СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ОБТЕ́РТИ
ОБТИРА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ОБТЕ́РТИ, ОБІТЕ́РТИ, обітру́, обі́тре́ш; мин. ч. обте́р і обіте́р, ла, ло; док.
1
.
що, чим, об що, від чого.
Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим
.
Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи
(Панас Мирний)
;
– Оця хустина – обтирать чоло, Цей персник – люте відганяти зло
(М. Рильський)
;
Ще гаразд не обмила
[Мелашка]
тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником
(І. Нечуй-Левицький)
;
Коли Орися піднесла йому полумисок з грушами, взяв одну, обтер об рукав білої сорочки й почав їсти
(О. Довженко)
;
Шмулєвич дбайливо, до крихти обітер шматком здоби блюдце
(О. Ульяненко)
;
// 
кого, що, чим, з чого.
Витираючи, знімати щось з поверхні
.
Вольф .. широкою долонею обтирав собі піт із чола
(І. Франко)
;
Він
[Сокіл]
обтирав тремтячими пальцями шматок світло-жовтого металу, зчищав з нього порох
(В. Владко)
;
Тунгуз поставив гвинтівку до дерева і, обтираючи рясний піт з обличчя, сів на колоді
(І. Багряний)
;
Вона пізнала те місце, де лежав одного весняного дня Тимко після бійки з братом, а вона обтирала йому кров із подряпаної щоки
(Григорій Тютюнник)
;
Під ногами розквітали фіолетовим цвітом якісь .. рослини. Славко зірвав одну. Вона вп'ялася йому в пальці, пирснула коричневою рідиною. Сильно защеміло. Хлопець скрикнув від болю і почав обтирати руку полою куртки
(О. Бердник)
;
Устя запаскою піт з чола обтирала
(Ю. Логвин)
;
Дитина, не вміючи боронитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що хто-небудь прибіжить його оборонити і обітерти...
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні
(Марко Вовчок)
;
По дорозі підняв
[Карпо Петрович]
Дорин картуз, обтер старанно .. рукавом глину і поніс так в лівій руці
(М. Коцюбинський)
.
2
.
кого, що.
Розтирати тіло з лікувальною метою шматком тканини, намоченої в якій-небудь рідині
.
Роздягли Павла до голого тіла .. Санітари обтерли його спиртом
(В. Кучер)
;
// 
Протирати по поверхні якою-небудь речовиною
.
Він .. скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле, жовтаве од старості тіло
(М. Коцюбинський)
;
Інес обтерла скроні лавандовою водою. Королева заплющила очі. Дрімала знову
(Н. Королева)
;
Випросиш у попаді крумплину
[картоплю]
. Розітнеш її, одну половину з'їж сирою, другою обітреш хворі ноги і посадиш у городі
(М. Дочинець)
.
3
.
що, рідко.
Робити стертим, потертим з поверхні; пошкоджувати тертям поверхню чого-небудь
.
Обтерти одяг
.
4
.
тільки док., кого, перен., розм.
Призвичаїти до якої-небудь обстановки; навчити поводитися в якомусь середовищі
.
[
Смотрицька
:]
Він просто по молодості не вміє володіти почуттям правди. Ми його обітрем, і побачиш, усі заздритимуть тобі
(М. Стельмах)
;
Його
[Марка]
жарт має мірку, а відтак не раз – розрахунок. Терло їх з Лавріном життя обох, але обтерло не на одне. Й саме через те Кайданові не сподобалось їхнє таємниче шепотіння окрай небезпеки
(Ю. Мушкетик)
.
Оббива́ти (обтира́ти) / обби́ти (обте́рти) поро́ги (порі́г)
Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі)
(1)
 
Обте́рти (обіте́рти) піт з чола́
кому, чийого
:
а)
 
полегшити чию-небудь долю
.
Чи той вибраний Якима голосом пан зі Львова обітре той кривавий піт з мужицького чола
(Н. Кобринська)
;
б)
 
відпочити після сильної втоми
.
Тепер можна було і піт обтерти з чола, і амуніцію поправити, і цигарку закурити. – Зв'язок налагоджено, товаришу лейтенанте!
(М. Стельмах)
;
(2)
 
Обтира́ти но́са
кому, фам.
ростити, виховувати когось
.
– Ви мені носа не обтирали, а на мою бесіду можете так потакувати .. Сварка починала вже ставати бійкою
(В. Стефаник)
;
(3)
 
Обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ (діал. вугли́)
де, у кого, біля кого, чиї, зневажл.
:
а)
 
жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи)
.
Чого мені журитися? .. Що я вік свій потираю Вугли в чужих хатах?
(І. Манжура)
;
А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома!
(С. Васильченко)
;
Заходив якийсь тип, що вже двадцять років обтирає вугли в Нью-Йорку
(А. Хижняк)
;
А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які .. ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки?
(П. Загребельний)
;
б)
 
часто або подовгу бувати десь, у когось, біля кого-небудь
.
Тоді були вони з нею приятелями й разом обтирали кутки в батюшчиних кімнатах
(С. Васильченко)
;
Він хоч уже і не такий собі великий панище, але служебник, коло панів кутки обтирає
(І. Чендей)
;
П'ять років обтирав кутки в чужих містах та будинках
(Валерій Шевчук)
;
(4)
 
Обтира́ти / пообтира́ти [спи́ною] сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.)
стояти або сидіти без діла у приміщенні чи біля нього; байдикувати
.
Я засмутився від думки, що доведеться цілий день обтирати стіни цього непривітного, прокуреного цигарковим димом приміщення
(В. Малик)
;
В конторі вже з самого ранку .. обтирають стіни заслужені колгоспні нероби
(П. Загребельний)
;
Хлопці й дівчата обтирають у фоє спинами крейду, плюхають насіння
(Ю. Мушкетик)
.