ОТРУ́ЄННЯ

, я, с.

Дія і стан за знач. отруї́ти і стан за знач. отруї́тися.

– Вас могли б обвинуватити в замаху на отруєння з метою грабунку

(В. Підмогильний)

;

Ми виступаємо проти винищення лісів, проти отруєння річок заводськими стічними водами

(Остап Вишня)

;

Інморте довідався, що готується відлучення його ордену від церкви, і влаштував отруєння папи

(О. Авраменко, В. Авраменко)

;

З дитинства вона розумілася на тих фарбах, знала, як згубно діють вони на організм, але й знала, як рятуватися при отруєнні ними

(М. Старицький)

;

Полковник не зовсім розумів листа майора, бо той диктував цей документ ще під впливом невеличкого отруєння алкоголем

(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)

;

Це був поклик помсти .. Це був немилосердний захист своєї віри. І це був порив волі, отруєння безбережною свободою

(М. Дочинець)

△

(1)

Харчове́ отру́єння,

мед., хім.

–

гостре або хронічне захворювання, що виникає внаслідок споживання продуктів, що містять отрути

Харчове отруєння супроводжується болем у животі, нудотою, блювотою, що повторюється, діареєю

(з наук. літ.)

;

У лікарні йому промили шлунок і сказали, що це харчове отруєння

(Любко Дереш)

;

(2)

Хроні́чне отру́єння,

мед., хім.

–

отруєння, яке виникає внаслідок тривалого проникнення в організм незначних кількостей отрути

Вівсяні крупи вводять до харчового раціону тих, у кого хронічне отруєння свинцем

(з наук.-попул. літ.)

;

Нікотин порушує діяльність нервової системи і при курінні спричинює хронічне отруєння організму

(з навч. літ.)