СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
О́ТРОЧИЙ
, а, е, заст., книжн.
1
.
Стос. до отроцтва
.
Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ
(М. Рильський)
;
Був увесь Богданків рід: сини з жонами, доньки з мужами, ті з дітей їхніх, котрі досягали вже отрочого віку
(Д. Міщенко)
.
2
.
Прикм. до о́трок.
В моїй немудрій отрочій душі застрягла тернова колючка
(Г. Пагутяк)
;
– Це воля князя чи тільки цього отрока? – спитав ігумен Полікарпа, коли Петро пішов. – Гадаю, що це воля отроча, – сказав Полікарп
(Валерій Шевчук)
.