СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТРУ́ТНИЙ
, а, е.
Те саме, що отру́йний.
Після того, як я був підсипав отрутного зілля в Людвікову братину з вином, княжич почав мене помічати
(І. Білик)
;
Збирали вони і препарували риб, раків, змій і ящірок.., навіть отрутних тарантулів
(З. Тулуб)
;
Якби жаби не були отрутні і якби відьма-королева не поцілувала їх, вони б стали червоними трояндами
(О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена)
;
– Це краснохвіст .. Ніколи не бачила? А на спині, як щітка, пучечками волосинки. Я й уколовся. Такі отрутні волосинки!
(О. Донченко)
;
Очевидячки додавала
[вчителька]
ще більше своїх поетичних образів, щоб зробити кореспонденцію цікавішою і отрутнішою для писаря
(І. Нечуй-Левицький)
;
Злий дух лукаво посміхнувся; ревнивий погляд спаленів, і знов в душі його прочнувся отрутний, старовічний гнів
(М. Драй-Хмара)
.