її
(В. Малик)
.