СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НА́СТОРЧ
, присл.
1
.
У вертикальному положенні; сторч, сторчма, вертикально
.
Стоять вози насторч яром
(П. Чубинський)
;
Перед самим проходом стояв насторч величезний кам'яний стовп
(І. Франко)
;
Вони ж бо добре пам'ятали, що скеля – то море, що стало насторч
(І. Карпа)
.
2
.
перен., розм.
Усупереч, наперекір кому-, чому-небудь
.
– Вона така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не скаже!
(Панас Мирний)
;
Ганнуся (на превелику Василеву полегкість..) ні слова насторч не зронила
(О. Забужко)
;
// 
у знач. присудка
.
У тії Марусі що не слово – насторч
(Л. Костенко)
.