ОБТЕ́РТИ

див.

обтира́ти

ОБТИРА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ОБТЕ́РТИ, ОБІТЕ́РТИ, обітру́, обі́тре́ш; мин. ч. обте́р і обіте́р, ла, ло; док.

що, чим, об що, від чого.

Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим

Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи

(Панас Мирний)

;

– Оця хустина – обтирать чоло, Цей персник – люте відганяти зло

(М. Рильський)

;

Ще гаразд не обмила

[Мелашка]

тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником

(І. Нечуй-Левицький)

;

Коли Орися піднесла йому полумисок з грушами, взяв одну, обтер об рукав білої сорочки й почав їсти

(О. Довженко)

;

Шмулєвич дбайливо, до крихти обітер шматком здоби блюдце

(О. Ульяненко)

;

кого, що, чим, з чого.

Витираючи, знімати щось з поверхні

Вольф .. широкою долонею обтирав собі піт із чола

(І. Франко)

;

Він

[Сокіл]

обтирав тремтячими пальцями шматок світло-жовтого металу, зчищав з нього порох

(В. Владко)

;

Тунгуз поставив гвинтівку до дерева і, обтираючи рясний піт з обличчя, сів на колоді

(І. Багряний)

;

Вона пізнала те місце, де лежав одного весняного дня Тимко після бійки з братом, а вона обтирала йому кров із подряпаної щоки

(Григорій Тютюнник)

;

Під ногами розквітали фіолетовим цвітом якісь .. рослини. Славко зірвав одну. Вона вп'ялася йому в пальці, пирснула коричневою рідиною. Сильно защеміло. Хлопець скрикнув від болю і почав обтирати руку полою куртки

(О. Бердник)

;

Устя запаскою піт з чола обтирала

(Ю. Логвин)

;

Дитина, не вміючи боронитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що хто-небудь прибіжить його оборонити і обітерти...

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні

(Марко Вовчок)

;

По дорозі підняв

[Карпо Петрович]

Дорин картуз, обтер старанно .. рукавом глину і поніс так в лівій руці

(М. Коцюбинський)

кого, що.

Розтирати тіло з лікувальною метою шматком тканини, намоченої в якій-небудь рідині

Роздягли Павла до голого тіла .. Санітари обтерли його спиртом

(В. Кучер)

;

Протирати по поверхні якою-небудь речовиною

Він .. скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле, жовтаве од старості тіло

(М. Коцюбинський)

;

Інес обтерла скроні лавандовою водою. Королева заплющила очі. Дрімала знову

(Н. Королева)

;

Випросиш у попаді крумплину

[картоплю]

. Розітнеш її, одну половину з'їж сирою, другою обітреш хворі ноги і посадиш у городі

(М. Дочинець)

що, рідко.

Робити стертим, потертим з поверхні; пошкоджувати тертям поверхню чого-небудь

Обтерти одяг

тільки док., кого, перен., розм.

Призвичаїти до якої-небудь обстановки; навчити поводитися в якомусь середовищі

[

Смотрицька

Він просто по молодості не вміє володіти почуттям правди. Ми його обітрем, і побачиш, усі заздритимуть тобі

(М. Стельмах)

;

Його

[Марка]

жарт має мірку, а відтак не раз – розрахунок. Терло їх з Лавріном життя обох, але обтерло не на одне. Й саме через те Кайданові не сподобалось їхнє таємниче шепотіння окрай небезпеки

(Ю. Мушкетик)

◇

Оббива́ти (обтира́ти) / обби́ти (обте́рти) поро́ги (порі́г)

див.

оббива́ти

;

Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі)

див.

обсу́шувати

;

(1)

Обте́рти (обіте́рти) піт з чола́

кому, чийого

а)

полегшити чию-небудь долю

Чи той вибраний Якима голосом пан зі Львова обітре той кривавий піт з мужицького чола

(Н. Кобринська)

;

б)

відпочити після сильної втоми

Тепер можна було і піт обтерти з чола, і амуніцію поправити, і цигарку закурити. – Зв'язок налагоджено, товаришу лейтенанте!

(М. Стельмах)

;

(2)

Обтира́ти но́са

кому, фам.

–

ростити, виховувати когось

– Ви мені носа не обтирали, а на мою бесіду можете так потакувати .. Сварка починала вже ставати бійкою

(В. Стефаник)

;

(3)

Обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ (діал. вугли́)

де, у кого, біля кого, чиї, зневажл.

а)

жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи)

Чого мені журитися? .. Що я вік свій потираю Вугли в чужих хатах?

(І. Манжура)

;

А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома!

(С. Васильченко)

;

Заходив якийсь тип, що вже двадцять років обтирає вугли в Нью-Йорку

(А. Хижняк)

;

А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які .. ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки?

(П. Загребельний)

;

б)

часто або подовгу бувати десь, у когось, біля кого-небудь

Тоді були вони з нею приятелями й разом обтирали кутки в батюшчиних кімнатах

(С. Васильченко)

;

Він хоч уже і не такий собі великий панище, але служебник, коло панів кутки обтирає

(І. Чендей)

;

П'ять років обтирав кутки в чужих містах та будинках

(Валерій Шевчук)

;

(4)

Обтира́ти / пообтира́ти [спи́ною] сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.)

–

стояти або сидіти без діла у приміщенні чи біля нього; байдикувати

Я засмутився від думки, що доведеться цілий день обтирати стіни цього непривітного, прокуреного цигарковим димом приміщення

(В. Малик)

;

В конторі вже з самого ранку .. обтирають стіни заслужені колгоспні нероби

(П. Загребельний)

;

Хлопці й дівчата обтирають у фоє спинами крейду, плюхають насіння

(Ю. Мушкетик)