СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОТОРО́ЧКА
, и, ж.
Вузька смужка тканини, хутра тощо, нашита на краї одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; крайка (у 3 знач.), облямівка (у 1 знач.)
.
Святослав .. прокидався до схід сонця, вмивався холодною водою, одягався, накидав на плечі червоне, із золотою оторочкою корзно
(С. Скляренко)
;
З-під чорної оторочки кожушини в нього квітами червоніла маніжка
(С. Чорнобривець)
;
Дід Мороз. У білій шапці з червоним верхом, у червоній шубі з білою оторочкою, з довгою білою ватяною бородою
(В. Нестайко)
;
А на гречині макова сорочка, ще й чорний пояс, срібна оторочка
(Л. Костенко)
;
* Образно.
Зелена хвиля піною скипа, Мережану вдягає оторочку
(Л. Забашта)
.