СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТРУ́ЄНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до отруї́ти.
Текля плюнула на мішки цукру, отруєного гасом
(Ю. Смолич)
;
Змій був мудрий. Отруєну страву перший раз дав псові. Пес нараз іздох
(А. Калин)
;
– Готових страв не чіпати, вони можуть бути отруєні
(Григорій Тютюнник)
;
Стрілу витягли, але Василь зліг у постіль – стріла була отруєна
(А. Хижняк)
;
Нехай я отруєна злою журбою, Та в пісні на всяку отруту є лік
(Леся Українка)
;
// 
отру́єно, безос. пред.
Пристав підскочив, як опарений: – .. Та тут, здається, все кує крамолу, все отруєно одним духом
(С. Васильченко)
;
– Бач, заманулося більшого: кохання, слави. А чого ж досяг? Тільки й того, що позбувся друга, перестав поважати сам себе, а свідомість назавжди отруєно честолюбством
(М. Дашкієв)
.
2
.
у знач. прикм.
Який отруївся
.
– Ось узяти б, наприклад, маски для затруювання газами. Натягнеш собі таке на голову, і ти вже отруєний
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.