СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТРУ́ЙНИК
, а, ч.
Той, хто отруїв або отруює кого-небудь
.
В усьому винний той хрещений варварин
[варвар]
Вікілла, й найбільше – голощокий Хрисафій, євнух, вічний лис і холодний отруйник...
(І. Білик)
;
– Випадок дає людині подвійні шанси на виграш: чим більше ви поставили, тим більше виграєте, якщо тільки зумієте дочекатися. – Все це чудово, але чекати в оточенні убивць і отруйників...
(Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма)
.