СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОТОЧА́ТИСЯ
ОТО́ЧУВАТИСЯ
, уюся, уєшся, рідко ОТОЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОТОЧИ́ТИСЯ, очу́ся, о́чишся, док.
1
.
Оточувати (у 1 знач.) себе ким-, чим-небудь
.
За слов'янською традицією оборонні споруди, якими оточалися міста, складалися із земляних валів з дерев'яними стінами або у формі частоколу
(з наук. літ.)
;
Поляки, збившись в одну купу, оточилися возами у своєму таборі
(А. Кащенко)
;
Усі станції обернулись у фортеці, міста оточились валами, бункерами, колючими дротами
(У. Самчук)
.
2
.
Ставати, виявлятися оточеним ким-, чим-небудь
.
Її зеленкуваті очі в червоних повіках оточались колом променистих зморщок задоволення
(М. Коцюбинський)
;
Вона
[хатка]
поступово оточувалася туманом, і в серпанку тому дивно палала червонолиста вишня
(Валерій Шевчук)
.
3
.
тільки недок.
Пас. до ото́чувати, оточа́ти.
Округа Берліна радіусом на двадцять кілометрів оточується світляним кордоном
(В. Винниченко)
.