СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАСЕ́ЛЬНИК
, а, ч.
1
.
розм.
Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, мешканець приміщення
.
З початком літа 1773 року все змінилося в гірший бік, і звідтоді спокій та удача ніби почали обминати Кальміуську паланку, Слободу та її насельників
(В. Чемерис)
;
Пояснень щодо Рутенії не зроблено ніяких. Навіть не намальовано на околицях жодного насельника Рутенії
(Ю. Логвин)
;
// 
перен.
Будь-яка істота, що десь живе, існує
.
Птахи не є насельниками повітря. Вони в ньому такі ж, як земноводні у воді
(С. Пінчук, пер. з тв. В. Гюго)
.
2
.
Монах або послушник, який живе в монастирі
.
У такі хвилини він відчував себе вічним .. насельником монастирських печер...
(Г. Тарасюк)
;
Келія мала бути два на два з половиною метри, а зависокою лише настільки, аби насельник не бив головою в стелю
(М. Дочинець)
.