СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВДАЛУ́
, присл., розм.
Те саме, що навмання́.
Байда хутко стріпонувся І вхопив од турка лук, І тремтячими руками У султана навдалу Понад злісними катами Він пустив свою стрілу
(Г. Чупринка)
;
Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним
[собакою],
що навдалу ішов шукати якогось пожитку
(І. Микитенко)
;
Пустившись навдалу, Котився світом я
(М. Рильський)
;
У завданні пропонується знайти ймовірність того, що кинута навдалу на площину монета цілком попаде в якусь клітинку
(із журн.)
.