СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОННО́
ОНО́
, ОННО́, част.
1
.
вказ., розм.
Те саме, що он.
– Десь і мати-удовиця на чужині заробляє, та й синові не з медом доводиться, оно й сюди не гуляти приїхав: щодня щось показує нашим лінюхам
(Дніпрова Чайка)
;
– Я звідси родом .. – .. Із самих Клеченців? – Та ні! Оно – З Матвіївки, – вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками
(І. Вирган)
;
– Тобі чого? – переступив дорогу високий, худий чернець. – Та я... друкарню... – зніяковів
[Тарас]. –
Оно вона! – вказав чернець. – Он за пекарнею...
(Василь Шевчук)
;
Мені весело за Малушу. Онно яка, думаю, в мене сестра!
(І. Білик)
.
2
.
видільна, діал.
Тільки, лише
.
В хаті тихо, оно діти сопуть
(Сл. Б. Грінченка)
;
Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марисі молодої
(П. Чубинський)
.