СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ
НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ
, рідко НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ, рідко НАСТОБУ́РЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1
.
Підніматися, ставати сторч (про волосся, шерсть і т. ін.)
.
Дрож проходить по тілу Петру
[Петра],
чуб настовбурчується
(М. Чабанівський)
;
Вуха-локатори ще сильніше настовбурчувалися і сторожко тріпотіли, мов листя осики...
(Ю. Винничук)
;
Його темні очі погасли й ніби померкли, а волосся на голові настовбурчилось і стирчало
(І. Нечуй-Левицький)
;
Посипалася незчисленна сила іскор, тільки Киць-Киць не стала їх збирати, як перше, – шерсть на ній настовбурчилась і одразу почорніла, як сажа
(Грицько Григоренко)
;
Визвірився на Павла старший вояка, й вуси та брови йому настовбурчились, а в очах мигнуло блискавкою
(С. Черкасенко)
;
Лапи його
[кота]
витяглися, шерсть настовбурчилася
(В. Владко)
.
2
.
розм.
Піднімаючись, стирчати; не прилягати щільно (про одяг)
.
Він одягнув сірий новий плащ з прорезиненої матерії, що настовбурчувався на ньому на всі боки...
(Л. Первомайський)
;
Климова смушева шапка .. настобурчилась і з'їхала аж на потилицю
(І. Нечуй-Левицький)
;
Одежа намокла, настовбурчилась і стала наче бляшана
(В. Кучер)
;
Берова куртка на грудях і на спині настовбурчилась, а поясок штанів з'їхав
(П. Колесник)
;
Матер'яні вуха шолома заломились і настовбурчились, зробивши трохи смішним його власника
(М. Малиновська)
.
3
.
Розставляти, піднімати пір'я (про птахів)
.
Коли в птахів настовбурчується пір'я, між пір'їнами утворюється більше повітря, й тепло від тіла птаха затримується через погану теплопровідність повітря
(з наук.-попул. літ.)
;
На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат
(М. Коцюбинський)
;
Вона
[чомга]
спинилась саме проти мене .. Її чубики біля вух настовбурчились догори і справляли враження корони на голівці цієї стрункої на воді істоти
(Олесь Досвітній)
;
Відрана він
[ворон]
сидів, настовбурчившись, на гребені хлівця і слухав, як під благенькою стріхою порохкує кабан, сокочуть кури
(В. Дрозд)
.
4
.
перен.
Випирати, стирчати
.
З обох боків вузенької долини настовбурчились дві височенні гори, вкриті аж до самого низу темними смерековими борами
(І. Франко)
;
Він, обіпершися ліктями на стіл, стиснув голову руками. Його широкі плечі настобурчились
(Д. Бузько)
;
У кiнцi вулички голими коминами настовбурчився в холодне небо незакiнчений Народний дiм
(Р. Андріяшик)
.
5
.
перен., розм.
Внутрішньо напружуватися, насторожуватися або надуватися, нахмурюватися, насуплюватися (про людей)
.
У підлітковому віці бути підозрілим, насупленим, настобурчуватися, коли тебе ніхто не розуміє, – природно й типово
(із журн.)
;
Плюгавий панок у валянках, а диви – настовбурчився, розсердився i гасає по камерi з кутка в куток
(Г. Косинка)
;
– Візьміть когось із них – вони зразу впізнають, – звернувся один міліціонер до Таракана. Але хлопці стояли, настовбурчившись. Ніхто не виявив жодної охоти їхати кудись там, щоб пізнавати Матроса
(І. Микитенко)
;
Не може Артем стриматися, споважніє одразу і, як півник, настовбурчиться
(А. Головко)
;
– А ти тут... з цим смердом! Що ви тут робите? – Це не смерд, а Славута, – відповів Святослав, настовбурчившись
(В. Малик)
.