СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВДИВОВИ́ЖУ
, присл.
1
.
Напрочуд; надзвичайно
.
В весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки
(О. Довженко)
;
Дід з одчаю піддався благанням сина й пустив його до Круківської залізничної школи, яку той навдивовижу успішно закінчив
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Годинник ішов навдивовижу справно
(Л. Дмитерко)
;
Гетьман навдивовижу сміливо попередив імператрицю, що не сяде до карети поруч зі сутягою та інтриганом
(Р. Іваничук)
.
2
.
Дуже добре, чудово
.
[
Семен Мельниченко
:]
І свячена верба .. розрослась навдивовижу: мабуть, часто поливана
(М. Кропивницький)
;
Пшениця розрослась і заколосилась навдивовижу
(О. Стороженко)
;
Люди у доктора вимуштровані
[вимуштрувані]
навдивовижу
(Ю. Смолич)
.
3
.
у знач. пред., розм.
На подив, здаватися дивним
.
Навдивовижу всім турецький огірок
(Л. Глібов)
;
Якщо з тих дрібних квіточок та зв'язати букета, то всім буде навдивовижу
(Панас Мирний)
;
Навдивовижу всьому селу, другого дня на добрих конях приїжджає агітатор
(М. Стельмах)
;
Назад я добирався славно-правно, на куплений квиток, заповненим стрiльцями поїздом. Навдивовижу – нiхто мною не цiкавився
(Р. Андріяшик)
.