СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВАНДАЛІ́ЗМ
, у, ч.
Руйнування і нищення пам'яток мистецтва й культури
.
Перед очима комісії постало бридке видовище дикого вандалізму: розірвані й розкидані по підлозі книжки, загиджені рештки розбитих погрудь Шевченка й Франка
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Для нових власників твори мистецтва виявилися зайвими. Такі акти вандалізму стали можливими за умов байдужості людей та влади: пам'ятки культури зникали одна за одною, ніхто цього навіть не помічав
(з газ.)
;
// 
Безжальне ставлення до чого-небудь цінного
.
– З цієї краси
[мармуру]
треба різати богинь і героїв, але цю красу нищить на вогні поміщик-дикун Коростишев. Він з мармуру випалює вапно! – Який вандалізм, який вандалізм! – задзвеніла приємним голосочком тоненька миловидна дівчина
(М. Стельмах)
.