СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТРУ́ЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ОТРУЇ́ТИ, ую́, у́їш, док.
1
.
кого.
Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами; труїти
.
В його водоймищі риби нема – щороку баби її коноплями отруюють
(М. Стельмах)
;
Громада глухо присягає. Заприсягла. Питає суд: – Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його?
(Т. Шевченко)
;
Одного разу перед виходом на маневри Солод отруїв чотирьох обозних коней
(М. Руденко)
;
Якщо .. єзуїти отруять дона Альфонсо, то щойно він занедужає, вся його влада перейде до рук могутніх вельмож
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
// 
кого, що.
Шкідливо діяти на організм; завдавати шкоди організмові
.
Газ має смертельну властивість лише в приміщенні і отруює тільки через одну-дві години
(О. Донченко)
;
Свинець дістається не тільки до легенів
[друкаря],
але й відкладається в усіх органах і суглобах та отруює кров
(Ірина Вільде)
;
– Я працюю. Я не отруюю себе алкоголем
(О. Гончар)
.
2
.
що.
Робити що-небудь отруйним, шкідливим для здоров'я
.
Трупів тепер не прибирали, і вони розкладалися.., отруюючи і без того важке від спеки й диму повітря
(В. Кучер)
;
У владі людини – отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоч потім очистити їх вона вже ніколи не зможе...
(О. Гончар)
;
* Образно.
Присутність шефа у цеху отруювала повітря. Люди втрачали не лише охоту до жартів, але й до розмов взагалі
(Ірина Вільде)
.
3
.
кого, що, перен.
Позбавляти спокою, щастя, радості; засмучувати, тривожити чим-небудь
.
З-позаду війська до .. табору щоночі підходили цілі табуни голодних вовків, отруюючи повітря своїм огидливим виттям
(А. Кащенко)
;
Не хотіла
[мати]
отруювати дитячу душу розладом у сім'ї і обережно почала готувати сина до того, що мало статися
(С. Чорнобривець)
;
– Аж тепер збагнув, чому ви з таким презирством дивитесь на тих, хто від безділля .. кисне в ресторанах... Правда ваша, – таке життя роз'їдає душу, як іржа, отруює її
(В. Речмедін)
;
Черевики розлізлися, і це отруювало йому існування
(В. Кожелянко)
;
Всього два слова за такий короткий час отруїв її спокій, як їй здавалось тепер, – назавжди
(Любко Дереш)
;
// 
Робити безрадісним, сумним, нещасним
.
Він мені отруював найкращі дні моєї юності
(Б. Лепкий)
;
З перших років навчання і до закінчення художнього інституту проблема хліба отруювала життя
(І. Багряний)
;
[
Маруся
:]
Прощай знов навіки, моя мамо! .. Прости мені, що я наробила тобі стільки горя! що я полином та терном присипала тобі доріженьку, отруїла твою старість гіркою отрутою
(І. Нечуй-Левицький)
;
Хвороба, ненависна хвороба стала йому на шляху, отруїла життя
(Ю. Збанацький)
.
4
.
кого, що, перен.
Справляти чим-небудь нездоровий, шкідливий вплив на кого-, що-небудь
.
Втома. Вона .. налягає на моє тіло зовні й зсередини, отруює кров
(П. Колесник)
;
Острах .. отруював йому кожну згадку про майбутнє
(М. Стельмах)
;
Своїми лекцiями отруював
[професор]
молодi душi; ми ж училися фальшi вiд нього, вiд старого покаянника
(Р. Федорів)
;
Мовою можна отруїти свідомість – і піднести її, прояснити, оздоровити
(М. Рильський)
.