СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НЕНА́СИ́ТНИЙ
, а, е.
1
.
Який не може насититися, жадібний до їжі; ненажерливий (у 1 знач.)
.
Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став, Про хитру пліть, про ненаситну щуку
(М. Рильський)
;
До всього, здавалося, він втратив інтерес. Одне, що цікавило його, це їжа. На неї він накидався пожадливо і був ненаситний
(І. Цюпа)
;
– І нечистий їх не візьме, саранчат ненаситних! – лаялись дядьки, оглядаючи обнесені нами яблуні, мало що не відразу після зав'язі
(А. Дімаров)
;
Варто подумати, чи не знайдеться для твоєї крові кращого застосування або чи не знайдеться трохи дешевшого харчу для підгодівлі ненаситної худоби
(О. Тесленко)
;
Вже узгір'я були всіяні мертвими черепашими панцирами, що їх до останку виссали зграї ненаситних колібрі, аби звити собі в них нові просторі гнізда
(Ю. Іздрик)
.
2
.
перен.
Який не задовольняється досягнутим, тим, що має
.
Яків через якусь годину опиняється біля старого кладовища, з буйної зелені якого ледве маячить прадавня церква. Тут уже по-своєму порядкує ненаситний отець Миколай
(М. Стельмах)
;
Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка .. для ненаситних володарів рабовласницького Півдня
(О. Гончар)
;
Все скаржилась
[Бобренчиха],
ходила якось боком. Кляла Бобренка на усі лади. А ненаситна! – що нагледить оком, то дзьобом так і вихопить з води
(Л. Костенко)
;
// 
у знач. ім. нена́си́тний,
ного,
ч.
Людина, яка виявляє велику жадобу до чого-небудь, не задовольняється досягнутим
.
Не хижа злоба, не злорадство хитрого, не жадібність ненаситного світилася в його очах, а радість перемоги
(П. Колесник)
;
// 
Який виражає велику жадобу до чого-небудь
.
Від цього погляду, якогось ненаситного й звіриного, Тасі ставало моторошно
(Л. Дмитерко)
;
// 
Який має великий інтерес до чого-небудь, дуже цікавиться чимсь
.
Іван Маркевич був ненаситний у музиці. Він весь час шукав нового
(Ю. Збанацький)
;
Старому було шкода кожної, буквально кожної згаяної години й кожного штиха лопати, з-пiд якої очiкував нової знахiдки; вiн був ненаситним у своєму прагненнi розкрити ще одну тайну
(Р. Федорів)
;
Ти ненаситний у потребі бути прочитаним і тобі мало людей, котрі по-справжньому шанують тобою зроблене
(С. Процюк)
;
// 
Надзвичайно великий щодо свого виявлення
.
На його змарнілім лиці знати було ненаситну цікавість
(О. Маковей)
;
Його
[кошового]
вояцька душа, його ненаситна зненависть до ворога змушували бути в найнебезпечніших місцях
(С. Добровольський)
;
Його жадоба пізнати навколишній світ була ненаситною
(В. Владко)
.