СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТОРОЖИ́ТИСЯ
НАСТОРО́ЖУВАТИСЯ
, уюся, уєшся, заст. НАСТОРОЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАСТОРОЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, док.
Ставати напруженим, зосередженим; виявляти посилену увагу, занепокоєння, тривогу
.
Коли знадвору долинали звуки – Олекса насторожувався
(П. Кочура)
;
Гервасій знає, як дражнять його заочі, тому між селянами він завжди недовірливо і допитливо насторожувався
(М. Стельмах)
;
Із сутінок в'язниці насувається тінь Скорботи. В'язень помічає її, насторожується
(О. Бердник)
;
Впритул горбатенької
[смерті]
насторожаєшся зо всім лихом навпереміш
(В. Медвідь)
;
Коли ж прочувся Остапів голос й усі козацькії голови піднеслися, усі козаки насторожилися
(Марко Вовчок)
;
Збори насторожилися, з великою увагою слухали його вдумливе слово
(К. Гордієнко)
;
Саме в той час, коли мама принесла нам дуже смачну юшку, дідусь чогось насторожився
(Ю. Збанацький)
;
Галя хоче всміхнутись йому у відповідь, бо ж парубок такий славний, але душа її насторожилася й затерпла
(Є. Гуцало)
;
Серед монотонного гулу людських голосів забриніла небесна музика. Зал насторожився, заблукав по стелі очима...
(Г. Тарасюк)
.