СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОТОЩА́ТИ
, а́ю, а́єш, док., заст.
1
.
Дуже схуднути, знесиліти внаслідок недоїдання; охляти
.
– А котрі воли отощали, То ті марно пропали
(П. Чубинський)
.
2
.
Зголодніти (у 1 знач.)
.
У горлі пересохло! Не ївши, отощала
[Ївга],
ноги потомились, а лихо і біда на думці усе як тут
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Я так отощав, не ївши зранку, що й радуватись не здужаю
(П. Куліш)
.