СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МИ́СНИК
, а, ч.
Полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті
.
– Що се він усе закида, що якби йому повік з нами жити, га? – Не знаю, таточку, – сказала Галочка, ставивши на мисник то миски, то тарілки
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Голод – не тітка, зуби на мисник не покладеш
(Ф. Бурлака)
;
Данило скрадається до хати.., навпомацки знаходить на миснику хлібину
(М. Стельмах)
;
Вони стояли й дивилися. Перед ними висів різьблений мисник, заставлений дорогоцінним посудом
(Валерій Шевчук)
;
Скоса оглядаю житло: залізне ліжко під глухою стіною, три табуретки, столик біля вікна, невеличкий мисник біля дверей
(П. Запаренко)
;
// 
Шафа з полицями для посуду
.
Прийде мати з поля, всюди справно: понагодовано, понаповано, начиння перемите, і миски в миснику
(А. Свидницький)
;
– Та хоч би ж олією помастив
[хліб],
он у миснику в риночці
(А. Головко)
;
У чорному перекошеному миснику стояла ребром велика глиняна миска i пляшка без шийки
(Р. Андріяшик)
.