СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТРУ́ЙНО
.
Присл. до отру́йний.
Вона вже встигла звикнути, що на подвір'ї замість хати понуро стовбичить облуплений комин, а навколо нього отруйно кружляє гаряче ряботиння гершунів
[шершнів]
(М. Стельмах)
;
Звідти
[із закапелків]
пахонуло, отруйно роздуваючи ніздрі, смаженим салом, гіркотою олії, розпеченої на сковорідці
(О. Ульяненко)
;
Плинуть ручаї в душу мені Отруйно І забриніли на останній струні Струйно
(М. Семенко)
;
– Ви незносний, ви святий, мені соромно вас любити, – отруйно казала вона
(У. Самчук)
;
Коли ж хотілось покарати Йому суперників своїх, – Як він отруйно лихословив!
(М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
.