НАСТУПИ́ТИ

див.

наступа́ти

НАСТУПА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАСТУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. насту́плять; док.

Ставати ногою, лапою і т. ін. на кого-, що-небудь

Кидаюсь в натовп .. і наступаю комусь на ноги

(М. Коцюбинський)

;

– Руками розгортайте колоски, не наступайте на стебла

(О. Донченко)

;

Івась устав, хотів іти на місце та наступив на ногу дідові

(Панас Мирний)

;

Оріховська під партою наступила Дарці на черевик

(Ірина Вільде)

;

Підошви їхніх босих ніг так затверділи й ороговіли, що на степову гадюку скіф'янка наступить ногою, розчавить її, а та безсила прокусити загрубілу й затверділу підошву

(В. Чемерис)

;

– Спасибі, хлопче, що не наступив, пожалів. Чим тобі помогти можу?

(В. Лис)

;

рідко.

Налягати вагою свого тіла на ногу, лапу і т. ін

В саду на глухій алеї виявляються дві химерні тіні: одна, закутана, наступає на ногу, кульгає, друга, висока, запобігливо придержує під руку

(С. Васильченко)

З боєм просуватися вперед, переслідуючи противника; здійснювати наступ; протилежне

відступати

(у 2 знач.)

Полк тоді саме наступав у горах північним берегом Дунаю

(О. Гончар)

;

на кого – що.

Атакувати кого-, що-небудь; нападати на когось, щось для захоплення, завоювання

Одначе перші ж фронтові зведення почали його бентежити: не ми наступали, а ворог наступав на нас!..

(Б. Антоненко-Давидович)

;

На країну Італьянську

[італійську]

сильне військо наступило

(Леся Українка)

;

Інтенсивно діяти проти кого-, чого-небудь для досягнення бажаних наслідків

Непохитно стояла

[організація]

на своїх позиціях, незалежно від кон'юнктури і без огляду на силу ворогів, що наступали на неї чи то справа, чи зліва

(О. Шугай)

перев. недок., на кого – що.

Рухаючись уперед, тиснути кого-небудь

Вінкельмана шарпають, смикають, вимагають відповіді, грізно наступають на нього

(В. Винниченко)

;

Дубовик розлютовано замахнувся на Марину.., але Марина рішуче наступає на нього, Дубовик задкує до порога

(Г. Епік)

;

Вона .. схопила себе за горло і стала давити, схвильовано сапаючи та наступаючи на Сергія

(Григорій Тютюнник)

;

Наполегливо вимагати, домагатися чого-небудь, доводячи щось

Він

[Чагар]

почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю підстави сумніватись

(М. Хвильовий)

;

– Хай і божевільна, хай і патлата, та все не така, як ти, – показала язик Машка. – Яка? Яка я? – наступала Варка

(Л. Яновська)

перен.

Наближаючись, насуватися на що-небудь (про неживі предмети, явища природи)

Плавні горіли, вогняні гори наступали на них, несли усьому смерть

(М. Коцюбинський)

;

Міська і промислова забудова наступає на сільськогосподарські землі, а вони, у свою чергу, тіснять лісові й пасовищні угіддя

(з навч. літ.)

;

Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем

(Л. Глібов)

;

Щільно оточувати, прилягати до чого-небудь

Тайга з усіх боків наступала на скелі й неглибокі ущелини

(О. Донченко)

;

Але, що більше наступало місто на околиці, жити водяникам ставало усе складніше

(Ю. Винничук)

Те саме, що настава́ти 1, 2

Надворі, бач, Наступає свято...

(Т. Шевченко)

;

Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір

(Леся Українка)

;

Яскраво палають вогнища на верховині. Неначе кличуть до себе погрітися, бо ніч наступає свіжа і росиста

(П. Воронько)

;

Весна наступала швидко, нестримно, навально

(В. Козаченко)

;

Менi щастить приходити туди, де наступає край. Це не випадковий збiг обставин

(Р. Андріяшик)

;

Наступила коротка перерва, хвилина глибокого спокою

(Б.-І. Антонич)

;

Серед тиші, яка наступила з приходом Семена, у веселій Ульчиній кімнаті було як на зеленім моріжку

(Д. Бедзик)

;

Те саме, що става́тися.

