СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТОВБУ́РЧУВАТИ
, рідко НАСТОБУ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОВБУ́РЧИТИ, рідко НАСТОБУ́РЧИТИ, чу, чиш, док., що.
1
.
Розсувати в боки, наїжачувати (плавники, колючки і т. ін.)
.
Почепившись на гачок, сердиті йоржі настовбурчували колючки і сходили слизотою
(О. Донченко)
;
Ядуча жалка кропива настовбурчувала свої чіпкі голочки, і Марта з острахом обминала їх, чухаючи обжалені литки
(В. Малик)
;
Їжак не хотів розгорнутись, настовбурчував голки, то вони
[діти]
кидали ним об землю, пробували лоскотати патичками – й хоч би тобі що!
(Є. Гуцало)
;
А ось іде камбала. Вона розчепірилась на шнурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається
(Остап Вишня)
;
* Образно.
Огняним їжаком, сердито настовбурчивши золоту щетину, сідало за снігами сонце
(С. Васильченко)
.
2
.
Піднімати вгору, ставити сторч (пір'я, волосся, шерсть і т. ін.)
.
У мороз і заметіль птахи замовкають, ховаються в затишні місця, настовбурчуючи пір'я
(із журн.)
;
Вийшов Лев зі своєї палати, настовбурчив свою гриву, вискалив зуби і закивав хвостом
(з казки)
;
Ходить півень вздовж подвір'я, Настовбурчив грізно пір'я
(І. Нехода)
;
Кузьмище настовбурчив чорну бороду, засопів носом
(В. Малик)
;
– Вб'ю! – гаркнув на нього Любиця, та лише руді вуса настовбурчив, а за меч не взявся
(І. Білик)
;
* Образно.
Видно
[Гликерії]
кудлаті молоді берестки, які сердито настовбурчили листя і грізно тріпочуть ним
(В. Винниченко)
;
// 
Піднімати що-небудь, щоб не прилягало щільно, а стирчало
.
Настовбурчив
[Безбородько]
шапку на голові і зібрався йти
(М. Стельмах)
;
// 
Насуплювати (брови)
.
З куреня виліз дід. Він зіперся на руки і настовбурчив кошлаті брови на дітей
(Ю. Яновський)
;
– Пане сотнику, я вас прошу! – Що? – настовбурчив на нього брови Станімір
(В. Шкляр)
.