СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАСВАРИ́ТИ
, арю́, а́риш, кого, на кого і без дод., розм.
Док. до свари́ти.
– На щастя, мама вийшли були до городу, а то би, певно, були насварили на мене, нащо беру такий великий кусень хліба
(І. Франко)
;
– Товаришеві Добрині можеш сказати, що захочеш, навіть його самого можеш насварити у похміллі, але намісникові князя не те!
(Юліан Опільський)
;
– Мама перестрашилась, що тебе ніде нема... Схвилювалася та й мусіла трохи насварити
(Ірина Вільде)
;
Чужа жінка, біля якої дівчинка знайшла притулок, насварила її і вдарила
(Валерій Шевчук)
;
Насварити вона могла зазвичай лише помахуванням пальцем і зауваженнями на зразок “ай-ай-ай”
(А. Кокотюха)
.