СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВАНДРУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок., діал.
Мандрувати
.
Ой зійшли, зійшли два місяці ясних – Та й вандрували два товариші красних
(П. Чубинський)
;
– Чи не важко тобі буде вандрувати на коні в далеку дорогу?
(І. Нечуй-Левицький)
;
Опрiч свого ремесла, Петро Гельє кохався в механiцi. Раз якось навiдався до нього один iталiянець
[італієць],
з котрим Гельє, вандруючи, запiзнався в Флоренцiї
(М. Коцюбинський)
.