СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
О́ТРОК
, а, ч.
1
.
заст.
Хлопець-підліток
.
А отрок Самуїл усе ріс та здобував ласку як у Господа, так і в людей
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка!
(М. Рильський)
;
– Я в ту пору був у питанні стосунків двох статей не тільки недосвідчений, сором'язливий наївнячок, а й непорочний отрок
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Отже, ти, отроче, на порозі мудрості...
(О. Гончар)
.
2
.
іст.
У Давній Русі – князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник
.
Біля дверей княжого дому Семена Олуєвича і Василя Гавриловича зустріли два отроки
(А. Хижняк)
;
Князь наказав принести гуслі. – Заграй і заспівай, отроче! Хлопець пройшовся пальцями по струнах – і вони раптом ожили, забриніли, зарокотали, мов живі
(В. Малик)
;
Роздуми його обриває оклик чатуючого коло дверей отрока. Він оповіщає князя про прихід нарочитих мужів
(Д. Міщенко)
.