СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТРУ́ЙНИЙ
, а, е.
1
.
Який є отрутою; який спричиняє отруєння
.
Синильна кислота надзвичайно отруйна
(з наук. літ.)
;
Рідкий фтороводень – дуже агресивний і отруйний
(з навч. літ.)
;
// 
Який має в собі отруту; здатний спричиняти отруєння
.
По їх
[каміння]
голих випнутих боках .. слався м'ясистим листом отруйний молочай
(М. Коцюбинський)
;
Запахло отруйною чемерицею
(М. Стельмах)
;
Сандра .. стала перебирати гриби, відокремлюючи їстівні від отруйних та несмачних
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
Накопавши всякого отруйного зілля та коріння, вона виварила його, щоб мати під рукою трутизну
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;
// 
Який шкідливо діє на здоров'я людини
.
Він – метранпаж, вісім годин у день він стоїть в отруйному пилові своєї друкарні
(М. Хвильовий)
;
Зотлілий дім в отруйному диму... Тут ми жили
(С. Голованівський)
;
Простір насичений хмарами отруйних випарів тисяч і тисяч заводів, фабрик
(О. Бердник)
;
// 
перен.
Який згубно діє на кого-, що-небудь; шкідливий
.
Та пісня має у собі щось отруйне
(М. Коцюбинський)
;
В кімнатах наполягла на все тиша, якась отруйна, сонлива
(С. Васильченко)
;
Мій мозок бентежили отруйні уявлення й думки
(В. Домонтович)
.
2
.
Який виділяє отруту, вироблену спеціальними залозами (про плазунів, комах)
.
Андрійко павуків не ловить. Вони страшні, сірі, .. до того ж усім відомо, що вони отруйні
(О. Донченко)
;
Грицько перелякався був, сам Григорій теж розгубивсь, але не показав цього. А вкусив щитомордник – страшна, отруйна гадюка
(І. Багряний)
;
* Образно.
Вони до нас підкрались крадькома, скажені звірі і отруйні гади
(М. Бажан)
;
// 
Який є органом, що виділяє отруту
.
Жовті цівки густої рідини поповзли склом: мабуть, це й справді була отрута, яку випускали із дзьобів отруйні залози чудиська
[павука]
(В. Владко)
;
Душать
[змії]
обох молодят у сувоях тугих найтісніших, Зубом отруйним у тіло впиваючись
(М. Зеров, пер. з тв. Лукреція)
.
3
.
перен.
Злісний, ненависний (у 2 знач.)
.
Сьогодні, прориваючись танком, народ у прах повергає звіра зажерного й отруйну його мисль!
(П. Тичина)
;
Отруйні, ущипливі слова вже крутилися на язиці, але у Малахова стало глузду їх не вимовити
(В. Собко)
;
Ладна вжалити
[стара]
мене отруйним оком, а сама так солоденько сокорить, аж сокоче, мов курочка-несучка з яйцем
(І. Білик)
.