СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТОРОЖИ́ТИ
НАСТОРО́ЖУВАТИ
, ую, уєш, заст. НАСТОРОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТОРОЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., кого, що і без прям. дод.
1
.
Зумовлювати, виклика́ти посилену увагу, зосередженість, занепокоєння, тривогу
.
Така незвична тиша, що від неї дзвеніло у вухах. Вона мимоволі насторожувала, будила неясну тривогу
(С. Журахович)
;
Кожного брати під захист, за кожного заступатись – ця уперта звичка доньчина і дивує, і трохи насторожує Яцубу
(О. Гончар)
;
Думка була до неможливості проста. Але ота простота і насторожувала
(І. Росоховатський)
;
– До речі, про Самойловича. І його не треба насторожувати арештом Дорошенка, бо ще відійде від Москви, як дізнається, що вона зле вчинила з Дорошенком
(В. Чемерис)
;
Навальний кінський тупіт з лісу насторожив загін
(Іван Ле)
;
Забейко вловив якусь збудженість у голосі дівчини, яка, правду сказати, насторожила його
(Ірина Вільде)
;
Ця розмова насторожила Самуїла, і відповідав він обережно
(В. Малик)
.
2
.
заст.
Напружено готувати що-небудь (ноги, вуха і т. ін.) до якоїсь дії
.
Ми свої ніженьки насторожали, щоб хорт не догнав
(Сл. Б. Грінченка)
;
Усе знов тихо й темно. Дарма Галя насторожає ушко і довго-довго-довгенько слуха
(Марко Вовчок)
.
(1)
 
Насторо́жувати (нашоро́шувати, наго́стрювати, насторо́чувати і т. ін.) / насторожи́ти (нашоро́шити, нагостри́ти, насторо́чити і т. ін.) ву́ха (рідше слух)
:
а)
 
напружено, уважно прислухатися до чогось (про людину)
.
Боярин насторочує вуха, а потім крутить носом
(І. Нечуй-Левицький)
;
Простягають
[селяни]
шиї, вирячують очі і насторожують вуха, щоб хоч трохи почути з того, що говориться
(І. Франко)
;
Чуються перебори сопілки, голоси невідомих лісових мешканців... Нагострюю слух, напружую зір...
(М. Олійник)
;
Хто балака, Хто кобзаря слуха. А Залізняк попереду Нашорошив уха
(Т. Шевченко)
;
Він
[парубок]
притаїв дух; насторожив уха, слуха...
(Панас Мирний)
;
При цих словах Бичковський насторочив вуха і покрутив вуса
(І. Нечуй-Левицький)
;
Семен розплющив очі, підвівся і насторошив вуха
(М. Коцюбинський)
;
б)
 
з напруженою увагою, з великим інтересом готуватися до слухання чогось
.
– Молодице, нашорошуйте вуха, бо новина буде
(Б. Грінченко)
;
Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина
(Г. Епік)
;
в)
 
прислухаючись, піднімати вуха (про тварину)
.
Вража птиця безперестанку так стрепехається у торбинці, що конячка наструнчує вуха
(Марко Вовчок)
;
Запорожець .. виграє на бандурі, а біля його
[нього]
стоїть, насторочивши вуха, прив'язаний до дуба кінь
(О. Стороженко)
.