СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМОРО́ЧИТИ
ОБМОРО́ЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., ОБМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, розм.
1
.
Спричиняти запаморочення, затуманювати свідомість
.
Враз тебе там обморочать блиск і пахощі гніткі
(Леся Українка)
.
2
.
Заплутувати (у 4 знач.), задурювати кого-небудь, запевняючи в чомусь з метою обману; морочити
.
Обморочує, блимає думка, – він же обморочує мене, як професійний спокусник
(О. Забужко)
;
[
Степанида
:]
Якби не Василь, то обморочили б тебе
(М. Кропивницький)
;
Мабуть, сатана обморочив, подумав Хома, та й пішов до кума Петра
(Р. Іваничук)
;
Абат, побачивши, що вона вагається, подумав, що вже наполовину умовив її, і до сказаних раніше додав іще чимало таких слів, поки її до краю не обморочив
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
.