ОТРУ́ТА

, и, ж.

Речовина, здатна спричинити отруєння живого організму або його смерть

Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки. – Отрута, отрута, – шептали молдувани

(М. Коцюбинський)

;

Патер спустив додолу очі, приховуючи радість: отрута почала впливати

(З. Тулуб)

;

Своїми стрілами, змащеними отрутою кураре, наганяли

[воїни]

страх на всю округу

(Ю. Бедзик)

;

Вона стала свідком передсмертної агонії бездомного пса, якому хтось підсипав отрути

(С. Андрухович)

;

* Образно.

Всіх зчарувало воно

[щастя]

навіки, і чари його були отрута. Воно летючою зорею падало в серце і починало горіти

(Леся Українка)

;

* У порівн.

Вже якось до цього й прижилось горе, не таким здавалось, як першого року, а це знову скаламутило всю душу, отрутою поповзло в кожний закуток, де є жива кров

(М. Стельмах)

;

перен.

Хтось або щось, що нестримно вабить до себе, позбавляючи спокою

[

Зінька

Ох, Романе! отруто ж ти моя!.. .. Не зможу ж, не зможу відірвати тебе від серця!..

(М. Кропивницький)

;

От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем недбайливим і тупим... Але признаюся: в малій головці Уже тоді жила отрута рим!

(М. Рильський)

;

Незчувся він, як напився очима отрути любовної і собі на горе жагуче в красуню закохався

(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

;

перен.

Хтось або щось, що згубно впливає на кого-, що-небудь, морально розкладає, розбещує когось

Не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

Софія читала і впивала в себе тонку отруту заздрощів та гіркого жалю

(Леся Українка)

;

Ти не маєш абсолютної певності, ятрила його думка, якби мав її, чи могла б я в тобі виникнути, нікчемний хвалько! Я отрута, і ти дозволяєш мені жити в собі

(В. Підмогильний)

;

Тяжкі сумніви .. у нього враз розвіялися, тільки-но він залишив задушний льох в'язниці. Ніби в його повітрі були якісь справжні бактерії отрути духу...

(Д. Бузько)

перен.

Злість, ненависть

Хоч тряслися руки старого писаки, хоч бризкало перо, одначе з-під його

[нього]

отрута на папері зосталася

(Панас Мирний)

;

– Походжай, доню, та насіннячко лузай! – промовила Прокоповичка ласкаво, але з отрутою в словах

(І. Нечуй-Левицький)

;

Погано в цьому колi, де все скрипить люттю, пашить ненавистю i дихає отрутою

(Р. Андріяшик)

(1)

Тру́пна отру́та

–

отруйна речовина (токсин), що утворюється під час трупного розкладання

Вони

[щури]

побачили портфель, прийшли, понюхали .. й здохли на місці. Може бути, що портфель був зроблений з погано вичиненої шкури і тому в йому

[ньому]

була трупна отрута

(В. Самійленко)

;

Мертвяки до того часу вже почали б розкладатися і забруднювати копальні трупною отрутою

(В. Єшкілєв)

;

(2)

Швидкоді́йна (рідко швидкоді́юча) отру́та

–

токсична речовина, дія якої починається від кількох хвилин до кількох годин після введення

Бачив у кожній простягненій руці невиразні обриси троянського подарунку, у кожному запропонованому куснику хліба і страви присутність швидкодіючої отрути

(С. Процюк)

;

Ціанід калію досі вважають однією з найбільш швидкодійних отрут

(з наук.-попул. літ.)