СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТУДИ́
, присл., розм.
Підсил. до туди́; ось туди
.
– Он дивись, де святі ікони! Отуди кланяйся й хрестись!
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Діду, візьміть мене з собою на Княжу гору, я ще ніколи там не був! – Отуди? – дід Гордій показує рукою. – До неба?
(Є. Гуцало)
;
Який саме напрямок обрати? Куди йти? – А отуди! – не розгубилася Орина, махнувши рукою навмання
(І. Андрусяк)
.
(1)
 
Отуди́ к лихі́й годи́ні!,
лайл.
уживається при висловленні здивування, невдоволення, досади і т. ін
.
– Галя... – знову
[Христя]
перехрестилася: – повісилась... – Отуди к лихій годині! – виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк
(Панас Мирний)
.