Коли це

[щось страшне]

мало наступити, ніхто не знав, та все лише до того всі ладилися

(Н. Кобринська)

;

Хто хоче змінити віру батьків, той .. перше тихо прив'язується до нової віри, віри якоїсь однієї, і вже потім зміна віри наступає сама собою, як результат попереднього переконання

(І. Огієнко)

◇

Ведмі́дь (слон) на ву́хо наступи́в

див.

ведмі́дь

;

(1)

Наступа́ти (насіда́ти, напада́ти і т. ін.) сло́вом

на кого

–

у розмові домагатися чого-небудь від когось

Він наступав тепер на Сидорчука кожним своїм словом, сухим і гострим, як ніж

(Ю. Бедзик)

;

(2)

Наступа́ти / наступи́ти на го́рло (зневажл. на горля́нку)

кому і без дод.

–

настирливо вимагати від когось чого-небудь або спонукати, примушувати до чогось

[

Нартал

Мовчиш, мовчиш? Ага, я наступав тобі на горло?

(Леся Українка)

;

Славка наступала батькові на горло – кинь торгівлю

(С. Чорнобривець)

;

Несподіваний обшук врятує його від сварки з отим чужим гуртоправом і чабаном, що просто наступає на горлянку

(В. Кучер)

;

[

Варка

А скільки нам винні?..

[

Демко

Ну що ж як винні? На горлянку кожному не наступиш – віддадуть...

(М. Кропивницький)

;

(3)

Наступа́ти / наступи́ти на мозо́лю (на мозо́ль, на мозо́лі, на мозолі́)

кому і без дод.

–

торкатися в розмові того, що кого-небудь найбільш непокоїть, турбує

– Конструкторів варто викликати, хай подивилися б. – Та знають вони! – глухо гриміла трубка. – Не одні ми на мозолі їм наступаємо

(з газ.)

;

[

Палажка

Та що це ти, Іване, такий злий сьогодні?

[

Хвенька

(регоче):

]

На мозолю наступили!

(Панас Мирний)

;

Колодуб відверто запитав у товариша: – Хто тобі сьогодні на мозоль наступив? Зізнайся!

(Ю. Бедзик)

;

(4)

Наступа́ти / наступи́ти на па́льці

кому

–

кривдити когось, не рахуватися з ким-небудь

– Будьте задиракою, тримайтеся зухваліше, – повчав він

[Самієв]

Черниша, – а то вам будуть наступати на пальці

(О. Гончар)

;

[

Панько

В життю

[житті],

як на ярмарку, не можна без того, щоб один одному на пальці не наступив

(І. Франко)

;

(5)

Наступа́ти / наступи́ти на про́бку (на ко́рок, на ко́рка)

–

напиватися до повного сп'яніння

– А ти, Гавриле, коли наступив на корка, то не ліз би, як свиня, на відповідальні збори, а йшов би собі додому

(Ю. Збанацький)

;

– Раз наступив на пробку, так нічого дурня корчити

(М. Руденко)

;

(6)

Наступа́ти / рідше наступи́ти на хвіст (на хвоста́, на п'я́ти)

кому і без дод.

а)

(тільки недок.)

наздоганяючи, переслідуючи, йти, рухатися і т. ін. дуже близько від кого-небудь

Ой, що коїлось у Закриниччі, як німцеві вже почали на хвоста наступати, як його почали викурювати, мов лиса з нори!

(Є. Гуцало)

;

Рогніда просто наступала Володимирові на п'яти, з ранку до вечора ходила за ним

(І. Білик)

;

б)

досягати таких самих успіхів, як хто-небудь інший

– Ми й на змагання викличемо одна одну. – Давайте дівчатка, щоб аж дим пішов! – Фігурняк потряс кулаком. – А я завтра своїх підніму. Ще, може, вам і на хвоста наступлю

(О. Сизоненко)

;

Хоч на хвіст наступи́

див.

хвіст

;

[Як (мов, на́че і т. ін.)] [чо́рний] віл на но́гу наступи́в

див.

віл