СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МИ́ТНИК
, а, ч.
Службовець, який збирає мито
.
Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок
(З. Тулуб)
;
А назустрiч нам вийшла родина мого дядька. I всi нас вiтали. I плакали вiд радостi. I митники нас не доглянули. I пронесли ми пiд одягом багато разкiв бурштинового намиста
(Ю. Логвин)
;
На летовищі тебе зустрічають .. митники, котрі закономірно не проявляють до тебе жодного інтересу
(С. Процюк)
;
Коли мій знайомий зрозумів, яку саме “Галіцію” має на увазі митник, то теж перейшов на ламану іспанську і послав невігласа під три чорти, мужньо ризикуючи викликати обурення останнього
(Н. Сняданко)
.