СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОТОЧЕ́НЕЦЬ
, нця, ч., розм.
Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ
.
Два дні на очах у німців оточенці гатили переправу через болото
(Л. Первомайський)
;
Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти
(В. Козаченко)
;
– В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців – і росіян, і білорусів, і узбеків, і грузинів!..
(О. Гончар)
;
– Останній бій був у Небилівці. Наші не могли через Синюху перейти й окопалися в цьому лісовому селі. Про це мені оточенець розказував
(К. Гриб)
.