СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВАНТА́ЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, док.
1
.
що.
Заповнювати що-небудь якимсь вантажем (у 1 знач.); завантажувати
.
В Ільнику на причалі робітники сплаву навантажували платформи лісом
(С. Чорнобривець)
;
О дев'ятій годині почали навантажувати пліт. Спочатку перенесли на нього харчі
(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)
;
За кілька хвилин вантажники навантажили машину
(Л. Смілянський)
;
// 
кого, що, на кого – що.
Поміщати, класти вантаж на кого-, що-небудь, у що-небудь
.
День і ніч навантажували на них
[пароплави]
збіжжя в південних портах
(В. Барка)
;
Мулла просипів до Назмі: – Якщо ти погонич, то маєш знати: худобу навантажують так, аби могла нести, а не так, щоб здихала
(М. Дочинець)
;
Хлопці дружним зусиллям навантажили водохід на човен
(О. Донченко)
;
Підпільники, не зволікаючи, навантажили важкенькі бесаги з набоями на коней
(М. Андрусяк)
.
2
.
що.
Змушувати працювати що-небудь
.
Відома істина: щоб серце працювало вправно, його потрібно регулярно навантажувати
(з наук.-попул. літ.)
.
3
.
перен., кого, розм.
Доручати кому-небудь якусь роботу, покладати на кого-небудь якісь обов'язки і т. ін
.
Відколи я себе пам'ятаю, вони працювали, не озираючись навколо, метушилися, допомагали всім підряд .. І чим старішими вони ставали, тим більшою кількістю клопотів навантажували себе
(С. Андрухович)
;
– Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою
(Ю. Яновський)
.