СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
О́РАНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до ора́ти.
Може, й не ораний цей степ ніколи, плуга не знав, і нічия коса, мабуть, тих трав не торкалась!
(О. Гончар)
;
Колишній осавул, а тепер зимівчанин Іван Гапочка нетерпляче переминався з ноги на ногу: несправедливо посадили на ораних ним ґрунтах Гриця Колоса
(Ю. Мушкетик)
;
Лоскотало у носi вiд запаху ораної землi – хтось пiд горою готував нинi поле пiд зяб
(Г. Вдовиченко)
;
// 
о́рано, безос. пред.
– Весна припізнилася. У нього ще й скиби не орано. – І в нас не орано. Але нема панщини! Нема панщини!
(І. Франко)
;
– А коли це ти будеш орати свою ниву?.. В людей уже пшениця колос викидає, а в тебе ще й не орано!
(С. Васильченко)
;
– Війську потрібен спочинок, та й про зиму слід подумати. Поспільству час вертатися до плуга, бо ж по всій Україні ні орано, ні сіяно
(П. Загребельний)
;
// 
у знач. ім. о́ране,
ного,
с.
Зоране поле; рілля
.
Треба буде І на чужі люди Подивитись, як живуть: Чи орють, Чи не на ораному сіють І просто жнуть
(Т. Шевченко)
;
Тільки коли віз загримкотів по ораному – трактор пройшовся впоперек лісосмуги, – Івась розплющив очі: віжки тяглись по траві
(В. Дрозд)
.