СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОТОРОЧИ́ТИ
ОТОРО́ЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., ОТОРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., що.
1
.
Обшивати краї одягу, взуття і т. ін. яким-небудь іншим матеріалом для оздоблення; облямовувати (у 1 знач.)
.
Її оленячу куртку оторочувало густе сріблясте хутро
(В. Єшкілєв)
;
Чотирьох ніжок
[оленя]
було мало – це лише на один унт, – але вона добавила ще чотири .. і пошила. Розцяцькувала їх, оторочила риссю
(І. Багряний)
.
2
.
перен.
Оточувати, оповивати вузькою смугою чого-небудь
.
Село з .. вишневими садками облягло її
[долину]
узорчатою лиштвою, а чиста річка оторочує синьою гальонкою
(Панас Мирний)
;
Його сива борода оторочувала зблідле обличчя
(Валерій Шевчук)
;
Пір'я з .. подушок піднімалося, оторочувало його голову ореолом мученика
(О. Ульяненко)
;
Спочатку зима лягла на вершинах гір, потім густою бахромою оторочила узгір'я і спустилася в долину
(С. Чорнобривець)
.