СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОТО́ЧУВАННЯ
, я, с.
1
.
Дія за знач. ото́чувати.
В Україні у 1932–1933 рр. було застосовано військові сили для оточування територій після вилучення харчів у населення
(з наук. літ.)
;
Такий вид смертної кари, як замуровування, передбачав оточування людини з усіх боків глухими стінами, після чого та вмирала від голодного виснаження або зневоднення
(із журн.)
.
2
.
Те саме, що ото́чення 3, 4
.
Авторитет – певна соціальна роль людини, з якою пов'язані відповідні очікування з боку оточування
(з навч. літ.)
;
У 1887 р. С. Форбс запропонував для природного комплексу живих організмів та їх абіотичного оточування спеціальний термін – “мікрокосм”
(з наук.-попул. літ.)
.